4.2. Зовнішнє та внутрішнє підприємницьке середовище

Стан зовнішнього підприємницького середовища має визначальний вплив на розвиток підприємництва в країні в цілому та і в окремих регіонах. Під зовнішнім підприємницьким середовищем розуміється сукупність зовнішніх факторів і умов, чи прямо побічно впливають на становлення та розвиток підприємництва. Зовнішнє середовище стосовно підприємців є середовищем об'єктивної і діють незалежно від їхніх бажань. Щоб домагатися успіхів, підприємці повинні добре знати всі зовнішні фактори та умови, щоб у своїй діяльності передбачати їхній вплив на кінцеві результати свого бізнесу. Як випливає з навчань класиків економічної теорії, базою підприємницької діяльності є знання про основні умови і фактори зовнішнього середовища.

Зовнішнє підприємницьке середовище включає наступні підсистеми:

• економічне становище в країні і регіонах;

• політична ситуація, що характеризується стабільністю розвитку суспільства і держави;

• правове середовище, що чітко встановлює права, обов'язку, відповідальність підприємницького й іншого суб'єктів ринкової економіки;

• державне регулювання і підтримка підприємництва;

• соціально-економічна обстановка, зв'язана з рівнем платіжного попиту населення (споживачів), рівнем безробіття;

• культурне середовище, обумовлене рівнем утворення населення, що забезпечує можливість займатися визначеними видами підприємницького бізнесу;

• науково-технічне, технологічне середовище; наявність у достатній кількості природних факторів виробництва, необхідних для розвитку визначених видів діяльності;

• фізичне середовище, зв'язане з кліматичними (погодними) умовами, що впливають на процес функціонування підприємницьких організацій;

• відсутність прояву природних катаклізмів;

• істітуціонально - організаційна середовище, що свідчить про наявність достатнього числа організацій, що забезпечують можливість здійснення комерційних операцій, ділових зв'язків і т.д.

Підприємницький успіх залежить від багатьох факторів, середі яким найважливішим є внутрішня підприємницька середовище як визначена сукупність внутрішніх умов функціонування підприємницької організації. У значної мері внутрішнє підприємницьке середовище носить суб'єктивний характер: вона прямо залежить від самого підприємця, його компетентності, сили волі, цілеспрямованості, рівня вимагання, умінь та навичок в організації у веденні бізнесу.

До внутрішнього підприємницького середовища варто віднести наступні підсистеми (фактори): наявність необхідного обсягу власного капіталу; правильний вибір організаційно-правовий форми фірми; вибір предмета діяльності; підбор команди партнерів; знання ринку і кваліфіковане проведення маркетингових досліджень; підбор кадрів і управління персоналом, його мотивоване матеріальне стимулювання; механізм збереження підприємницької таємниці й ін.

4.3. Державне регулювання діяльності підприємства

Напрямки державного регулювання:

1. Податкове регулювання – визначення переліку податків та інших обов’язкових платежів, розмірів та порядку їх сплати.

2. Грошово – кредитне регулювання – регулювання грошової емісії, рівня позикового банківського відсотку, надання позик, випуск цінних паперів, вплив на грошові потоки та накопичення суб’єктів господарювання.

3. Соціальний захист – пенсійне забезпечення, допомога інвалідам, дітям, страхування життя та здоров’я.

4. Цінове регулювання – становлення державного граничного рівня цін, або рівня прибутковості. За потребою компенсація збитків

5. Захист навколишнього середовища – заходи щодо захисту природи у виглядів штрафів і санкції по забрудненню, проведення природо - захисних заходів.

6. Бюджетне регулювання – встановлення додаткових платежів та відрахувань до бюджету, фінансування програм, спрямованих на підтримку соціально-значущих підприємств, державне замовлення на виробництво соціально-значущих видів продукції.

7. Регулювання умов та оплати праці – розроблення державного законодавства щодо праці та зайнятості. Встановлення мінімальної заробітної плати, виплат по безробіттю.

Діяльність підприємства зв’язку регулюються законодавчими документами, де відображено їх діяльність, форми власності, загальні та видові ознаки, табл.4.2.

Таблиця 4.2. Характеристика загальних і видових ознак підприємств зв'язку

Загальні ознаки	Видові ознаки
Вид об'єкта	Комітет - підприємство (ВАТ) - структурний підрозділ (філіал, центр, цех, ВЗ)
Розмір об'єкта	Малі-середні-великі
Розташування об'єкта	- місто (понад 1млн. жителів.) - місто (близько 10 млн. жителів) - місто (близько 500 тис. жителів) -місто (близько 250 тис. жителів) -мале місто селища міського типу -сільська місцевість
Вид надаваних послуг, номенклатура надаваних послуг	Поштовий зв'язок - електрозв'язок, Однономенклатурні - багатономенклатурні
Режим роботи об'єкта	Неперервний - перервний - сезонний
Характер витрат	Трудомісткі - фондомісткі
Місце і роль у процесі виробництва та реалізації послуг	Безпосередньо обслуговуючі споживачів забезпечуючи процес передавання інформації спеціалізовані підприємства (зонові тощо)
Організаційно-правові форми	державні, кооперативні, приватні
Підпорядкованість	- Міністерство транспорту та зв’язку - інші міністерства України - інші відомства України
Періодичність управління	Річна (сезонна) - піврічна - квартальна - міся­чна - декадна - тижнева - змінна - часова
Географія об'єктів зв'язку за рівнями (1... 5)	Рівні: перший - понад 30; другий - 20... 30; третій - 10. ..20; четвертий - 5. ..10; п'ятий - до 5.