Проблеми реєстраторського сегмента ринку цінних паперів

Унікальність стану фондового ринку в Україні полягає в тому, що він склався, насамперед, завдяки проведенню масової приватизації. Внаслідок цього в Україні з'явилось близько 28 млн. власників акцій; найбільш поширена вартість пакета такого інвестора складає 10 грн. Крім того, сертифікатна приватизація не приносила конкретному акціонерному товариству - привати­зованому підприємству - ніяких додаткових капіталів, що при­зводить до незацікавленості емітентів у своїх акціонерах; пробле­ма ще більше ускладнилася у зв'язку з вимогами нормативних до­кументів щодо передачі реєстрів незалежним реєстраторам.

Формат "Ехсеl", обраний розробником програмного про­дукту "Український фондовий дім" для складання звітності, є не­зручним для імпортування та експорту інформації, сам програм­ний продукт був недосконалий, вводилися нові версії, через що ДКЦПФР примушувала реєстраторів складати звіти по декілька разів за один звітний період, що суттєво збільшувало операційні витрати реєстратора.

Всі названі проблеми значною мірою відбивалися на тех­нологічній перенавантаженості системи реєстру власників імен­них цінних паперів унаслідок великої собівартості послуг реєстра­торів. Інколи оптимально прорахований платіж за перереєст­рацію невеликого пакета акцій перевищує вартість такого пакета.

Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів" створив базу для певної реорганізації ринку реєстраторських послуг, але частина питань ще законодавче не впорядкована. Функції, права та обов'язки реєстраторів врегульовані не­достатньо. На реєстраторів державними органами (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Анти монопольний комітет) покладені невластиві функції (наприклад, контроль за підставами для здійснення угод, контроль правоздатності інвес­торів, додержання інвесторами вимог антимонопольних застере­жень тощо). Реєстратори діють в умовах неврегульованості про­блеми обігу сертифікатів, дуже низьких номінальних вартостей цінних паперів, неплатоспроможності емітентів.

2. Розміщення інфраструктури фінансового ринку: аналітичний аспект

Аналізуючи стан розвитку ринкової інфраструктури фінан­сового ринку України, слід визнати, що ринковою її ще важко на­звати. Існуюча інфраструктура фінансового ринку є перехідною, незрілою, несформованою, причому в кожному з елементів, які формують її зміст: інституційному, правовому, інформаційному, соціальному.

Інформаційна складова інфраструктури фінансово­го ринку характеризується низьким рівнем професійного аналізу та рекомендацій на основі використання сучасних інфор­маційних систем особливо в галузі українізації діловодства та технічного аналізу діяльності сегментів фінансового ринку. Низькою ефективністю характеризується правове регулювання діяльності суб’єктів фінансового ринку, що знаходить своє відо­браження в частих переглядах "правил гри" на фінансовому рин­ку та відсутності повноцінної законодавчої бази для становлення фінансового ринку.

Проблемним залишається відслідковування інформаційних потоків, що дають можливість оцінювати та про­гнозувати ситуацію на фінансових ринках регіонів. Наднизькими є показники забезпечення населення комерційно-фінансовою інформацією щодо діяльності фінансових посередників. Певний інформаційний вакуум, що спостерігається в регіонах України, обумовлює низьку присутність населення на фінансовому рин­ку - потенційного інвестора економіки країни. Рівень еко­номічного і особливо "біржового" мислення та сприйняття рин­кового фінансового механізму громадянами України далекий від того, який вимагається для включення соціальної активності мас в функціональну систему фінансового ринку.

В силу поточності і мобільності грошового капіталу бан­ки перетворились у найбільш універсальний інституційний еле­мент інфраструктури фінансового ринку України. Але існуючі регіональні банки відстають від столичних. Більшість з них не володіють сучасними банківськими системами із-за слабкої підготовки персоналу та низького рівня комп'юте­ризації і комунікаційних мереж. Досить бідним є набір банківських послуг, які надаються клієнтам у регіонах. На сьо­годні НБУ видає банкам ліцензії на проведення 30 видів операцій та фінансових послуг.

Проблеми розвитку реєстраторського сегменту пов'язані, по-перше, з тим, що послуги реєстраторів мають велику собівар­тість; по-друге, в Україні відсутній інститут трансфер-агентів, як осіб, уповноважених реєстратором на прийом документів для пе­ререєстрації та видачі документів про здійснену перереєстрацію: по-третє, недостатньо врегульовані питання відкриття та діяль­ності підпорядкованих підрозділів реєстратора.

З травня 1999 року діє Національний депозитарій України (НДУ) як центральна ланка Національної депозитарної системи. Функції НДУ: стандартизація депозитарного обліку цінних паперів відповідно до міжнародних норм; стандартизація докумен­тообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (ко­дифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм; встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн тощо.

Організований ринок цінних паперів в Україні представ­лений фондовими біржами та торговельно-інформаційними сис­темами. Станом на 01.01.2006 в Україні діють 6 фондових бірж та 2 торговельно-інформаційні системи.

Ринок цінних паперів в Україні за обсягами операцій є пе­реважно позабіржовим. Нерозвиненість біржової торгівлі можна пояснити пропозиціями на біржових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що ви­ставляються на продаж, небажанням чи неспроможністю ук­раїнських компаній дотримуватись правил відкритого звітуван­ня, необхідного для роботи на біржі тощо.

В структурі позабіржового ринку невелика частина обсягів припадає на організаційно оформлений ринок, зокрема, на ПФТС, яка є найбільшим організованим ринком цінних паперів в Україні (52.1%). Асоціація "Перша фондова торгівельна систе­ма" створена торговцями цінними паперами у 1996 році з метою об'єднання операторів фондового ринку в єдиний позабіржовий інформаційно-торговельний простір. ПФТС об'єднує найбільшу кількість торговців у порівнянні з іншими системами та біржами, але її торгівельна система не інтегрована у депозитарну систему та не має клірингового банку.

З метою створення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів за активної участі ДКЦПФР в Україні створені саморегульовані організації, які об'єднують професійних учасників фондового ринку. На сьогодні діє 10 саморегульованих організацій: п'ять з яких представляють асоціації та п'ять - фондові біржі.

Інфраструктура сьогоднішнього валютного ринку пред­ставлена валютними біржами, брокерськими фірмами, дилерсь­кими конторами, що поєднують посередницькі послуги з кон­сультаційними, продажем інформації тощо. За шість років систе­ма торгівлі валютою в Україні наблизилась до практики світово­го ринку, де великий обсяг операцій здійснюється на міжбанківському ринку. Головним валютним ринком Ук­раїни вважається Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) і її філії у Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі та м. Львів. Поряд із УМВБ працює також Кримська міжбанків­ська валютна біржа. Система цифрового зв'язку, що об'єднує всі філії біржі, дозволяє вести у реальному часі швидкісний обмін інформацією під час торгів.

У сфері вітчизняного страхування переважають компанії з відносно невеликими мож­ливостями щодо прийняття ризиків. Така тенденція гальмує збільшення масштабів надання відповідних послуг, що знижує довіру клієнтів до страхувальників.

На сучасному етапі в регіонах України спостерігається певний інформаційний вакуум щодо цін на ринку нерухомості; їх динаміки; дохідності нерухомості як фінансового інструмента. Сьогодні єдиним джерелом інформації, наприклад, про ринкові ціни житла є масові дані щодо пропозиції житла по продажу. Са­ме ними користуються державні структури, що діють на ринку житла; будівельні підприємства, які працюють на первинному ринку житла; рієлтери. Очевидною є необхідність вдосконалення регіональної інфраструктури, яка має передбачати легалізацію в Україні всіх операцій з нерухомістю.