2. Основні етапи стратегічного планування на підприємстві

Міжнародний досвід демонструє, що планування дає багато зручностей:

• планування заохочує керівників постійно мислити перспективно;

• воно веде до більш чіткої координації зусиль підприємством;

• воно веде до встановлення показників діяльності з метою подальшого контролю;

• воно примушує підприємство більш чітко визначити свої завдання і політичні установки;

• воно робить підприємство більш підготовленим до миттєвих змін;

• воно більш наочно демонструє взаємозв'язок обов'язків усіх посадових осіб.

Стратегічне планування - управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями і шансами в сфері маркетингу. Воно спирається на чітко сформовану програмну заяву фірми, викладення допоміжних цілей та завдань, здоровий господарський портфель і стратегію зростання.

Основні етапи стратегічного планування:

• програма підприємства;

• завдання і цілі підприємства;

• плани розвитку господарського портфеля;

• стратегія зростання фірмі.

Багато підприємств розробляють офіційну програмну заяву, яка відповідає на такі питання:

• що таке наше підприємство;

• хто наші клієнти;

• що цінують наші клієнти;

• яким буде наше підприємство;

• яким воно повинне бути.

Стратегію зростання підприємства можна розробити на основі виявлення можливостей, якими підприємство може скористатися при сучасних масштабах діяльності, можливостей інтеграції з іншими елементами маркетингової системи галузі, а також можливостей, які відкриваються за межами галузі.

Під економічною стратегією підприємства розуміються довгострокові, найбільш принципові, важливі установки, плани, наміри керівництва підприємства по відношенню до виробництва, доходів і витрат, капіталовкладень, цін, соціального захисту.

Існує декілька різновидів стратегії:

• виживання;

• стабілізації;

• зростання.

Стратегія виживання характерна для більшості підприємств країн з економікою перехідного періоду від адміністративно-командної системи управління до ринкової. У цей період спостерігається спад промислового і сільськогосподарського виробництва продукції. На підприємствах спостерігається нестача власних оборотних коштів, яка приводить до кризи неплатежів.

Стратегія стабілізації передбачає гальмування економічного спаду, закріплення і підтримку показників функціонування економіки на певному рівні, оздоровлення господарства. Часто стабілізація економіки досягається завдяки заходам, які передбачені програмою стабілізації.

У стратегії зростання підприємство вимагає признання покупцем свого товару, швидко зростає попит на нього; в стадії зростання обсяг продаж і прибуток зростають.

Велика кількість факторів (функціональних і ресурсних) потенційно може впливати на досягнення стратегічної мети. Склад функціональних і ресурсних субстратегій, як і зміст, і перелік показників кожного з них, залежить від обраних місій, цілей, базових і альтернативних стратегій.

До функціональних стратегій (субстратегій) відносять:

• стратегію науково-дослідницьких і експериментально-впроваджених робіт;

• виробничу стратегію;

• маркетингову стратегію.

До групи стратегій ресурсного забезпечення включають:

• стратегію кадрів і соціального розвитку;

• стратегію технічного розвитку;

• стратегію матеріально-технічного забезпечення;

• фінансову стратегію;

• організаційну стратегію;

• інвестиційну стратегію.

Кожна субстратегія, як правило, містить:

• цілі, умови і основні напрями діяльності в тій чи іншій сфері, кінцеві результати за функціональними стратегіями або вплив на ці результати, який треба обов'язково використати при впровадженні ресурсних стратегій;

• порядок і послідовність (у просторі і часі) у вирішенні якісних і кількісних завдань довгострокових планів, ряд заходів, адекватних визначеній субстратегії, що забезпечують досягнення управлінської мети.

Субстратегії є органічною складовою частиною єдиного цілого — загальної стратегії розвитку підприємства. Тому їх необхідно розробляти і реалізовувати, як взаємозв'язані, взаємообумовлені і узгоджені елементи інтегрального комплексу. Такі ув'язки переслідують ціль застосування ітеративного способу розробки і уточнення стратегії розвитку підприємства.