4. Очищення питної води

Воду джерела водопостачання поділяють на категорії в залежності від ступеня забруднення – від чистої води (І клас якості) до забрудненої (ІV клас) і брудної (V клас). У 50 – 60-ті рр. ХХ ст., коли розроблялися технології очищення, що використовуються й зараз, поверхневі джерела були віднесені до І класу якості.

Сьогодні з 50 водних об’єктів України, на яких проводилися гідро-біологічні та хімічні дослідження, не знайшлося жодного, який відповідає поняттю "чиста вода". Незважаючи на спад виробництва, що призвів до певного скорочення промислових стічних вод, в басейнах Дунаю, Дністра, Західного та Південного Бугу й Сіверського Дінця спостерігається підвищений вміст сполук азоту, фенолів, нафтопродуктів, важких металів. Воду цих джерел класифікують як забруднену та брудну (IV і V класи якості).

Стан малих річок і природних водоймищ оцінюють як катастрофічний; постійно погіршується якість підземних вод. А технологія водопідготовки й очищення води залишилася практично без змін.

Для досягнення нормативної якості питної води перед її використанням виконують технологічний етап водопідготовки.

Основні операції підготовки питної води:

1. Відстоювання (процес осадження під дією гравітаційних сил зважених у воді частинок органічного та мінерального походження)

2. Обробка коагулянтом

3. Відстоювання та фільтрування (через гравієві фільтри, які заповнені укладеними послідовно шарами каменю, гравію та піску)

4. Знезараження (очищення води від органічних і бактеріальних забруднень методами її хлорування, озонування та іншими)

5. Пом’якшення (виведення із так званої твердої води солей кальцію та магнію: фізичними способами (кип’ятіння, дистиляція, виморожування тощо); хімічними (доданням гашеного вапна, кальциновоної соди, вапняно-содовим, доданням фосфату натрію, доданням їдкого натру; фізико-хімічними способами (іонно-обмінним – використанням властивостей деяких речовин так званих іонітів обмінюватися іонами з солями, які є у воді, тощо).

Особливої уваги заслуговують методи очищення води від солей, оскільки запаси солоної води значно перевищують запаси прісної води. Знесолення – виведення із води всіх солей. Застосовують метод дистиляції (перегонки) води, мембранні технології.

Мембрана (ацетоцелюлозна, полімерна, високопориста металічна, керамічна тощо) – це напівпроникне молекулярне сито, яке дозволяє вилучити з води розчинені в ній солі, стерилізувати розчини, очищати воду від органічних і неорганічних компонентів, бактерій, вірусів та інших забруднень. Методи мембранної технології, на відміну від традиційних методів очищення, дозволяють одночасно вирішувати проблеми водопостачання, водоочищення та утилізації (корисного використання) цінних відходів. Ця технологія є економічною і перспективною при опрісненні природних вод, очищенні та обезсоленні стічних вод підприємств. Очищена мембранними методами вода може бути використана як для повторного застосування у виробництві, так і для питних потреб за умови її доочистки (хлоруванням, озонуванням або адсорбцією).

Основні пріоритети щодо поліпшення якості води в Україні:

- прийняття Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»,

- впровадження з 1 липня 2010року в дію розробленого МОЗ України ДСанПІНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»

- призупинення дії ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль качества.Технические условия» в частині гігієнічних вимог до якості питної води.