4. Детермінанти корупційної злочинності:

1. Політичні:

- відсутність програмності та предметності у впровадженні демократичних засад до різних сфер суспільного життя;

- повільний розвиток політичної структури та свідомості суспільства;

- відсутність системи виховання у службовців патріотичних почуттів, моральних, професійних якостей, розуміння того, що корупція підриває авторитет держави, етичні основи суспільної свідомості;

- недостатня визначеність і непослідовність у здійсненні антикорупційної політики, що породжує у службовців, схильних до корупційних діянь, відчуття безкарності.

2. Економічні:

- несприятливі умови для правомірної діяльності усіх суб’єктів господарювання;

- непрозорість процесів приватизації, вирішення інших господарських питань, оцінки прибутків, обсягу податків, одержання пільг тощо;

- зростання розриву між доходами підприємців і державних службовців, наділених повноваженнями управління економічними процесами.

3. Правові:

- недосконалість нормативно-правової бази, що не забезпечує ефективної протидії зловживанням чиновництва, зберігає його надмірну закритість, не сприяє чіткому контролю за діяльністю службовців та надійному правовому захисту громадян від свавілля посадових осіб;

- відсутність цілісної системи правових засобів впливу на фактори, що обумовлюють корупційні злочини;

- прогалини в законодавстві, що передбачає відповідальність за різні види корупційних правопорушень і регламентує діяльність державних органів і боротьбу з ними.

4. Організаційно-управлінські чинники: - слабка регламентація правил поведінки державних службовців, процедури здійснення їх повноважень, видання офіційних документів тощо;

- наявність у посадових осіб занадто широких можливостей для прийняття рішень на свій розсуд;

- поширеність випадків заміщення посад не на підставі ділових і моральних якостей особи, а через знайомство, особисту відданість, близькість політичних уподобань тощо;

- відсутність тестування на відповідність професійним і моральним якостям, періодичної ротації кадрів, формальне ставлення до їх атестації;

- відсутність механізмів унеможливлення прийняття на службу лідерів чи членів злочинних угруповань.

5. Соціально-психологічні чинники:

- зорієнтованість значної частини населення на протиправне вирішення життєвих питань, внаслідок чого корупція із соціальної аномалії перетворюється у правило поведінки;

- низька психологічна готовність населення протидії корупції;

- корислива спрямованість багатьох державних службовців, що призводить до порушення закону, норм моралі та професійної етики;

- моральна деформація частини керівників, яка виявляється у вчиненні ними злочинів, у поблажливому ставленні до корупційних діянь з боку підлеглих (кругова порука)

5. Поняття економічної злочинності та її детермінанти

Економічна злочинність – це явище, що:

• властиве будь-якій державі та виникає в результаті високоінтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь. У країнах з низьким рівнем ринкових відносин їй додатково сприяє невідповідність законодавчої бази економічним реаліям;

• виникає в сфері управлінні державним чи приватним майном і пов’язана з використанням службового становища з корисливими намірами;

• стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а у кінцевому підсумку – підриває основи економічної безпеки держави;

• стимулює „тіньовий” капітал, корупцію та організовану злочинність;

• викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможність держави захистити їх інтереси.

В Україні набули поширення такі види економічних злочинів:

- ухилення від погашення заборгованості за отриманні під гарантію уряду України іноземні кредити;

- коли з метою ухилення від оподаткування використовуються фірми, зареєстровані на підставних осіб;

- зловживання у сфері приватизації;

- заподіяння збитків державі незаконними торговельними операціями, що здійснюються через підставні фірми;

- шахрайство з фінансовими ресурсами;

- злочини у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- контрабанда;

- випуск фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції.

Ознаки економічної злочинності:

• охоплює різні зловживання суб’єктів господарювання, що посягають на порядок управління економікою;

• реалізується у процесі професійної діяльності суб’єктів господарювання;

• спричиняє істотну матеріальну, фізичну і моральну шкоду суспільству та окремим громадянам;

• складається із множинності епізодів злочинів;

• вчиняється як фізичними, так і юридичними особами;

• створює складність персональної ідентифікації як злочинця, так і жертв економічних злочинів.

Детермінанти економічної злочинності:

Довгострокові фактори: недосконалість господарського механізму щодо використання різних форм власності; відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної конкуренції, наявність численних диспропорцій; інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних процесів, управлінських рішень та контролю за їх виконанням; відсутність в народі демократичних традицій, низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов’язків перед державою у вигляді повноти сплати податків; протиріччя між командно-адміністративною системою господарювання і ринковою економікою.

Середньострокові фактори: надмірна монополізація економіки; сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує відсталість і анти ринкове спрямування економіки; надмірне адміністративне втручання в економіку, великі витрати на утримання управлінського апарату, надання численних пільг окремим юридичним та фізичним особам; високий рівень корупції в системі органів державної влади і управління та тонізації економіки.

Короткострокові фактори: відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узгодженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем; надлишковий податковий тиск на суб’єктів господарювання; відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з нею; низька платоспроможність більшості громадян; правова незахищеність суб’єктів господарювання від зловживань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.