14.3. Ефективність підприємницького управління та способи її визначення

Відповідь на це питання вимагає усвідомлення того, що оцінка результатів управлінської діяльності, дієвості системи менеджменту і є мірилом правильності вибраної стратегії розвитку, конкуренто­спроможності підприємства на ринку. У загальноприйнятому розумін­ні ефективність менеджменту найчастіше визначається як досягнення висунутих перед системою управління цілей із найкращими еконо­мічними результатами.

При цьому результативність системи менеджменту в багатьох випадках намагаються пов'язати з витратами на утримання апарату управління. Згідно з цією думкою, найефективнішою слід вважати систему менеджменту, функціонування якої забезпечує оптимальне співвідношення між витратами на утримання управляючого суб'єкта та досягнення об'єктом управління (зазвичай виробництвом та збу­том продукції) позитивних економічних показників.

Однак такий підхід має дещо спрощений характер. Складність визначення ефективності менеджменту полягає у відсутності безпо­середньої залежності витрат на утримання апарату управління в цілому та його результатів. Тому відповідаючи, слід зосередити увагу на характеристиці ринків, на яких діє підприємець, та на фінансо­во-економічних показниках, що характеризують динаміку та рівень прибутковості підприємства на ринку.

Визначення ефективності менеджменту має базуватися на визнанні пріоритету якісних показників ефективності підприємницької діяльності порівнянної з кількісними. Відповідні критерії оцінювання ефективності представлені на рис. 14.2.

Інтелектуальний капітал команди менеджерів

Рівень цілісності системи управлінсько-економічних зв'язків і відносин

Стратегічний ефект діяльності менеджерів у ринковому середовищі

Рисунок 14.2. Критерії оцінювання ефективності системи менеджменту

Слід розкрити зміст внутрішньої та зовнішньої складової ефек­тивності менеджменту. Це дасть змогу аргументувати доцільність застосування контролінгу в управлінні ефективністю, визначити па­раметри ефективності управління.

З наведеного рисунка випливають такі цілі ефективності управління:

— фінансово-економічні — визначення прибутків (збитків), рен­табельності та ліквідності;

— виробничо-технічні — обсяги виробництва, мінімізація періо­дів часу, якість продуктів та послуг.

Загальна ефективність може бути представлена як композиція зовнішньої та внутрішньої складової. Розмежування останньої відбу­вається за ознаками функціональних відмінностей цілісної системи управління підприємницькою діяльністю. При цьому зовнішня складова реалізується шляхом маркетингової діяльності, а внутрішня - у системі виробничого менеджменту. Маркетинг, як провідна форма сучасного менеджменту, визначає дії управлінців із адаптації до змін ринкового середовища. Виробничий менеджмент виявляється у найбільш раціональному використанні ресурсного та інтелектуального потенціалу з метою виробництва якісних товарів та послуг з мінімальними витратами. Схематично основні параметри зовнішньої та внутрішньої складової ефективності менеджменту зображення у табл. 14.1.

Таблиця 14.1 Параметри зовнішньої складової ефективності менедж­менту

Орієнтація	Загальний результат	Об'єкт управління	Показники
Зовнішня складова — адаптація до ринкових змін	Конкурентоспро­можність продукції, раціональність використання потенціалу підприємства	Маркетинг. Збут. Організаційна струк­тура управління. Забезпечення взаємо­дії ланок управління	Обсяг продажу. Частка ринку збуту. Величина товарообігу
Внутрішня складова — ефективність виробничої діяльності	Технологічність продукції, раціональність використання потенціалу підприємства	Виробництво. НДДКР. Організаційна струк­тура виробництва. Сукупний працівник	Виробничі витрати. Продуктивність праці. Економія

Конкретними напрямками реалізації зовнішньої складової ефективності менеджменту стають за сучасних умов такі форми маркетингової діяльності, як організація рекламних кампаній, розробка політики збуту, формування фірмового стилю підприємництва (рис. 14.3). Для досягнення ефекту у виробничому управлінні пер­шочергове значення мають дії, спрямовані на підвищення продуктивності праці, зміну ролі людини в системі управління.

Економічні показники: прибутковість;

рентабельність;

ліквідність;

фінансові ланцюги

Техніко-економічні показники:

продуктивність;

співвідношення вхід — вихід;

виробничо-технічні ланцюги

Технічна ефективність, орієнтована на ресурси:

матеріал — персонал — устаткування — енергія

Економічна ефективність:

кількість — якість — час

"Робити правильні продукти"

"Робити продукти правильно"

Рисунок 14.3. Критерії оцінювання ефективності виробництва

Таким чином, ефективність менеджменту можна представити у єдності та взаємодії таких складових:

• одержанні загального економічного ефекту. Він знаходить свій вимір у традиційному співвідношенні витрат на управління (апарат управління, інформаційні технології, користування інфраструктурою зовнішнього середовища — консалтингові, посередницькі, юридичні послуги тощо) та результативністю підприємницької діяльності;

• досягненні ринкового ефекту. Його виміром є частка продук­ту та підприємництва на ринку, динаміка присутності фірми у кон­курентному середовищі;

• одержанні інноваційного ефекту. Природнім виміром цього ефек­ту є здатність безперервно оновлювати продукт, управляти змінами.

Взаємодія цих форм вираження результативності менеджменту дає інтеграційний ефект як узагальнюючий показник впливу систе­ми управління на макрорівні та пристосування її до змін макроекономічного середовища.