Питання для самоконтролю

1. Сутність прийняття рішення на підприємствах зв’язку?

2. Модель раціональної технології прийняття рішень складається з яких підетапів?

3. Методи творчого пошуку альтернативних варіантів умовно поділяють на три групи, на які?

4. З яких інструментів обґрунтовуються управлінські рішення?

Теми рефератів до індивідуальної роботи

1. Організація і контроль виконання рішення.

2. Загальні підходи до розв’язання управлінських рішень.

3. Встановлення пріоритетів за допомогою АБС-аналізу.

Тема 10. Культура управління на підприємствах

10.1. Філософські аспекти поняття культури управління

Загальноприйняте поняття “культура” відноситься до соціальних і духовних груп людей, у тій або іншій мері зв'язаних загальною метою і задачами, мовою, традиціями, звичаями.

Культура поступово формує різноманітні цінності й утворить цілісний простір духовного багатства людини. Ці цінності випробуються в масовій діяльності людей, і відновлюється нормативна сутність культури. Вона визначає дії людей, використання ресурсів і мети людської діяльності. Практичне використання норм культури дозволяє розкривати їхні значення й ефективність у управлінні економічною діяльністю галузі.

Для того щоб зрозуміти поняття "культура управління" необхідно виконати дослідження різноманітних аспектів культури як сукупності усіх видів перетвореної діяльності людини і суспільства, а також результатів цієї діяльності. Це означає, що потрібно філософськи підійти до розгляду такого феномена, як культура, охоплюючи всю реальність поняття в її цілісності.

Протягом всієї історії філософська думка обговорювала проблему фундаментальної відмінності тим часом, що існує, не залежно від людини мир, природа і тим, що створено як у зовнішньому, так і у власному, фізичному і духовному світі. Це в давньогрецькій філософії зародилося представлення про "техну" як одноразову практичну діяльність, ремесло, що робить необхідний людині предметний світ (звідси поняття "техніка" у всіх європейських мовах).У такий спосіб усе зв'язано з діяльністю людини.

Узагальнення усіх форм людської активності дали римлян: саме вони назвали "культурою" ті форми одноразового, рукотворного побуту, що отримані людиною в результаті перетворення природного життя - "натури".

Так зароджувалося первинне представлення про культуру, що протистоїть міфологічному відчуженню людиною всіх сил, що творять.

Надалі розвитку філософської думки в Європі цей спільний плід людської діяльності, як і сам її процес, набирав різноманітні термінологічні утворення - "цивілізація", "виховання", "утворення", "формування". Якщо в ХVIIІ ст. вони використовувалися як синоніми, а після цього усе більш відрізнялися, тому предметом філософських дискусій стало відношення змісту цих близьких до них за значенням понять - "діяльність", "традиція", "суспільство", "цінності" також.

Кант говорив, що в природи може бути "остання мета" у відношенні людини і такий, по його глибокому переконанню, є культура.

Культура полягає в утворенні визначених об'єктивних умов, можливостей, і в цьому значенні вона інструментальна. Кант відрізняв у середині культури "культуру виховання" і "культуру умінь". Культура виховання має на меті звільнення волі людини від чуттєвості, природних потягів і бажань від партикулярного і привести її до "загального".

Культура умінь охоплює способи досягнення поставленої людиною метою. Наука, мистецтво, культура спілкування роблять людини більш цивілізованим.

Культура - одноразовою, зробленою людиною результат його діяльності, його вчинків.

Головна функція культури - зберігати й обновляти загальний досвід діяльності людства в різних напрямках його життя, передавати його з покоління в покоління і поповнювати його. Для виконання цих задач виникли різні форми і способи матеріальної і духовної діяльності, що придбали самостійний статус і в сьогоднішній культурі існують уже як інститути культури.

Культура перетворилася в складне по дії, різноманітне по формах духовне утворення. Культура – це моральність, релігія, мистецтво, наука, ідеологія, політика, міф, світогляд також.

Розвиток процесів суспільного поділу праці привів до того, що усі форми діяльності людини, суспільства усе глибше диференціюються і спеціалізуються. У розвитий культурі вони перетворюються у відносно самостійні сфери діяльності і приймають статус самостійних інститутів культури.

«Культура управління» використовується для характеристики однієї зі специфічних видів діяльності, зв'язаної з управлінськими відносинами в процесі виробництва, і порушує морально-етичні норми праці, навички організації праці і виконання, окремих її елементів, уміння володіти собою і розуміти особливості працюючих поруч людей, уміння слухати і переконувати.

Культура управління - відображає рівень управління виробництвом, що характеризує діяльність людей, що виконують управління, і зв'язані зі здібностями людини керувати, ефективністю і продуктивністю управлінської праці, або культура – це характеристика управлінської діяльності, виходячи з результатів управлінської діяльності і здатності керуючих знаходити способи ефективного впливу на колектив, окремих робітників, соціально-психологічних рис керуючих (знань, умінь, інтелекту, морального й етичного розвитку, способів і форм спілкування з людьми).