6. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику

Кількісний аналіз ризику, тобто чисельне визначення розмірів окремих ризиків і ризику в цілому, – проблема більш складна. Підприємець завжди повинен прагнути враховувати можливий ризик і передбачати міри для зниження його рівня і компенсації ймовірних утрат. У цьому й полягає сутність управління ризиком.

Оцінка ступеня ризику (R) визначається математичною формулою як відношення кількості небезпек (n) до максимальної можливої частоти їх виникнення за конкретний період часу (N):

R=n/N

На підставі аналізу ризику та його кількісної оцінки здійснюється управління ризиком. Для аналізу ризику повинні входити принаймні три групи розрахункових методів і програм з необхідними базами даних:

1) методи і програми для імовірнісної оцінки шляхів виникнення і процесів розвитку небажаних подій (аварій, стихійних лих і катастроф);

2) методи і програми, що описують наслідки небажаних подій, наприклад вихід, поведінку і розповсюдження в навколишньому середовищі небезпечних речовин і механізми ураження цими речовинами організму людини;

3) методи та розрахункові програми оцінки економічного збитку і оптимізації витрачання коштів на запобігання або зменшення наслідків небажаних подій.

Необхідно відзначити, що в силу неповноти бази знань і бази даних, що маються на сьогоднішній день і закладається в розрахунки, кількісні результати аналізу ризику можуть мати значну невизначеність.

Входи	Ü	Методи і засоби	Ü	Виходи
План управління ризиками		Інтерв'ю		Список пріоритетних ризиків з оцінками
Список ризиків, згрупованих за пріоритетами та умовами		Аналіз чутливості		Імовірнісні параметри проекту
Попередній досвід		Аналіз рішень		Імовірність невиконання планових термінів і бюджету
Експертна оцінка		Моделювання		Оцінка необхідних резервів
Виходи інших процесів

Рис. 2. Кількісна оцінка ризиків

7. Методичні підходи до визначення ризику

Слід зазначити, що існуючі методики визначення ступеню ризику являються приблизними. Задача удосконалювання наявних методів оцінки ризику і створення нових, є актуальною в усьому світі.

В даний час виділяються такі основні методологічні підходи до оцінки ступеня ризику:

• Інженерний – який ґрунтується на статистиці, розрахунку частоти реалізації небезпеки, імовірнісному аналізу безпеки, побудові «дерева небезпеки».

• Моделювання – який заснований на побудові моделей впливу негативних факторів, що виникають при реалізації небезпеки, на біосферу, індивід, соціальні, професійні групи, і т.п.

• Експертний – коли імовірність реалізації конкретної небезпеки, тобто оцінка ступеня ризику визначається на основі опитування фахівців − експертів.

• Соціологічний – який ґрунтується на опитуванні населення.

Перераховані методи відбивають різні аспекти ризику. Тому, для одержання узагальненої оцінки небезпеки об'єкту через характеристику «ризик» їх необхідно застосовувати в комплексі.

Використання існуючих підходів до оцінки ступеня небезпеки дозволяє одержати числові значення цього явища. Унаслідок цього перехід до поняття «ризик» з ціллю оцінки ступеню небезпеки антропогенної чи природної системи або явища відкриває принципово нові можливості для підвищення безпеки техносфери.

Традиційний підхід до забезпечення безпеки виробничих процесів базується на принципі забезпечення 100 % безпеки. Як показує практика, така концепція неадекватна законам, що відбуваються в техносфері. Вимога абсолютної безпеки, яка є ідеальною з позицій гуманності, може обернутися трагедією для людей тому, що забезпечити абсолютну безпеку (нульовий ризик) у діючих системах неможливо.