33. Методи розрахунків базових цін.

Розрізняють п’ять основних методів розрахунку базових цін:

- метод повних витрат;

- метод вартості виготовлення;

- метод граничних (маржинальних) витрат;

- метод рентабельності (прибутковості) інвестицій;

- метод маркетингових (ринкових) оцінок.

Метод повних витрат є найпоширенішим. До повної суми витрат (постійних і змінних) додається сума, що відповідає нормі прибутку.

Метод вартості виготовлення доповнює попередній і застосовується у специфічних умовах прийняття поточних господарських рішень щодо збільшення маси прибутку завдяки розвитку виробництва, зміні асортиментної політики чи виконанню одноразових замовлень.

Метод граничних (маржинальних) витрат визначення базової ціни широко застосовується в ринковій економіці. До перемінних витрат на одиницю продукції додається сума (відсоток), що уможливлює отримання достатньої норми прибутку для фірми.

Метод рентабельності (прибутковості) інвестицій базується на тому, що інноваційний проект повинен забезпечити прибутковість, не меншу за вартість запозичених коштів. До сумарних витрат на одиницю продукції додається сума відсотків за кредит.

Метод маркетингових (ринкових) оцінок передбачає значну невизначеність розміру ціни залежно від ринкової кон’юнктури, стану внутрішнього та зовнішнього середовища. Він має кілька різновидів:

• метод реакції покупців, коли продавець намагається з’ясувати ціну, за якою покупець з великою ймовірністю купує товар;

• метод придатної ціни, що орієнтується на цінові чинники підвищення конкурентоспроможності без урахування власного фінансового стану;

• тендерний метод, згідно з яким покупці беруть участь у ціновому пропонуванні.

34. Метод маркетингових оцінок при встановлені базової ціни.

Метод маркетингових (ринкових) оцінок передбачає значну невизначеність розміру ціни залежно від ринкової кон’юнктури, стану внутрішнього та зовнішнього середовища. Він має кілька різновидів:

• метод реакції покупців, коли продавець намагається з’ясувати ціну, за якою покупець з великою ймовірністю купує товар;

• метод придатної ціни, що орієнтується на цінові чинники підвищення конкурентоспроможності без урахування власного фінансового стану;

• тендерний метод, згідно з яким покупці беруть участь у ціновому пропонуванні.

35. Визначення якості та класу (гатунку) продукції.

Якість — сукупність властивостей і характеристик продукції (послуг), що уможливлюють задоволення зумовлених та передбачених потреб.

Під якістю розуміють сукупність властивостей і характеристик продукції (послуг), що дають змогу задовольнити зумовлені та передбачені потреби. Рівень придатності товару задовольняти відповідну потребу споживача оцінюється за допомогою спеціальних показників якості — кількісних характеристик однієї або кількох властивостей продукції, що визначаються за конкретних умов її створення або використання. Отже, якість продукту — це ступінь задоволення вимог сукупністю власних характеристик (відмітних властивостей). Характеристика може бути власною чи заданою, якісною або кількісною і належати до різних класів. Розглядають такі класи характеристик:

• фізико-механічні, електричні, хімічні, біологічні;

• органолептичні — пов’язані з нюхом, дотиком, смаком, зором, слухом;

• поведінкові — ввічливість, чесність правдивість;

• часові — визначаються пунктуальністю, безвідмовністю, готовністю;

• ергономічні та функціональні — такі, з якими ототожнюються фізіологічна пристосованість і максимальні швидкість, місткість, вантажомісткість тощо.

Клас (гатунок) — показник категорії або розряду, що стосується властивостей і характеристик товару (послуги).

Поняття клас (ґатунок) є показником категорії або розряду, що стосується властивостей і характеристик товару чи послуги. Цей показник відображає передбачувану (або визнану) різницю у вимогах до продукції. її основою є функціональний взаємозв'язок між вартістю та ефективністю експлуатації об'єкта. Зрозуміло, що цей взаємозв'язок є досить відносним. Так, обслуговування може видаватися незадовільним у п'ятизірковому готелі, але ті самі послуги високо оцінюватимуться в готелях нижчих розрядів. За числового позначення класу або гатунку вищим здебільшого вважають перший, а нижчими — другий, третій і т. п. Зворотним порядком користуються, уживаючи замість чисел різні знаки та символи (наприклад, найнижчий клас готелю позначатиметься найменшою кількістю зірочок).