Рим. Міст і мавзолей Адріана, перетворений в середніх віках на так званий замок св. Ангела.
Процвітання римської імперії було недовговічним. У III ст. це стає все більш і більш очевидним. Повстання селян у провінціях, заколоти солдатів, вторгнення варварських племен-все це було лише зовнішнім проявом більш глибинних процесів, пов'язаних із загальною кризою і деградацією римського рабовласницького ладу. Низька продуктивність рабської праці увійшла в суперечність з рівнем розвитку сільського господарства. Для великих землевласників стало вигіднішим віддавати землю в оренду дрібним виробникам-колонам, які платили їм натуральної та відробіткової рентою. Поступово в римському законодавстві починають з'являтися юридичні акти, які сприяли прикріпленню колонів до землі, а також закони, що забороняли вбивати рабів. Іншими словами, в надрах рабовласницького суспільства стали з'являтися елементи-провісники майбутнього феодального укладу. Міста стали менше залучати великих земельних магнатів і вони воліли жити на віллах у центрі своїх великих латифундій. Розпочався процес натуралізації економіки і занепад міської торгівлі та ремесла. Все це призводило до ослаблення зв'язку Риму з його колоніальними володіннями,
які почали прагнути до адміністративної, а потім і до політичної незалежності. Зусилля римських імператорів були спрямовані на військові придушення цих прагнень. Династія Северов, що управляла імперією з 193 по 235 р., марно намагалася запобігти цим процесам. Не допомогло і встановлення імператором Діоклетіаном (284-305 рр..) нової форми державного управління імперією - так званого домінанта, тобто визнання абсолютної влади імператора. Не допомогли й адміністративні реформи, в результаті яких римське держава була поділена спочатку на чотири частини (тетрарха), а потім в 395 р. - на Західну і Східну імперії. Звичайно, всі ці події не могли не позначитися на будівельній діяльності в столиці Римської імперії. У Римі вже не будувалися великі комплекси імператорських форумів, стадіонів, амфітеатрів, не зводилися нові палаци та храми. Винятки становили лише терми, які значною мірою об'єднали в собі майже всі розважальні та видовищні функції. Такими були терми Каракалли (211-217 рр.) і терми Діоклетіана - найбільші з 11 імператорських лазень.
Терми Каракалли були відкриті в 216 р. Вони розташовувалися на Аппієвій дорозі і примикали однією своєю стороною до Авентинського пагорбу. Це було дуже велике спорудження, яке займало територію 353 х 335 м (тобто 12 га), а головна будівля - 112 х 216 м. На ділянці розташовувався сад з алеями і квітниками та обширною «стадією». У термах були передбачені також приміщення для культурних розваг: бібліотеки, зали та екседри для музичних і літературних виступів, кімнати для розмов і т. д. Це свідчило про більш витончені смаки населення Риму в період пізньої імперії. Терми рясно забезпечувалися водою з Сабінських гір.
У композиції терм Каракалли спостерігалася така ж симетрія, як в імператорських форумах. Однак на відміну від них вона була більш центричною. Роль композиційного центру в термах грала ротонда гарячих лазень, що мала зовнішній діаметр близько 50 м. Терми відрізнялися від форумів ще більшої ізольованістю внутрішньої території від міського середовища. Вони розташовувалися на периферії міста, далеко від громадських центрів. В них панував штучний світ архітектури, багатого декоративного оздоблення інтер'єрів, скульптури та підпорядкованих законам архітектоніки - природних елементів - води і зелені.
Терми Діоклетіана, побудовані на 90 років пізніше, за своїми розмірами і композиції були близькі до термів Каракалли з тією тільки різницею, що в них головна будівля була більшею, але не мала настільки яскраво вираженого центру у вигляді ротонди.
З пізніх споруд в Римі слід назвати ще тріумфальні арки Септимія Севера і Костантина, побудовані в центрі міста. Арка Септимія Севера була споруджена на стародавньому форумі Романум, у північно-східному його кутіі. Вона була зведена в пам'ять десятирічного правління цього імператора в 203 р. і несла на собі вже риси занепаду римської класичної архітектури, що позначалося в її розміщенні, пропорціях і декорі. Ще більш еклектичною була арка імператора Костантина, яка була побудована в 315 р. в ознаменування перемоги Костянтина над Максенцієм,
