2. Використання класифікації виробничих витрат у менеджменті

У системі менеджменту класифікація виробничих витрат відіграє важливу роль. Передусім це пов’язано з процесом прийняття управлінських рішень. Тому для глибокої і всебічної характеристики витрат сільськогосподарських підприємств необхідно звернутися до їх класифікацій. У процесі управлінської діяльності термін «витрати» використовується в різних випадках, тобто при вирішенні різних питань ураховуються різні види витрат.

Залежно від мети можна виділити три напрями використання інформації за доходами і витратами:

• для оцінки запасів, визначення собівартості реалізованої продукції та фінансових результатів діяльності підприємства;

• для прийняття поточних і перспективних управлінських рішень та планування;

• для забезпечення контролю й регулювання.

Для визначення собівартості виробленої продукції та отриманого прибутку розрізняють вхідні та понесені витрати. Вхідні — це витрати на засоби, ресурси, які були придбані, є в наявності і, як очікується, повинні принести доходи в майбутньому. Якщо ці засоби вже використано для отримання доходу і вони втратили здатність приносити його в майбутньому, то витрати на них переходять у категорію понесених. Вхідні витрати відображаються в балансі підприємства як активи, а понесені — у звіті про фінансові результати.

Таблиця 5.3

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Напрями використання інформації	Класифікація витрат
Для оцінки запасів, визначення собівартості реалізованої продук­ції та фінансових результатів діяльності підприємства	Вхідні й понесені
	Витрати на період і витрати на продукцію
	За складовими витрат на виробництво продукції За економічними елементами За статтями калькуляції Прямі й непрямі Основні й накладні
	За часом здійснення
Для прийняття поточних та перспективних управ­лінських рішень і планування	За динамікою витрат до обсягів виробництва
	Релевантні та нерелевантні
	Безповоротні витрати
	Альтернативні (неявні) витрати
	Інкрементні (приростні) й маржинальні витрати і доходи
	Готівкові та безготівкові
Для забезпечення контролю та регулювання	Контрольовані й неконтрольовані
	За динамікою витрат до обсягів виробництва

Для зручності використання цієї інформації, її зіставності за підприємствами, регіонами та в динаміці встановлено єдиний порядок визначення складу витрат підприємства та обчислення собівартості одиниці продукції. Цей порядок визначено в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Залежно від економічного змісту витрати операційної діяльності групуються за такими елементами: матеріальні (без вартості зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, інші витрати. Дана класифікація витрат на виробництво використовується з метою визначення суми національного доходу держави та розрахунку різних економічних показників (матеріаломісткості, трудомісткості, структури витрат на виробництво тощо).

Статті витрат можна поділити на елементні та комплексні. До елементних відносять витрати на насіння й посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин. Усі інші статті є комплексними.

Важливе значення має класифікація витрат за економічною функцією у процесі виробництва. Виділяють основні та витрати на організацію виробництва й управління (накладні). До основних відносять витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом, без яких виробництво продукції є неможливим. До на- кладних відносять витрати, пов’язані з управлінням та організацівєю виробництва на підприємстві в цілому (загальногосподарські), а також витрати на організацію й управління виробництвом у підрозділах господарства (загальновиробничі).

За способом віднесення на собівартість конкретного виду продукції витрати класифікують на прямі та непрямі. До прямих належать ті, які в момент їх виникнення можуть бути безпосередньо віднесені на собівартість конкретного об’єкта економічно доцільним шляхом. До непрямих витрат належать ті, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом. При цьому об’єктом планування й обліку витрат вважається сільськогосподарська культура або вид продукції у тваринництві. В межах кожного об’єкта можуть бути два і навіть більше видів продукції (зерно і солома зернових, корені та гичка цукрових буряків тощо). В таких випадках один з видів продукції вважається основним, а інші — побічними.

Досить простою є класифікація витрат за часом здійснення. Тривалий цикл виробництва сільськогосподарської продукції та його незбіг з календарним роком потребують розмежування витрат минулих років і витрат поточного року. Частину витрат поточного року у вигляді незавершеного виробництва відокремлюють і відносять на собівартість продукції наступного року. Аналогічним чином частина витрат минулого року відноситься на собівартість продукції звітного періоду.

З метою оцінки альтернативних варіантів дій при прийнятті управлінських рішень і плануванні необхідно використовувати інші види класифікацій витрат та доходів, а саме:

• за динамікою витрат щодо обсягів виробництва (змінні та постійні);

• релевантні та нерелевантні витрати;

• альтернативні (неявні) витрати;

• безповоротні витрати (витрати минулого періоду);

• інкрементні (приростні) й маржинальні (питомі приростні) витрати і доходи;

• готівкові та неготівкові витрати.

• Контрольовані і неконтрольовані

1.Змінні витрати змінюються прямо пропорційно обсягам вироб- ничої діяльності. Постійні витрати залишаються незмінними для різних масштабів виробництва (виробничої діяльності) за певний період часу.

2.Для прийняття управлінських рішень необхідно розрізняти релевантні та нерелевантні витрати і доходи. Релевантні витрати й доходи — це такі витрати і доходи, розмір яких залежить від прийняття управлінського рішення, тобто які враховуються керів- ником під час обрання альтернатив. Відповідно до нерелевантних витрат і доходів належать ті, що не залежать від прийнятого рішення, тобто відбудуться за будь-якого вибору.

3.Під безповоротними витратами (витратами минулого періоду) розуміють вартість придбаних раніше ресурсів і засобів, коли вибір на користь будь-якої альтернативи не може вплинути на величину даних витрат. Тобто це витрати, які виникли в результаті раніше прийнятого рішення і які не можуть бути змінені жодним рішенням у майбутньому

4.Під час прийняття управлінських рішень керівником завжди повинна враховуватися така категорія, як альтернативні (неявні) витрати. Загалом під альтернативною вартістю розуміють еко­номічну категорію, що за змістом відповідає доходу, який може бути отриманий унаслідок альтернативного використання ресурсу. Ця категорія також може бути застосована для визначення вар­тості ресурсів, які використовуються у виробництві, але безпо- середньо не потребують оплати (наприклад, праця фермера та його родини, власні обігові кошти або власна земля).

5.Для аналізу залежності суми прибутку від собівартості продукції за різних обсягів її виробництва важливе значення мають такі поняття, як маржинальні та інкрементні витрати і доходи. Маржинальні (граничні) витрати — це додаткові витрати, які виникають унаслідок виробництва додаткової одиниці продукції. Вони визначаються як відношення приросту витрат до приросту продукції. Інкрементні (диференціальні) витрати і доходи — це додаткові витрати (доходи), які виникають у результаті виготовлення або продажу групи додаткових одиниць продукції. Загалом маржинальні та інкрементні витрати і доходи є майже подібними. Основна відмінність між ними полягає в тому, що маржинальні являють собою додаткові витрати й доходи на одиницю продукції, а інкрементні, також будучи по своїй суті додатковими, є результатом збільшення обсягу виробництва на певну кількість одиниць продукції. Таким чином, інкрементні доходи та витрати більш придатні для планування й аналізу, оскільки крім маржинальних ураховують також витрати, які виникають у зв’язку з обсягами виробленої додаткової продукції.

6. Залежно від матеріально-грошової форми витрати класифікують на готівкові та безготівкові. До готівкових відносяться такі витрати, які покриваються за рахунок грошових коштів. Безготів­кові витрати, у свою чергу, не вимагають для свого покриття оплати грошима.

7. З метою здійснення процесу контролю та регулювання витрат виробничих підрозділів і оцінки діяльності їх керівників виникає необхідність класифікації витрат на контрольовані та неконтрольовані. Контрольовані — це витрати, величину яких менеджер може безпосередньо контролювати або здійснювати на них значний вплив. Відповідно неконтрольовані витрати — це витрати, які відбуваються незалежно від ефективності діяльності керівника та працівників.