1.3. Сучасна книговидавнича діяльність в контексті розвитку української літератури
Вступ.
Книга – предмет видавничої діяльності
Осягнути всю повноту видавничої діяльності неможливо без з’ясування визначення сутності, форм, функцій та інших особливостей книги як основного предмета видавничої діяльності. У найдавнішій українській пам’ятці «Остромирове Євангеліє» слово «книга» вживається в значенні письмо, буква. Існують припущення, що в слов’янскі мови це слово могло прийти через тюркські від китайського ку ен – сувій паперу, шовку. Від 1964 року згідно з рекомендаціями ЮНЕСКО у світі існує визначення, що книга – це друкована неперіодична публікація, яка містить більше 48 сторінок, не враховуючи обкладинки і призначена для читацької аудиторії. Відповідно друкований текст до 4 сторінок називається листівкою, від 5 до 48 – брошурою. В Державному стандарті України книга – це видання у вигляді блока скріплених у кінці аркушів друкованого матеріалу будь – якого формату в обкладинці чи оправі обсягом понад 48 сторінок. Як культурна цінність книга – це носій зафіксованої людиною писемної чи графічної інформації, це своєрідний світ знань, поглядів, образів її творців.
Таким чином, важливо розуміти подвійну природу книги – як носія зафіксованої інформації і як викінченого матеріального предмета зі своєю формою та конструкцією. В нашій науковій роботі акцентуємо увагу на внутрішній змістовій сутності книги, оскільки саме ця сторона книги визначає належність певної книги національній літературі, в нашому випадку – українській.
За тривалий і складний період еволюції рукописної і друкарської справи практично не змінилася сутність процесу творення друкованого продукту. Серцевину його складають взаємно обумовлені дії, пов’язані з написанням, структурним, логічним, смисловим, фактологічним, мовним удосконаленням, відповідним художнім оформленням, друкуванням та донесенням його до споживача. Це все аспекти редакторських, художньо – оформлюючих, виробничо – поліграфічних, економічних та маркетингових функцій.
Видавництво книги передбачає налагоджену систему збуту книжкової продукції, яка повинна дійти до читача найкоротшими шляхами. Складовими мережі продажу друкованих видань є: відділи маркетингу видавництв; книжкові магазини різних форм власності; книготорговельні фірми; дрібнооптові гуртові книготорговельні підприємства; лотки й кіоски з продажу друкованої продукції; Інтернет – магазини; книжкові базари; книжкові ярмарки; книжкові клуби; прямий продаж без посередників; фізичні особи – книгоноші; книжкові відділи в непрофільних торговельних підприємствах; відділи «Книга – поштою».
Зважаючи на вкрай несприятливе законодавче поле, що склалося в Україні для видавничо – поліграфічної галузі, слід продумати шляхи зниження собівартості видання. Структура витрат на виготовлення друкованої продукції умовно передбачає:
1. Гонорари ( авторові, художникові, перекладачеві).
Недоцільно в наш час економити на гонорарі для автора. Однак можна зробити дешевшим художнє оформлення, зокрема не використовувати ілюстровані форзаци.
2. Загальновидавничі витрати (заробітна плата працівників, оренда приміщення, техніка та матеріали, бюджетні відрахування, відрядження, технічні засоби та телефонія, поштові витрати, транспорт, комунальні послуги).
Як засвідчує практика, доречно знижувати собівартість книги шляхом економії на преміях, відрядженнях, транспортних послугах. Загалом, якщо обсяг книги дорівнює 20 обліково-видавничим аркушам, то сума загальновидавничих витрат складатиме 16 – 30 тисяч гривень. Чим менше видавництво, тим ці витрати є меншими.
3. Редакційні витрати на дополіграфічний процес, який закінчується виведенням оригіналу – макета на плівки. Від цього процесу залежить якість майбутнього видання загалом.
4. Поліграфічні витрати передбачають вартість поліграфічних послуг та вартість паперу або інших матеріалів.
На поліграфічному рівні провідні видавництва самостійно оснащують свої підприємства новою технікою, що дає їм змогу зекономити 20 – 30 відсотків собівартості видання. Крім того можна зекономити на якості паперу, що недопустимо для навчальної літератури. Оправа замінюється на обкладинку, можна відмовитися від суперобкладинки. Урізуючи, таким чином, статті витрат, видавець, одначе, повинен пам’ятати, що все це неминуче призведе до спрощення зовнішнього вигляду і внутрішньої конструкції видання, а отже – погіршить конкурентноздатність книги на ринку.
5. Маркетингові витрати – це витрати на рекламну продукцію.