Організаційно-економічні особливості функціонування різних видів підприємств, табл. 4.1:

1. За формою власності: індивідуальні, приватне, спільне, колективне, сімейне, державне, комунальне.

2. За обсягом діяльності та чисельності робітників: великі, середні, малі

3. За рівнем агрегування майна: автономні підприємства, об’єднання підприємств

4. За технологічною (територіальною) цілісністю та ступенем підпорядкуванням: головні, договірні, асоційовані філії.

Таблиця 4. 1. Особливості функціонування підприємства

За різних економічних систем

Розрізнювальна ознака	Економіка
	Планова	Ринкова
Переважна форма власності	Державна, обмежено - колективна		Приватна, колективна
Статус підприємства	Одиниця народногосподарського комплексу		Самостійний суб’єкт підприємництва
Основний метод регулювання	Директивне планування		Ринкова саморегуляція
Мотивація діяльності	Виконання планових завдань		Одержання та максимізація прибутку
Організація управління	Вертикальна, галузева з підпорядкованість з низу до верху. Підприємство – об’єкт управління.		Повна автономія та самостійність. Управління в рамках підприємства
Ступень державного втручання	Дуже висока		Мінімально необхідна
Відповідальність за результати діяльності	Розділена між власником – державою та підприємством. Ризик мінімальний		Ризик великий, відповідальність повна аж до особистого майна

В сучасних умовах в галузі зв’язку стало невід’ємним функціонування малого і великого підприємства. Взаємовідносини малого і великого підприємства є об’єктивною необхідністю, обумовленою метою розвитку поштового та телекомунікаційного зв’язку, української економіці та зростання конкурентоспроможності.

Взаємовідносини, що виникають між малими і великими підприємствами приводить до створення і формування організаційно–економічних форм.

Організаційно-економічна форма – це форма розвитку, що пов’язана з об'єднанням малого і великого підприємництва в будь-яку форму після процесу інтеграції, шляхом контрактних (договірних) угод. Іншими словами – це стійка (довгострокова) економічна взаємодія. Розглядаючи механізми й економічний зміст інтеграційної взаємодії малого і великого підприємництва в галузі зв’язку найбільш часто виникають такі організаційно–економічні форми в економіці України, як:

• венчур – організаційно-економічна форма взаємодії малого та великого підприємства, діючих в телекомунікаційній сфері як комерційне науково-технічне підприємство, зайняте розробкою і впровадженням нових і новітніх технологій, обладнань та послуг на ринку телекомунікаційних послуг з невизначеним заздалегідь доходом, тобто з ризикованим внеском капіталу;

• аутсорсінг – організаційно-економічна форма взаємодії малого та великого підприємства в телекомунікаційній сфері, де велике підприємство наймає за договором мале підприємство, що функціонує в даній сфері для виконання певних функцій з метою забезпечення потреби споживача у послугах.

Характерні ознаки венчурної та аутсорсінгової організаційно-економічної форми дають можливість підприємцю визначити в якому підприємницькому середовищі буде здійснюватись підприємницька діяльність.