2. Класифікація сировини
Сучасна промисловість України при виробленні продукції використовує велику кількість різноманітної сировини, яка є різною за походженням, властивостями і використанням. З метою систематизації сировина класифікована за різними ознаками.
Класифікація сировини за походженням:
1. Первинна сировина – речовини природного походження, які не зазнавали перероблення:
- мінеральна (видобувні корисні копалини (паливо-енергетичні, рудні, мінералохімічні, гідромінеральні, будівельні матеріали і коштовне каміння);
- рослинна (біомаса рослин (стовбур, листя, квіти, насіння, коріння ін.);
- тваринна (м’ясо, вовна, шкіра, шовк, молоко, хутро та інші види сировини, отриманої від тварин)
2. Штучна сировина – продукція або напівпродукція інших виробництв:
матеріали,
напівфабрикати (це продукти праці, які повинні пройти ще одну або кілька стадій обробки перед тим, як стати готовим виробом, придатним до застосування. Готова продукція одного підприємства може правити за напівфабрикат для іншого),
комплектуючі вироби.
3. Вторинна сировина – відходи промисловості та споживання і побічна продукція виробництва, які використовують при одержанні іншої продукції.
- промислові відходи (невикористана частина сировини, продукції і напівпродукції, що утворилася в процесі виготовлення основної продукції);
- споживчі відходи (речовини та вироби, які втратили свої споживчі властивості. Наприклад, склотара, металобрухт та ін.);
- побічна продукція (та, що утворюється поряд з основною в процесі перероблення сировини. Побічну продукцію використовують як готову споживчу продукцію або як сировину для виготовлення іншої. Наприклад, у процесі виробництва цукру отримують патоку, жом, мелясу, які використовують у кормовиробництві, при виробленні етилового спирту, дріжджів, гліцерину тощо).
Використання вторинної сировини замість первинної є важливим елементом сучасних ресурсозберігаючих і маловідходних технологій. При їх застосуванні досягають економії енергії, природних, трудових і фінансових ресурсів, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Наприклад, видобуток рідкісноземельних та дорогоцінних металів з відвалів рудників та шахт.
Класифікація сировини за сферою застосування
машинобудівна,
приладобудівна,
хімічна,
електротехнічна,
ядерна,
будівельна,
матеріали легкої промисловості (тканина, шкіра тощо) тощо.
Класифікація сировини за агрегатним станом
тверда (руди, вугілля, каміння, зерно);
рідинна (вода, нафта, молоко);
газова (повітря, природні та промислові гази)
Класифікація сировини за важливістю у технологічному процесі
- основна сировина (на основі якої вироблена продукція);
- допоміжна сировина (є допоміжною при досягненні певних властивостей продукції або забезпеченні технологічного процесу її отримання. Наприклад, зерно – основна сировина для випікання хліба, а дріжджі – допоміжна, що забезпечує технологічний процес).
3. Основні способи водопідготовки
Вода займає особливе місце в сировинно-матеріальному забезпеченні промислових технологій. Людство застосовує для потреб промисловості і побутових цілей лише прісну воду, яка становить близько 3 % всіх її земних ресурсів. Понад 85 % води, що застосовується в промисловості, витрачається в теплообмінних процесах нагрівання чи охолодження технологічних середовищ і потоків. Практично немає технологічних процесів, в яких не застосовують воду.
У промисловості воду використовують:
для очищення технологічних газів,
гідротранспортування сировини,
як розчинник
миючий засіб
основний реагент чи сировина в ряді хімічних, електрохімічних, біохімічних процесів добувної, металургійної, переробної, легкої, харчової та інших галузей.
В Україні й інших країнах Європи найбільшими споживачами води є хімічна (35-40 %) і металургійна (30-35 %) промисловості, а також сільське господарство.
Вода, відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» належить до природних ресурсів. Основними шляхами зменшення витрат свіжої води у виробництві є впровадження новітніх технологій в основному виробництві, впровадження оборотних систем водопостачання, систем повторного використання води у виробництві.
Вода – добрий розчинник, тому вона рідко існує у природі у чистому стані – як прозора, безбарвна, знесолена рідина. Розповсюджена природна вода, забруднена механічними і хімічними домішками, мікрофлорою. Вона може мати забарвлення, смак, запах.
Водні об’єкти:
поверхневі (водотоки (річки,канали, струмки), водоймища (озера, ставки, водосховища), моря, океани і льодовики);
підземні (містяться в земній корі);
атмосферні (туман, пара, краплі дощу, кристали снігу).
Усі вони бувають у газоподібному, рідкому та твердому станах)
Вода (за призначенням)
промислова;
питна
Очистка води та водопідготовка - штучне поліпшення якості природної або стічної води для наближення її властивостей та складу до гігієнічних і зоогігієнічних нормативів й господарсько-технічних вимог. Для очистки та водопідготовки використовують механічні, фізичні, хімічні і біологічні методи та їх комбінації.
Технологія підготовки води визначається якістю природної води, її фізичними, фізико-хімічними і бактеріологічними властивостями та вимогами споживача.
Технологія підготовки питної чи технічної води охоплює комплекс процесів з метою зміни її початкового складу та поліпшенням природних властивостей зменшенням або повним вилученням небажаних інгредієнтів та збагачення її тими, яких не вистачає. Потреба у застосуванні того або іншого процесу підготовки води виникає у разі її невідповідності вимогам споживача. В основу вибору процесу підготовки води покладено порівняння якості води джерела водозабезпечення (дані хімічних і технологічних аналізів) із даними державного стандарту на питну воду (ГОСТ 2874-82) або технічними умовами споживача. Результати зіставлення визначають вибір процесу поліпшення якості води. При цьому можуть виявитися конкурентоздатними кілька процесів підготовки води. Тоді вибір певного процесу здійснюють згідно з даними еколого-техніко-економічного аналізу з урахуванням мінімальних затрат і досягнення високих технологічного й екологічного ефектів.
Процеси підготовки води:
- поліпшення органолептичних властивостей води (прояснення і знебарвлення, дезодорація та ін.);
- забезпечення епідеміологічної безпеки (хлорування, озонування, ультрафіолетове, радіаційне та інші способи знезараження);
- кондиціонування мінерального складу (фторування, знефторення, знезалізнення, деманганація, зм'якшення, знесолення та ін.).