2.3. Наукові підходи до визначення управлінської думки

Аналіз становлення і розвитку кожної з ведучих шкіл (плинів) управлінської думки дозволив виділити ряд наукових підходів. Вони одержали назви: процесний, системний і ситуаційний.

Процесний підхід зв'язаний з розумінням управління як універсального процесу, що складає з визначених управлінських функцій. Таке розуміння управління й опис його функцій уперше дали представники адміністративної школи. Ними були названі функції планування, організації, розпорядження, координації і контролю. Надалі перелік функцій розширилася: мотивація, комунікація, дослідження, оцінка, прийняття рішень, підбор персоналу, ведення переговорів і т.п. І хоча перелік функцій у різних авторів не збігається, процес управління для них є серією безупинних взаємозалежних дій, що представляють зазначені функції.

Недоліком процесного підходу до управління є відсутність системності, у той час як організація розглядається поза залежністю від окремих її частин і від навколишньої системи.

Системний підхід припускає, що керівники (менеджери) розглядають організацію як сукупність взаємозалежних елементів, таких як люди, структура, задачі, технологія, ресурси.

Головна ідея системного підходу (системної теорії) полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи. Системний підхід усунув головний недолік підходів різних шкіл до управління, що полягав у зосередженні уваги на якійсь одній частині (елемента) організації. Він дозволив побачити організацію в єдності її складових, у тому числі й у єдності з зовнішнім стосовно неї світом.

Ситуаційний підхід виник наприкінці 60-х років. Його значення полягає в тому, що форми, методи, системи, стилі управління повинні істотно варіюватися в залежності від сформованої ситуації, тобто ситуаційному підході складається у вимозі вирішувати поточну, конкретну організаційно-управлінську проблему в залежності від цілей організації і сформованих конкретних умов, у яких ця мета повинна бути досягнута. Використовуючи ситуаційний підхід менеджери можуть зрозуміти, які методи і засоби будуть щонайкраще сприяти досягненню цілей організації в конкретній ситуації, на підставі накопиченого досвіту у вирішенні подібних ситуацій, що виникали раніше.

2.4. Історія управлінської думки в Україні

Так як Україна входила до складу СРСР, то її управлінська наука роз­вивалася виходячи з підходів, які тоді були. Ряд досліджень були спрямо­вані на вдосконалення адміністративно-командної системи, в зв'язку з чим був накопичений певний досвід.

Автори Андрушків Б.М. і Кузьмін О.Є. в своїй книзі ви­діляють сім етапів розвитку управлінської науки за радянських часів:

1-шип етап (жовтень 1917 — березень 1921). Розроблено форми й ме­тоди державного централізованого управління виробництвом, обґрунто­вано принципи централізму, організаційні методи управління, диктатури та державного регулювання.

2-гий етап (1921 — 1928). Подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом. Зроблені спроби застосування так званого госп­розрахунку як основи економічного управління. З'явилися трести й синди­кати, а також формально вивчалася можливість участі трудящих в управлінні.

3-тій етап (1929 — 1945). Організація індустріальної бази суспільно­го виробництва, вдосконалення структурного управління, методів підбо­ру та підготовки кадрів, планування і організації виробництва.

4-тій етап (1946 — 1965). Пошук нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спроба переходу до територіаль­ної і територіальне — галузевої системи управління, що призвело до по­глиблення адміністрування.

5-тий етап (1965 — 1975). Здійснена спроба господарської реформи шляхом посилення ролі економічного управління.

6-тий етап (1975 — 1995). Усвідомлення неможливості реформуван­ня адміністративне — командної системи. Цей етап підтвердив не­обхідність радикальної зміни економічних відносин і корінних економі­чних реформ, проведення яких належить до сьомого етапу (1985). В ньо­му розрізняють:

— 1-шип підетап — робота підприємств за першою моделлю госпо­дарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку;

— 2-гий підетап — застосування другої моделі господарського роз­рахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орен­дних відносин;

— 3-тій підетап — впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, розширення економічної свободи;

— 4-тий підетап — впровадження територіального господарсько­го розрахунку на всіх рівнях управління;

— 5-тий підетап — початок ринкових реформ. Реалізація цього підетапу здійснюється вже в умовах розвитку незалежної національної економіки України.

Контрольні запитання та завдання

Тести для самоконтролю

1. Історичних етапів становлення управління:

а. 1

б. 2

в. 3

г. 4

2. Другий етап становлення управління (1776-1890рр) називається:

а. античний

б. індустріальний.

в. період систематизації

3. Систематизований етап становлення управління проходив

а. 1776 -1890 рр.

б. 1856 -1960 рр.

в. 1960 - по даний час

4. Системний підхід - …

а. розглядає організацію як сукупність взаємозалежних елементів, таких як люди, структура, задачі, технологія, ресурси.

б. полягає в тому, що форми, методи, системи, стилі управління повинні істотно варіюватися в залежності від сформованої ситуації, тобто ситуаційному підході складається у вимозі вирішувати поточну, конкретну організаційно-управлінську проблему в залежності від цілей організації і сформованих конкретних умов, у яких ця мета повинна бути досягнута

в. зв'язаний з розумінням управління як універсального процесу, що складає з визначених управлінських функцій.

Питання для самоконтролю