14.2. Реінжиніринг підприємництва як новітній напрямок в управлінні

Основну увагу при з'ясуванні сутності цього питання слід зосе­редити на двох аспектах:

• визначенні загальної характеристики реінжинірингу, його складових та етапів застосування;

• висвітленні напрямків та особливостей практичного викори­стання принципів реінжинірингу в підприємницькій діяльності.

Висвітлення суті реінжинірингу слід починати з об'єктивної не­обхідності його появи: адже сучасне підприємництво базується на пошуку й активному використанні нових форм, методів, прийомів, сфер бізнесу внаслідок втрати або недостатньої дієвості попередніх підходів. Реінжиніринг виник як логічне продовження бізнес-планування. Але якщо проектування підприємницької діяльності має форму початкового етапу розвитку діяльності, то в надалі підприємництво слід розглядати як процес безперервного удосконалення діяльності. Це означає, що загальне управління діловими діями (бізнес-процесами), представлене як інжиніринг підприємницької діяльності — ви­значення входів та виходів і послідовності кроків у межах ділової одиниці, проектування процесів зміцнення конкурентоспроможності фірми. Засновниками теорії реінжинірингу вважають М. Хаммера І та Дж. Чампі. Ці автори визначили реінжиніринг як фундаменталь­не переосмислення та докорінну зміну рішень про ділові процеси з метою досягнення поліпшення у критично важливих показниках діяльності. До складу цих показників відносять:

• вартість;

• якість;

• рівень сервісу;

• швидкість функціонування;

• фінанси;

• маркетинг;

• побудову інформаційних систем.

Ці показники безпосередньо пов'язані з генеруванням і отриманням доходів.

У реінжинірингу виділяють два види діяльності: по-перше, кризовий реінжиніринг, сутність якого полягає у вирішенні негативних проблем підприємництва; по-друге, реінжиніринг розвитку, який за­стосовується за умов погіршення динаміки розвитку.

У відповіді слід аргументувати, що для більшості українських підприємств найбільшого значення набуває кризовий реінжиніринг, здатний сприяти швидким змінам у бізнесі, забезпечувати можливість у відносно стислі терміни докорінного поліпшення фінансово-еконо­мічного і ринкового становища. Для використання можливостей антикризового управління в підприємницьких структурах створюються центри з розвитку нових сфер бізнесу або інші подібні структури. Основним завданням таких структур стають розробка і освоєння нових продуктів, збут яких забезпечує надійне становище на ринку, впрова­дження нових бізнес-процесів. Важливою складовою їхньої діяльності Є пошук існуючих або потенційних прибуткових ринків.

За цих умов управління підприємницькою діяльністю набував вигляду комплексу взаємопов'язаних процесів, що забезпечують необхідну поточну ,доходність бізнесу та перспективи його розвитку. Основним показником управлінських інновацій стають зростання прибутку від вкладання капіталів за конкретний період. Тому рішення приймаються; з урахуванням очікуваних результатів, термінів та можливих ризиків і мають забезпечувати заплановану ефективність використання вкладень.

Основними складовими процесу управління змінами є оцінка готовності до них підприємницького утворення і розробка плану їх впровадження. В останньому випадку мають бути чітко визначені ролі співробітників, повноваження ініціаторів перетворень.

Практика консалтингових фірм дає змогу сформулювати послідовність дій при використанні потенціалу реінжинірингу:

• визначений напряму розвитку підприємницької діяльності - уточнення мети і принципів діяльності, визначення ключових ринків груп покупців таї основних споживачів;

• визначенні масштабу та кінцевих цілей проекту — аналіз і моделювання проекту, порівняння поточних результатів діяльності з запланованими після завершення проекту;

• планування проекту — скорочення тривалості виробничого циклу, оптимізація системи оцінювання процесу та контролю за його ефективністю;

• визначення структури та кадрової політики — конкретизація інфраструктури ,для забезпечення ефективного функціонування нових процесів, робочих взаємовідносин, розподіл повноважень;

• технологічна підтримка — визначення вимог до функціональ­них, технічних і експлуатаційних характеристик нових технологій та оцінка їх впливу на діяльність;

• фізична інфраструктура — виявлення складу, розташування, призначення приміщень, устаткування та необхідних систем житті забезпечення;

• здійснення внутрішньої політики підприємства й оцінка вимог чинного законодавства — визначення сфер, у яких для реалі­зації управлінських рішень потрібні зміни внутрішньої політики;

• мобілізація ресурсів для здійснення проекту — складання бюджету затрат, оцінка переваг і ризиків, пов'язаних із кожним бізнес-рішенням. Впроваджується стратегія управління процесом змін.

У висновку слід підкреслити, що у процесі реінжинірингу можливість досягнення швидкого успіху з'являється при мінімальному залученні ресурсів. З метою перевірки дієвості можливе здійснення пілотних проектів. Обов'язковою умовою є створення команди спеціалістів, одночасне впровадження сучасних інформаційних технологій.