Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Кафедра міжнародної економіки та менеджменту

Реферат на тему: «Стан і проблеми транснаціоналізації української економік»

Студентки 504 групи

(денна форма навчання)

Железняк Ірини Олександрівни

Київ

2012 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3

1. Сучасні процеси транснаціоналізації міжнародної економіки…………….4

2. Характеристика актуальних процесів транснаціоналізації

міжнародної економіки………………………………………………………….7

3. Українська стратегія транснаціоналізаціїї капітала: напрямки

проблеми та шляхи вирішення………………………………………………….15

Висновок …………………………………………………………………………21

Список використаних джерел…………………………………………………..22

Вступ

Однією з найбільш характерних особливостей розвитку світового господарства є все зростаючий процес глобалізації, сутність якого проявляється в транснаціоналізації світогосподарських зв'язків. Цей процес насамперед проявляється в посиленні ролі транснаціональних корпорацій (ТНК) у міжнародних економічних відносинах. Процес транснаціоналізації обумовлений переважно можливістю і необхідністю переливу капіталу з країн з його відносним надлишком в країни з його дефіцитом, де, однак, у надлишку є інші фактори виробництва, які не можуть бути раціонально використані у відтворювальних процесах через брак капіталу. Крім того, цей процес стимулюється потребою у зменшенні ризиків, шляхом розміщення капіталу в різних країнах, а також прагненням наблизити виробництво до перспективних ринків збуту і раціоналізувати оподаткування та митні платежі для корпорації в цілому.

Метою роботи є аналіз ситуації, що склалася на міжнародному ринку і в Україні в зв'язку з активізацією діяльності ТНК, розгляд причин і наслідків цієї активізації, а також її позитивних і негативних наслідків.

1. Сучасні процеси транснаціоналізації міжнародної економіки

Питання економічної транснаціоналізації придбали свою актуальність у зв'язку зі стрімким розвитком міжнародного бізнесу. Їх вивченню було присвячено велику кількість досліджень. Незважаючи на це, до теперішнього часу інтерес і актуальність зазначеної проблематики не тільки не згасли, а й отримали в економічній науці широке поширення. Спочатку увага вчених, як правило, приділялась питанням бурхливого зростання промисловості розвинених країн і їх міжнародній експансії.

Світова господарська система являє собою динамічно розвиваючу структуру. Згідно М. А. Чешкову, у своєму розвитку вона проходить декілька послідовних стадій: традиційна інтернаціоналізація, яку можна визначити як відтворювальну інтернаціоналізацію; глобалізація - як об'ємна інтернаціоналізація. У руслі першого процесу світова господарська система виступає як консолідація окремих національних господарств. Другий процес формує світову господарську систему як цілісність, до складу якої входять не тільки національні господарства, але також транснаціональні і міжнаціональні одиниці.

Згідно Б. Д. Хусаінову, транснаціоналізація - це процес розширення міжнародної діяльності промислових фірм, банків, компаній сфери послуг, їх виходу за національні межі окремих країн, що приводить до переростання національних компаній у транснаціональні. Такий підхід до визначення сутності економічної транснаціоналізації, як до процесу освіти і збільшення масштабів діяльності ТНК, притаманний більшості сучасних дослідників. Багато хто з них цілеспрямовано підкреслюють чільну і зростаючу роль ТНК в економічному розвитку світового господарства на противагу традиційному макроекономічному підходу з його схильністю до територіально-державного розгляду зазначених процесів. Так, згідно з А. Лібманом і Б. Хейфецом, ТНК є «головними матеріальними носіями, що підсилюють транснаціоналізацію економічної діяльності». Такий підхід до визначення сутності економічної транснаціоналізації носить досить обмежений характер. Він акцентує увагу лише на основних діючих суб'єктах цього процесу, але не дозволяє визначити його характерні ознаки.

В загальному теоретичному розумінні ТНК можна охарактеризувати у вигляді інтернаціональних комерційних систем, що діють з оптимальною організацією і найбільш ефективною комбінацією міжнародних факторів виробництва (сировини, капіталу, праці, енергії, технології і т.д.). Підтвердженням цьому є постійно зростаюча, у кількісному вираженні, роль ТНК в процесі створення світового валового продукту. Слід відзначити три найбільш об'єктивні характеристики сучасних транснаціональних корпорацій:

- здатність ефективно координувати і контролювати численні організаційні процеси всередині виробничого процесу незалежно від географічного місця розташування складових її елементів; 

- потенційна можливість використання кон'юнктурного дисбалансу в економічних і політичних умовах на ринках різних країн;

 - внутрішня гнучкість при розташуванні і перерозподілі основних засобів і факторів виробництва в масштабах глобального економічного простору. Деякі вчені й економісти вважають, що вплив держав поступово йде на спад, а реальна влада все більше переходить до ТНК. Той факт, що заради своїх цілей вони можуть завдати серйозної шкоди будь-яким націям і економікам, в тому числі і високорозвиненим, ще раз викликає потребу в необхідності глобального контролю над їх транснаціональною діяльністю. Сьогодні у світі понад 80% світового товарного обороту, понад 50% світового промислового виробництва контролюються корпораціями із світовими іменами. Їм же належать більше 60% патентів, ліцензії на нову техніку, технології, близько 90% прямих зарубіжних інвестицій. У закордонних філіях ТНК в 2010 році працювало 62 млн. чол., На них вироблялося 33% світової торгівлі, ними випускалося більше 10% світового ВВП (у 2000 усього 6%) діють у глобальному масштабі, то сучасну світову економіку можна сміливо назвати транснаціональною.

Іноземний капітал, глибоко упровадившись в економіку багатьох країн світу, став складовою частиною їх відтворювального процесу. Частка підприємств, контрольованих іноземним капіталом, в загальному обсязі виробництва обробної промисловості в Австралії, Бельгії, Ірландії, Канаді перевищує 33%, у провідних західноєвропейських країнах становить 21-28%, у США на підприємствах, контрольованих іноземним капіталом, виробляється понад 10% промислової продукції . Ще більшу роль іноземний капітал у формі прямих інвестицій відіграє в економіці країн, що розвиваються. У них на компанії з іноземною участю припадає близько 40% промислового виробництва, а в ряді країн він переважає. У минулі 15 років, частка країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою на світовому експортному ринку значно збільшилася. Індекс транснаціоналізації 100 провідних компаній світу в 2011 році становив в середньому 67%. У деяких компаній, особливо з малих та середніх країн, цей показник був значно вищим. Так, у швейцарської «Nestle» він становив 93,5%, так як зарубіжні активи складали основну частину її активів, за кордоном реалізовувалася майже вся її продукція, там же працювала переважна частина персоналуНайбільш транснаціоналізірованнимі з країн є Гонконг (86%), Ірландія (64%), Бельгія і Люксембург (59%), Сінгапур (59%), Естонія (47%). В інших країнах індекс транснаціоналізації значно менше: в Бразилії 15%, у Росії 14%, у Німеччині 11%, в Китаї 10%, в Японії 2%. Пріоритетними країнами щодо розподілу виробничих сил в транснаціональній економіці є країни, що розвиваються, країни третього світу. В першу чергу це Китай, Таїланд, Індія.Станом на початок 2011 року в світі діяло 90 тис. ТНК, що контролюють 830 тис. іноземних філій. ТНК інвестують у світову економіку близько 3,5 трлн. доларів. Вивіз прямих інвестицій перевищує зростання світового ВВП і світового експорту. Основна частина ТНК та інвестицій належить США, країнам Європейського Союзу і Японії. Лідерами на ринку світового капіталу є США, Великобританія, Японія, Німеччина, Франція та інші країни ЄС, Канада, Гонконг, Австралія, ТайваньМатеринські підприємства світових ТНК розподіляються наступним чином: з 100 найбільших компаній більше половини знаходяться в США (55), більше третини підприємств знаходяться в Західній Європі (35), і лише 6 з 100 в Японії. Особливо великий вплив в нафтовій, автомобільній, хімічній та фармацевтичній галузях. 60% міжнародних корпорацій зайняті у сфері матеріального виробництва, 37% - у сфері послуг, 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві.