14.5. Складові антикризового управління підприємством у сучасному бізнесі

Це питання має винятково складний, багатомірний характер. Кри­зовий стан малого підприємства виникає як наслідок помилок у виборі стра­тегії підприємства, низького рівня поточного менеджменту, недостатньої адаптації підприємницької діяльності до змін ринкового сере­довища. Тому відповідь має бути комплексною, і починати її потрібно з розкриття питання про економічний механізм виникнення кризо­вого стану (рис. 14.6).

Основні ознаки кризового стану підприємства

Аналітична оцінка зовнішнього стану

Показники уповільнення зростання конкурент­них переваг

Рисунок 14.6. Економічний механізм виникнення кризового стану

У підприємницькій діяльності розробка та практичне викори­стання сукупності заходів, спрямованих на запобігання виникненню кризової ситуації, забезпечення сталої конкурентоспроможності малого підприємства у кожному періоді та на тривалу перспективу називається антикризовим управлінням.

Система антикризового управління — специфічний вид управління, який означає активне втручання у фінансові, організаційні, маркетингові, збутові та інші сфери підприємницької діяльності. Антикризове управління особливим чином взаємодіє із загальною системою менеджменту, прогнозуючи його механізми та отримуючи від неї зворотні сигнали.

Антикризове управління базується на одночасному використанні методики запобігання кризи і виведення підприємства з кризового стану. Його складовими стають дії уже на стадії заснування фірми, і раннього виявлення будь-яких ознак кризи, що насувається, стратегічного контролінгу, оперативного аналізу підприємництва, вибору оптимальної структури балансу та урахування ризиків у підприємницькій діяльності.

Основна ознака стану малого підприємництва — його фінансова спро­можність здійснювати підприємницьку діяльність. Усі чинники, що визначають фінансову спроможність підприємства, можна звести у дві групи: зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). За своєю структурою зовнішні чинники фінансової спроможності підприєм­ства поділяються на: міжнародні, національні, ринкові.

Найсильніший вияв банкрутства — так званий технологічний розрив — спричиняють значні науково-технічні зрушення, за яких підприємства-лідери у своїй галузі на певному ринку починають безнадійно відставати. Цей чинник може діяти на рівні міжнарод­ного, національного або локального ринкового середовища. Зазвичай, він генерує рівень витрат виробництва, технологій, якість продукції, рівень маркетингу.

Внутрішні чинники фінансової спроможності підприємства є ре­зультатом його діяльності і визначають його розвиток (рис. 14.7).

Позиція підприємства на ринках збуту

Використання маркетингових стратегій і принципи діяльності

Ресурси та їхнє використання

Якість та рівень фінансового менеджменту

Рисунок 14.7 Внутрішні чинники фінансової спроможності підприємства

Відповідаючи, слід конкретизувати показники, що визначають дію кожного чинника. Зокрема, якість фінансового менеджменту може бути оцінена за такими показниками:

1. структура балансу;

2. платоспроможність;

3. ліквідність;

4. співвідношення власних та запозичених коштів;

5. вартість капіталу;

6. структура майна;

7. рівень рентабельності та прибутку.

Серед названих показників найбільш контрольованим парамет­ром платоспроможності є тенденції у змінах показників ліквідності — здатності підприємства вчасно виконувати свої поточні фінансові зобов'язання.

При аналізі фінансових результатів та їхньому використанні до­цільно розкрити вплив значних коливань в обсязі продажу на стан підприємства. Різкий підйом обсягу продажу може бути не тільки позитивним результатом вдалої маркетингової політики, а й на­слідком збільшення величини боргових зобов'язань, зменшення об­сягу грошей, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Без­умовною ознакою майбутнього кризового стану малого підприємства може бути зростання накладних витрат при одночасному зниженні величини прибутку. Аналогічний вигляд має справа зі співвідношенням власних і залучених коштів: зростання частки залучених коштів збільшує ризики і погіршує фінансові можливості підприємства.

Відповідаючи, слід також розкрити значення фіксації конкурент­них переваг підприємства як відправного пункту аналізу його ділової активності, підприємницького потенціалу. Зокрема, уповільнення зро­стання конкурентних переваг супроводжується зміною динаміки підприємницького потенціалу, який перестає відповідати новій ситу­ації. Фінансові показники, що використовуються при аналізі конку­рентних переваг, можуть бути зведені у три групи:

1. показники ліквідності;

2. показники фінансового стану;

3. показники оборотності капіталу та рентабельності.

Їх потрібно розглядати в комплексі, а на основі аналізу їхніх значень розробляти рекомендації щодо запобігання кризового стану підприємства.