Теорія літератури

Імпресіонізм — стильова течія модернізму, що виникла наприкіїї' ці XIX ст. в Європі (спочатку в образотворчому мистецтві, згодом у літературі). Імпресіоністичним творам властиві такі ознаки:

• психологізм у змалюванні персонажів,

• прагнення відтворити найтонші зміни в настроях,

• схопити миттєві враження,

• особливий лаконізм прози, її ритмічність,

• багатство зорових (кольори) і слухових (звуки) образів,

• увага до яскравих деталей і водночас відмова від великих соціаліальних проблем.

В українській літературі імпресіоністична манера письма позначилася на творчості М.Коцюбинського, В. Стефаника, М Хви­льового, Г. Косинки та ін.

У новелі багато прекрасних образів-символів. Вони можуть бути похмурими, зловісними, а мо­жуть — світлими, але обов'язково вдалими.

Образи-символи:

• Образ "білих мішків " — це образ повішених, яким перед стратою, щоб не видно було мук, накидали на голову мішки. Ав­тор не може забути, що нещасних жертв були тисячі:

"Се ви, що з вас витекла кров в маленьку дірку від солдатської кульки, а се ви... сухі препарати; вас завивали у білі мішки, гойдали на мотуз­ках в повітрі, а потому складали в погано прикриті ями, звідки вас вигрібали собаки..."

Але душа вже пересичена муками, відбу­вається гальмування, письменник не може співстраждати, інак­ше помре. Проте йому тяжко бути байдужим. Епізод зі сливами, з позіханням .виводить автора з рівноваги. Він болісно реагує на найменші факти.

• "залізна рука міста" — потяг, та й саме шум­не, неспокійне місто постає металевим монстром.

• Зате суто народним образом-символом є зозуля. Вона проро­кує стомленому митцеві ще багато літ щастя, вона вселяє надію на життя.

• Символічними є образи трьох вівчарок. Самозакохана Пава — дворянство, Трепов — жандармерія, до речі, кличкою цього пса стало прізвище міністра внутрішніх справ Трепова, який під­писував смертні вироки селянам; "дурний Оверко" — приниже­не і втомлене селянство, якому досить дати волю — і воно не кинеться ні на кого.

• Надзвичайно вдався авторові образ ночі. Це символ краси, одухотвореності, присутності Бога в усьому на нашій планеті:

"Спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому і дивився, як будувалась ніч. Як вона ставила легкі колони, заплі­тала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все се зміцнилось й темніло, склепляла над ними зоряну баню".

• Образом натхнення виступає жайворонок. Як не можна по­вторити написане талановитою рукою, так не вдалося ліричному героєві звуконаслідувати жайворонка, який грав на голосній ар­фі, що "єднала небо з землею". Сонцем виступає образом вічно­сті й космічної енергії, сили. До речі, друзі називали М.Коцю­бинського "великим сонцепоклонником".

Кульмінацією новели є зустріч митця з селянином. Здається, від цього обірваного, розчарованого, нещасного чоловіка пись­менник повинен би тікати. Адже йому знову несуть страждання, страшну розповідь, яку, до речі, передано не повністю, а болю­чими імпульсами, які сприймає митець до глибини серця:

"П'яте­ро діток голодних чомусь не забрала гарячка",

"Раз на тиждень б'ють людину в лице",

"Найближча людина готова продати",

"Між людьми, як між вовками".

Проте така страхітлива інформація вже не лякає письменни­ка. Він видужав, "душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає". А це означає, що будуть написані нові твори, в основу яких ляжуть розповіді реальних людей про власні страждання.