4. Роль малого підприємництва у забезпеченні розвитку регіонів.

Серед найважливіших шляхів зміцнення і ефективного викори­стання ресурсного потенціалу регіонального розвитку особливе міс­це посідає розвиток малого підприємництва. Всебічне проникнення малого підприємництва в економічну систему є необхідною переду­мовою переходу економіки на ринкові рейки, ефективної реструк­туризації виробництва та підприємств, розв'язання проблем зайня­тості, підвищення рівня життя населення. Без розвитку малого підприємництва неможливе формування середнього класу, тобто неможливе створення надійного фундаменту демократичного сус­пільства. Мале підприємництво має найнижчі інвестиційні потреби та характеризується найшвидшим обігом капіталу. Світовий досвід демонструє, що воно забезпечує у двічі-тричі більшу ефективність капіталовкладень і за обсягом коштів, і за терміном віддачі²⁴.

Роль та функції малого підприємництва із загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що воно є одним з найваж­ливіших дійових чинників економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Його важлива функ­ція - сприяння соціально-політичній стабільності суспільства. Мале підприємництво відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту. Таким чином, мале підприємництво є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспіль­ство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й існувати²⁵.

За офіційними даними, станом на 1 січня 2004 р. в Україні бу­ло зареєстровано 272,7 тисяч малих підприємств, понад 1,66 млн осіб-підприємців²⁶ та 43 тисячі селянських (фермерських) гос­подарств. Динаміка розвитку суб'єктів малого підприємництва впродовж останніх 12 років є позитивною, проте недостатньою для забезпечення їм належного місця в економічній системі дер­жави та окремих регіонів.

Розвиток малого підприємництва в Україні характеризується суттєвими регіональними відмінностями (табл. 3.5). Аналіз офі­ційної статистики, яка в регіональному розрізі існує лише що­до малих підприємств, свідчить, що у 2003 р. 55,2 % їхньої за­гальної кількості зосереджено лише в 7 регіонах: м. Києві (16,1 %), Донецькій (9,5 %), Дніпропетровській (6,8 %), Хар­ківській (6,2 %), Львівській (5,7 %), Одеській (4,8 %) областях та Автономній Республіці Крим (6,0 %). На малих підпри­ємствах названих регіонів працює 51,2 % працівників усіх ма­лих підприємств України. Розподіл малих підприємств та зай­нятих на них за регіонами відображено на рис. 3.1 та 3.2.

За показником кількості малих підприємств на 10 000 осіб населення регіональний розподіл дещо інший. Середній показ­ник в Україні - 57 - перевищено лише у м. Києві (167 малих підприємств) та м. Севастополі (64), а також в Миколаївській (62), Львівській (59), Харківській (59) областях та АР Крим (69). Найменше малих підприємств (37) зафіксовано в Тернопільській області, а різниця між максимальним і мінімальним показниками становить 4,5 разу.

Ранжування за місцями, що їх посідають малі підприємства в економіці регіонів, здійснюється відповідно до частки продукції цих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції (ро­біт, послуг) у регіонах. Станом на початок 2003 р. за середньої величині цього показника в Україні 7,3 % найвищими були його значення (15-21 %) в Чернівецькій, Закарпатській, Івано-Фран­ківській, Тернопільській областях та м. Севастополі. Найменшою була питома вага малих підприємств в обсягах виробництва про­дукції в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській областях, де вона складала від 4,1 до 5,4 %.

Аналіз даних дозволяє дійти висновку, що найбільш розви­неним є сектор малих підприємств у двох групах регіонів. Пер­шу групу становлять економічно найпотужніші регіони - м. Ки­їв, Донецька, Дніпропетровська, Харківська області, які харак­теризуються більш сприятливими порівняно з іншими регіона­ми економічними умовами для підприємницької діяльності та високою місткістю споживчого ринку (адже в Україні малі під­приємства переважно працюють на місцевий ринок). Проте у загальному обсязі виробництва цих регіонів питома вага малих підприємств є порівняно низькою.

Другу групу становлять західні області - Закарпатська, Львів­ська, Івано-Франківська, Чернівецька. У цих регіонах сектор малих підприємств розвивається найбільш динамічно і посів значне місце в регіональній економіці. Це обумовлено насампе­ред структурними трансформаціями регіональних економік та розвитком прикордонного співробітництва.

Найгірше розвинений вказаний сектор у сільськогосподарсь­ких регіонах, що характеризуються низькодиверсифікованою структурою виробництва, депресивними явищами в економіці та дуже низькою місткістю споживчого ринку. Це насамперед Чер­каська, Чернігівська Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області. Проте слід відзначити, що протягом останніх двох років процеси розвитку малого підприємництва в цих регіонах суттєво активізувалися.

Окрім суттєвої регіональної диференціації, розвиток малого підприємництва характеризується ще більшими внутрішньо-регіональними відмінностями. Особливості розподілу малих під­приємств в кожному окремому регіоні зумовлюються такими чинниками, як спрямованість економічного потенціалу (промис­ловий, аграрний, змішаний), кількістю та величиною міст об­ласного підпорядкування, географічним положенням. Для біль­шості регіонів, особливо промислово розвинених, характерне зосередження суб'єктів малого підприємництва насамперед в обласних центрах та великих містах і дуже низька їх концент­рація у сільській місцевості. Зокрема у Харкові, Донецьку, Львові, Одесі та Дніпропетровську зосереджено 46,5 % всіх ма­лих підприємств у регіональних центрах України (без м. Києва та м. Севастополя) та майже 20 % загальної кількості діючих малих підприємств України. Найвищим рівнем централізації діючих малих підприємств характеризується Харківська область, де в обласному центрі зосереджено 80 % їхньої кількості. В Одеській, Запорізькій та Миколаївській областях відповідний показник становить 70 %. Найбільш рівномірний розподіл ма­лих підприємств на території регіону, а також позитивна тен­денція до поступового вирівнювання їх розміщення характерні для Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Київської областей. Зокрема, частка Ужгорода в загальній кількості дію­чих на території Закарпатської області малих підприємств була найменшою серед регіональних центрів і становила 22 %.

Упродовж 2002-2003 рр. спостерігався розвиток суб'єктів ма­лого підприємництва в усіх регіонах, але при цьому він характе­ризувався суттєвою диференціацією. Наприклад, у 2002 р. за се­реднього в Україні темпу приросту кількості малих підприємств 8,6 % його варіація в регіонах становила від 0,6 % в Кірово­градській області до 21,8 % у Вінницькій області. Найактивнішим був процес створення малих підприємств у Вінницькій, Чернігівсь­кій, Київській, Запорізькій, Волинській, Дніпропетровській, Одесь­кій областях та м. Києві - у цих регіонах їхня кількість зросла на 10 %-20 %. Найнижчим (менше ніж 2 %) був приріст кількості ма­лих підприємств у Кіровоградській та Закарпатській областях. Чисельність зайнятих на малих підприємствах найвищими темпа­ми (8-11 %) зростала у м. Києві, Дніпропетровській, Черкаській та Чернігівській областях.

У 2003 р. порівняно з 2002 р. в усіх регіонах України спостерігалася позитивна динаміка зростання кількості малих підприємств, їх приріст коливався від 1,0 % до 13,8 %. У 14 регіонах з 27 цей показник вищий за середній в Україні. Найактивніше процес розвитку малих підприємств відбувався у Тернопільській області та м. Севастополі, де за минулий рік їхня кількість зросла майже на 14 %. У м. Києві, Автономній Республіці Крим, Чернігівській, Одеській, Київській, Вінниць­кій областях приріст складав 11,3 %-12,6 %, Волинській, Дні­пропетровській, Запорізькій, Рівненській областях відповідно 9,1-9,8 %.

Динамічніше почали розвиватися інші суб'єкти малого під­приємництва, що обумовлено насамперед розширенням практи­ки спрощеного оподаткування. За даними Державної податко­вої адміністрації, України кількість підприємців-фізичних осіб, що сплачували податки, у І півріччі 2003 р. збільшилася порів­няно з відповідним періодом 2002 р. на 16,8 %. Найбільше їх зростання мало місце в Житомирській (53,5 %), Чернівецькій (29,2 %), Одеській (28,6 %), Полтавській (26,0 %), Вінницькій (25,1 %) областях та м. Києві (23,1 %). Найнижчі показники зростання зафіксовані в м. Севастополі (4,3 %), Харківській, Дніпропетровській областях та Автономній Республіці Крим (по 8 % ). Водночас кількість підприємців-фізичних осіб, які є платниками єдиного податку, за цей же період збільшилася у 1,4 разу; найбільше - у Закарпатській, Івано-Франківській, Ми­колаївській, Чернівецькій, (удвічі) областях. Обсяг надходжень від сплати єдиного податку підприємцями - фізичними особами, що становив 410979 тис. грн, збільшився відповідно в 1,4 разу. Найбільше зросли надходження від сплати єдиного податку за цей період в Чернігівській, Волинській, Рівненській, Сумській та Чернівецькій областях, Автономній Республіці Крим та м. Києві.

Кількість юридичних осіб-платників єдиного податку збіль­шилася у І півріччі 2003 р. порівняно з відповідним періодом 2002 р на 17,7 %, а обсяг сплачених ними податків зріс у 1,3 разу й становив 509615 тис. грн. Найбільше зростання кількості юридичних осіб-платників єдиного податку (в 1,2-1,3 разу) відбулося в Полтавській, Київській, Вінницькій, Дніпропетров­ській, Житомирській, Миколаївській, Тернопільській, Хмель­ницькій та Чернігівській областях.

Важливою передумовою для розвитку малого підприємни­цтва у регіонах є рівень розвитку відповідної інфраструктури.

Станом на початок 2003 р. консультативну та правову допомо­гу малому підприємництву в Україні надавали 257 бізнес-центрів, що вдвічі більше, ніж у 2000 р., 63 бізнес-інкубатори (у 1,4 разу більше), 8 технопарків (удвічі більше), 107 фондів підтримки під­приємництва (у 1,4 разу більше), 164 лізингові компанії (у 2,2 ра­зу більше), 915 інвестиційних та інноваційних фондів і компаній (у 3,4 разу більше), 1091 інформаційно-консультативна установа (у 1,4 разу більше). Разом з тим значною є диспропорція в роз­витку інфраструктури підтримки малого підприємництва по регіо­нах України. Насамперед це стосується таких об'єктів інформацій­но-консультативної галузі, як бізнес-центри та бізнес-інкубатори. Зокрема,були відсутні бізнес-центри у м. Севастополі, бізнес-інку-батори - у Дніпропетровській та Житомирській областях.

Упродовж 2003 р. тривала робота зі створення нових об'єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва з орієнтацією на місцеві потреби та можливості. Зокрема на початок жовтня 2003 р. в Україні вже діяло 290 бізнес-центрів, тобто їхня кіль­кість зросла на 33 одиниці, 67 бізнес-інкубаторів, 8 технопарків, 184 лізингових компанії (відкрито 20 нових установ), понад 1,2 тис. інформаційно-консультативних установ та 2 тис. регіональних громадських об'єднань. Послуги, що їх надають ці установи, ко­ристуються попитом у міру зростання кількості суб'єктів малого підприємництва. Найбільш активно розвивалася відповідна ін­фраструктура в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Лу­ганській, Вінницькій, Івано-Франківській областях.

Разом з тим недостатність послуг, що надаються цими уста­новами, відсутність чіткого координування процесу упорядку­вання функцій різних об'єктів інфраструктури з боку місцевих органів влади значно стримують формування сприятливого під­приємницького середовища в регіонах. За цих умов постає на­гальна потреба у законодавчому визначенні бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів, розробці типового стандарту роботи цих еле­ментів інфраструктури, підвищенні ролі та відповідальності місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самовря­дування як у їх створенні, так і у формуванні сприятливих умов ефективної діяльності всіх об'єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва.

Аналіз сучасної ситуації дозволяє дійти таких висновків.

По-перше, малі підприємства як найважливіша складова ма­лого підприємництва на сьогодні не виконують властивих їм функцій щодо розвитку регіонів і не посіли належного їм місця у структурі регіональних економічних систем.

По-друге, зменшення соціального напруження у регіонах, зок­рема у сфері зайнятості, сприяє насамперед зростання кількості підприємців-фізичних осіб, чисельність яких суттєво зросла після введення спрощеної системи сплати податків (єдиного податку).

По-третє, розвиток малого підприємництва в регіонах прак­тично не пов'язаний з динамікою основних економічних процесів.

По-четверте, на сьогодні головними чинниками розвитку малого підприємництва є відповідні нормативно-правове поле та інституційно-інфраструктурна база в регіонах.

По-п'яте, створення сприятливих умов розвитку малого під­приємництва в регіонах значною мірою залежить від комплексу відповідних дій та заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.