30. Методи ціноутворення.
методи ціноутворення орієнтуються на ціни і параметри базисних виробів певного параметричного ряду або взаємозамінних виробів. До найпростіших параметричних методів належать метод питомої вартості та метод французької фірми «Берім», який широко використовується в міжнародній торгівлі.
Метод питомої вартості передбачає віднесення ціни виробу до значення його головного параметра. Здобута при цьому питома ціна одиниці головного параметра може бути використана для наближеного обчислення цін аналогічних виробів. Проте варто пам’ятати, що питома ціна знижується зі зростанням параметра. Ця закономірність поширюється на всі вироби, але характер її прояву різний.
Французька фірма «Берім», скориставшись статистичними даними щодо різних видів машин і устаткування, визначила таку залежність ціни від основного параметра обладнання (формула «Берім»):
де Р1 і Р2 — ціни порівнюваних виробів, одну з яких потрібно визначити;
Х1 і Х2 — значення основних параметрів порівнюваних виробів;
n — коефіцієнт гальмування (показник, що враховує залежність питомої ціни від зміни головного параметра).
31. Види цін.
32. Види «франко цін на товари».
Ціни на товари, крім вартості виробництва, містять витрати обігу. Останні істотно залежать від вартості транспортування продукції до споживача. Комплексне включення різних варіантів цих витрат до ціни підприємства називають системою франкування. Термін «франко» визначає, до якого пункту на шляху просування товару від виробника до споживача транспортні витрати включаються до ціни товару. Розглянемо відповідні варіанти цін.
Відпускна ціна виробника — ціна «франко-склад постачальника», або ціна «ex works». Споживач сплачує всі витрати доставляння.
Ціна, що містить витрати на доставляння товару від продуцента до залізничної станції відправлення та його завантаження у вагон, має назву ціна «франко-вагон станції відправлення». Її міжнародна назва — «FOR (free on rail), ful load».
Якщо в разі міждержавних поставок ціна передбачає оплату всіх витрат на транспортування товару до кордону, вона має назву ціна «франко-кордон», або ціна «Deliver at frontier» (товар, доставлений до кордону).
Ціна, що передбачає оплату фірмою-постачальником усіх витрат до порту з вивантаженням товарів на причалі перед судном, має назву ціна «франко-порт відправлення», або «франко-уздовж борту судна». Її міжнародна назва — «FAS( ФАС) — free alonqside ship».
Ціна «франко-судно порт відправлення» — «FOB (ФОБ) — free on board» додатково передбачає витрати на завантаження продукції на судно.
Ціна, що охоплює оплату постачальником усіх витрат до порту призначення, має назву ціна «франко-судно порту призначення», або «CAF (КАФ)– cost and freight» (вартість і фрахт).
Ціна «франко-судно порту призначення та страхування», або ціна «CIF (СІФ) — cost, insurance, freight)» містить вартість товару, суму, на яку його застраховано на випадок псування й загибелі, а також фрахт.
Ціна, яка передбачає, що постачальник сплачує всі витрати до порту призначення разом з вартістю розвантаження, має назву ціна «франко-порт призначення» (ex quaq — з пристані).
Ціна «франко-склад споживача» (delivered dutipaid — поставлено, мито сплачено) передбачає оплату постачальником усіх витрат на доставлення продукції споживачеві.