8.3. Управлінське рішення: поняття, сутність, класифікація, якість,

умови та етапи прийняття

Управлінське рішення виступає як заключний акт впливу на колектив людей, окремих працівників спрямований на узгодження праці, предметів праці, на досягнення цілей управління. При цьому управлінське рішення виступає як сукупний результат творчого процесу апарата управління і дій колективу об'єкта управління з дозволу господарської ситуації, що виникла в зв'язку з функціонуванням даної системи.

Отже, управлінське рішення - це один з етапів технології управління, що представляє собою акт впливу на колектив, окремих працівників - як результат творчого процесу апарата управління і спрямований на рішення конкретної ситуації.

Управлінське рішення в будь-якім суспільстві є актом, що виражає визначену політичну мету й інтереси класів, шарів суспільства. У сучасних умовах воно відрізняється самим методом пізнання й оцінки явищ, механізмом прийняття і реалізації, заснованих на використанні системи економічних законів і закономірностей і принципів управління.

Управлінському рішенню належить роль фактора, що організує і направляє у визначеному напрямку діяльність трудового колективу, роль засобу, що сприяє досягненню цілей, що коштують перед суспільним виробництвом його підрозділами на всіх рівнях управління. Рішення є одним з видів розумової діяльності і проявом волі людини. Його характеризують наступні ознаки:

• можливість вибору з безлічі альтернативних варіантів: якщо немає альтернатив, те немає вибору і, отже, немає і рішення;

• наявність мети: безцільний вибір не розглядається як рішення;

• необхідність вольового акта приймаючі рішення при виборі рішення, тому що приймаючі рішення формує рішення через боротьбу мотивів і думок

Відповідно під управлінським рішенням (УР) розуміється:

1. пошук і перебування найбільш ефективного, найбільш раціонального або оптимального варіанта дій керівника;

2. кінцевий результат постановки і вироблення УР.

До управлінського рішення пред'являється ряд вимог, до числа яких можна віднести:

- всебічну обґрунтованість рішення - означає насамперед необхідність прийняття його на базі максимально повної і достовірної інформації;

- своєчасність - означає, що прийняте рішення не повинне ні відставати, ні випереджати потреби і задачі соціально-економічної системи;

- необхідну повноту змісту - означає, що рішення повинне охоплювати весь керований об'єкт, усі сфери його діяльності, усі напрямки розвитку. У найбільш загальній формі управлінське рішення повинне охоплювати:

а) ціль (сукупність цілей) функціонування і розвитку системи;

6) засоби і ресурси, використовувані для досягнення цих цілей;

в) основні шляхи і способи досягнення цілей;

г) терміни досягнення цілей;

д) порядок взаємодії між підрозділами і виконавцями;

е) організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення;

- повноваження - строге дотримання суб'єктом управління тих прав і повноважень, що йому надані вищим рівнем управління. Збалансованість прав і відповідальності кожного органа, кожної ланки і кожного рівня управління - постійна проблема, зв'язана з неминучим виникненням нових задач розвитку і відставанням від них системи регламентації і регулювання;

- погодженість із прийнятими раніше рішеннями - означає також необхідність дотримання чіткого причинно-наслідкового зв'язку суспільного розвитку.

Для більш глибокого розуміння управлінських рішень, їхнього змісту і сутності, необхідно провести їх класифікацію. Класифікація виступає в даному випадку як метод пізнання різновиду управлінських рішень, їхнє угруповання по ознаках подібності і розходження. Управлінські рішення можуть бути згруповані по різним ознаками, кожний з який підкреслює яку-небудь одну зі сторін рішення. Однак, класифікація управлінських рішень, як і більшості інших подібних класифікацій, значною мірою умовна. При цьому головним, трудомістким, є вибір ознак класифікації управлінських рішень, що найбільше повно характеризували їхню сутність.

Розгляд безліч джерел дозволяє зупинитися на наступних кваліфікаційних ознаках:

- термін дії наслідків рішення (довгострокові, середньострокові, короткострокові рішення);

- стадія життєвого циклу товару (маркетинг, НИОКР і ін.);

- сфера дії (технічні, економічні й ін.);

- функціональна спрямованість (по функціях управління);

- рівень управління;

- масштабність (комплексні і частки рішення);

- форма підготовки (одиничні, групові, колективні рішення);

- об'єкт впливу (зовнішні і внутрішні);

- метод формалізації (текстові, графічні, математичні);

- форма відображення (план, програма, розпорядження, наказ, указівка, прохання);

- складність (прості і складні);

- спосіб передачі (вербальні, письмові, електронні);

УР можуть бути класифіковані по функціональному, стосовно загальних функцій управління, наприклад:

• рішення планові;

• організаційні;

• контролюючі;

• прогнозуючі.

Інший принцип класифікації зв'язаний з характером розв'язуваних задач:

- економічних;

- організаційних;

- технологічних;

- технічних;

- екологічних і інших.

У залежності від організації розробки рішень виділяються наступні УР:

- одноособові;

- колегіальні;

- колективні.

По характері цілей прийняті рішення можуть бути представлені як:

- поточні (оперативні);

- тактичні;

- стратегічні.

З причин виникнення УР поділяються на:

- ситуаційні, зв'язані з характером виникаючих обставин;

- по розпорядженню (розпорядженню) вищих органів;

- програмні, зв'язані з включенням даного об'єкта управління у визначену структуру програмно-цільових відносин, заходів;

- ініціативні, зв'язані з проявом ініціативи системи, наприклад, у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності;

- епізодичні і періодичні, що випливають з періодичності відтворювальних процесів у системі (наприклад, сезонності сільськогосподарського виробництва, сплаву лісу по ріках, геологічних робіт).

Важливим класифікаційним підходом служать вихідні методи розробки УР. До їхнього числа можна віднести:

- "Графічні, з використанням графоаналітичних підходів (мережних моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем, декомпозиції великих систем);

- математичні методи, що припускають формалізацію представлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;

- евристичні, зв'язані із широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей. По організаційному оформленню УР поділяються на:

а) тверді, що однозначно задають подальший шлях їхнього втілення;

б) що орієнтують, визначальний напрямок розвитку системи;

в) гнучкі, що змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи;

г) нормативні, що задають параметри протікання процесів у системі.

Якість управлінських рішень - це сукупність параметрів рішень, що задовольняють конкретного споживача (споживачів) і проблем, що забезпечують рішення, і протиріч у соціально-економічній системі.

Основними факторами, що впливають на якість управлінських рішень, є його використання в системі менеджменту наукових підходів і принципів, методів моделювання, автоматизація обробки інформації, мотивації якісного рішення. Звичайно в прийнятті будь-якого управлінського рішення присутнє в різній системі три моменти: ситуація, судження і раціональність. Сукупність умов прийняття управлінських рішень можна розділити на двох груп.

До першої групи відносяться умови спрямовані на забезпечення високої якості й ефективності управлінського рішення, а саме:

- застосування при розробці управлінського рішення наукових підходів, заснованих на використанні сучасних методів;

- пізнання механізмів дії об'єктивних економічних законів, законів суспільного розвитку, закономірностей управління й уміння їх враховувати при прийнятті управлінських рішень;

- забезпечення облич, приймаючих рішення якісною, достатньою інформацією, що характеризує параметри "входу", "виходу", зовнішньої середовища (ринкового простору) і "процесу" системи розробки й ухвалення рішення;

- застосування методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення;

- структуризація проблеми і побудова “дерева” цілей управління, спрямованого на дозвіл проблемної ситуації;

- забезпечення багатоваріантності рішень;

- автоматизація процесів збору, реєстрації, обробки й аналізу інформації;

- наявність механізму реалізації рішення.

До другої групи відносяться умови, спрямовані на забезпечення правого й організаційного узгодження. В даний час розглядаються наступні умови прийняття управлінських рішень на різних рівнях управління виробництвом, у тому числі, підприємствами, фірмами:

1) право приймати рішення;

2) повноваження;

3) обов'язок приймати рішення;

4) відповідальність за прийняті рішення;

5) компетентність;

6) кооперація.

Розглянемо кожне з перерахованих умов.

Процес ухвалення управлінського рішення з технологічної точки зору можна представити у виді послідовності етапів і процедур, що мають між собою прямі і зворотні зв'язки. Зворотні зв'язки відбивають оперативний циклічний характер залежності між етапами і процедурами. Операції у виконанні елементів процесу прийняття рішень обумовлені необхідністю уточнення і коректування даних після виконання наступних процедур.

З інформаційної точки зору в процесі прийняття рішень відбувається зменшення невизначеності в пізнанні проблемної ситуації, у визначенні шляхів її дозволу.

Процедури прийняття рішень можуть виконуватися різними способами: на базі мислення обличчя приймаючих рішення й експертів, творчо, неформальним образом, а також із прийняттям формальних засобів - економіко-математичних методів і засобів автоматизованої обробки даних. У процесі прийняття рішень виконуються задачі пошуку, розпізнавання, класифікації, упорядкування і вибору. Для рішення цих задач використовуються методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, порівняння й узагальнення.

Виходячи з викладених вимог до якості управлінських рішень, умов прийняття їх і основних положень, пропонується наступне зміст етапів і послідовність їхнього виконання при прийнятті управлінських рішень:

1. Виникнення проблемної ситуації.

2. З'ясування проблемної ситуації, її опис.

3. Оцінка розташовуваного часу на дозвіл ситуації.

4. Визначення необхідних ресурсів.

5. Попередня постановка мети.

6. Збір і аналіз необхідної інформації.

7. Визначення вихідних характеристик проблеми з урахуванням існуючих обмежень.

8. Уточнення мети і критерію управління, остаточне їхнє формулювання.

9. Обґрунтування і побудова формалізованої моделі проблемної ситуації.

10. Розробка альтернативних варіантів дозвіл проблемної ситуації.

11. Вибір методу рішення.

12. Вибір оптимального варіанта.

13. Економічне обґрунтування обраного варіанта.

14. Узгодження рішення з органами управління і виконавцями.

15. Оформлення і твердження рішення.

16. Організація виконання рішення.

17. Стимулювання виконання рішення, економії ресурсів і дотримання термінів.

18. Контроль виконання рішення.

19. Аналіз реалізації прийнятого рішення.

Уся перерахована безліч етапів ухвалення управлінського рішення можна згрупувати в наступні стадії:

1. Виникнення проблемної ситуації.

2. З'ясування проблемної ситуації і визнання необхідності ухвалення рішення.

3. Вироблення й ухвалення рішення.

4. Організація виконання рішення.

5. Контроль і аналіз виконання рішення.

8.4. Основні напрями удосконалення технології управління в галузі зв’язку

Виходячи із сутності удосконалювань технології управління виробництвом послуг зв'язку необхідно розглядати в наступних основних напрямках:

а) застосування сучасних (у тому числі оптимізаційних) методів прийняття управлінських рішень (дозволу ситуацій), заснованих на використанні економіко-математичних методів, імітаційних моделей, обчислювальної техніки і критеріїв ефективності, що відбивають хід розширеного відтворення на підприємстві галузі зв'язку;

б) застосування економічних, організаційно-розпорядницьких, соціально-психологічних методів управління (як способів впливу на колектив людей, окремих працівників) адекватним економічним і соціальним інтересам колективів і окремих працівників;

в) підвищення ефективності інформаційних систем, що забезпечують технологічність процесів збору, реєстрації, нагромадження, збереження, прийому, передачі й обробки інформації на базі використання засобів її автоматизованої обробки.

г) ослаблення негативного впливу стислих строків прийняття читань на якість останніх за рахунок: передбачення настання можливих господарських ситуацій і настання термінів у їхньому дозволі; ранжирування ситуації по ступені їхньої значимості і дозволу (прийняття рішень), починаючи з найбільш важливих - реалізація принципу - уміння знайти головну ланку в ланцюзі розв'язуваних задач

Контрольні запитання та завдання

Тести для самоконтролю

1. Технологія управління це:

а. сукупність параметрів рішень, що задовольняють конкретного споживача і проблем, що забезпечують рішення, і протиріч у соціально-економічній системі;

б. сукупність стилів, методів та принципів управління.

в. сукупність, взаємодія різноманітних операцій, циклів, що виконує керівник у визначеній послідовності на основі функціонального, технологічного, професійного розділення труда.

2. Управлінське рішення(УР) це:

а. акт впливу на колектив чи окремих робітників спрямований на вирішення конкретної ситуації;

б. сукупність параметрів рішень, що задовольняють конкретного споживача і проблем, що забезпечують рішення, і протиріч у соціально-економічній системі;

в. сукупність, взаємодія різноманітних операцій, циклів, що виконує керівник у визначеній послідовності на основі функціонального, технологічного, професійного розділення труда.

3. УР класифікуються за:

а. характером розв’язаних задач;

б. рівню ієрархії;

в. результатом.

4. Якість управлінського рішення – це…

а. сукупність, взаємодія різноманітних операцій, циклів, що виконує керівник у визначеній послідовності на основі функціонального, технологічного, професійного розділення труда;

б. акт впливу на колектив чи окремих робітників спрямований на вирішення конкретної ситуації;

в. сукупність параметрів рішень, що задовольняють конкретного споживача і проблем, що забезпечують рішення, і протиріч у соціально-економічній системі

Питання для самоконтролю