2. Детермінанти організованої злочинності:

1. політична нестабільність в суспільстві;

2. протиправна поведінка стала елементом способом життя багатьох верств населення;

3. переоцінка соціальних цінностей, кримінально-правові заборони стають все менш дієвими, а деякі форми злочинної поведінки сприймаються як нормальна ділова активність;

4. відставання соціального розвитку від економічного та посилення майнового розшарування суспільства;

5. духовна сфера характеризується проявами крайнього егоїзму, вседозволеності, виникнення недовіри до офіційних інститутів держави, їхніх можливостей задовольнити потреби населення;

6. відсутність досконалої правової бази боротьби з організованою злочинністю;

7. здатність організованої злочинності швидко змінювати свій профіль діяльності;

8. недостатня активність органів державної влади, зумовлена дефектами політичного ходу, корумпованістю, слабкістю політичних лідерів, їхнього нездатністю ефективно діяти у складних умовах;

9. недостатньо цілеспрямований пошук осіб – можливих учасників організованого злочинного угруповання, зокрема й у місцях позбавлення волі;

10. слабка оперативна робота з контролю за діяльністю лідерів злочинних угруповань, недосконалі тактичні прийоми документування їхньої діяльності;

11. професійна підготовка працівників правоохоронних органів не в повній мірі відповідає вимогам часу;

12. відсутня надійна система захисту працівників правоохоронних органів а також свідків;

13. недостатнє технічне забезпечення правоохоронних органів, а також випадки зради з боку деяких правоохоронців.

3. Поняття корупції та корупційної злочинності

Корупція – це соціальне явище, яке охоплює всю сукупність діянь, пов’язаних з неправомірним використанням особами наданої їм влади та посадових повноважень з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших правопорушень, що створюють умови для вчинення корупційних діянь або їх приховування.

Сутність корупції:

• має соціальну обумовленість;

• має свою „ціну”, що платить суспільство за її існування;

• негативний вплив на всі сфери суспільного життя;

• транснаціональний характер;

• економічні, політичні, правові, психологічні та моральні аспекти;

• здатність постійно пристосовуватися до нових реалій життя.

Корупційний злочин – це будь-який умисний злочин, що вчиняється посадовою особою органу державної влади чи місцевого самоврядування з використанням свого службового становища з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або для задоволення інтересів третіх осіб.

Корупційні злочини можуть бути безумовними і умовно корупційними.

Безумовно, корупційними є злочини, всі ознаки яких вказують на корупційний характер і визначені в законі чи випливають з його змісту: одержання хабара; зловживання владою або службовим становищем; заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; притягнення за відомо невинного до кримінальної відповідальності; постановлення суддею за відомо неправосудного вироку, рішення, ухвали чи постанови; зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем.

До умовно корупційних відносяться злочини, склади яких мають не всі ознаки корупційності. До них належать: порушення законодавства про бюджетну систему; перешкоджання здійсненню виборчого права; підлог виборчих документів; примушування давати показання; за відомо незаконний арешт та інші. Суб’єктом таких злочинів можуть бути як приватні, так і службові особи.

Корупційна злочинність – це сукупність злочинів, що полягають у зловживанні посадовими особами органів державної влади чи місцевого самоврядування наданими їм повноваженнями у власних або третіх осіб інтересах.

Кримінологічна характеристика корупційної злочинності ускладнюється відсутністю правового поняття корупційного злочину; неповнотою офіційної статистики, яка фіксує лише окремі показники корупційних діянь.