- •Тема 3 грошова та кредитна системи сша
- •1. Грошова система сша
- •2. Структура кредитної системи сша
- •4. Монетарна політика фрс
- •1. Грошова система сша
- •2. Структура кредитної системи сша
- •2.2. Комерційні банки.
- •2.3.Спеціальні банки та небанківські установи.
- •3. Федеральна резервна система
- •4. Монетарна політика фрс
- •5. Фінансова криза у сша
- •Хронология развития ипотечного кризиса
- •Причины кризиса
3. Федеральна резервна система
Специфічною рисою американської банківської системи була її роздробленість та відсутність центрального емісійного банку до початку XX ст.
У 1863—1864 рр. було засновано систему національних банків, підпорядкованих Контролеру грошового обігу у Вашингтоні. Установлювався мінімальний розмір капіталу цих банків, їх періодична звітність перед федеральними органами, обов'язкове резервування. Розмір банкнотної емісії цих банків було поставлено у залежність від обсягу портфеля державних цінних паперів.
Створення національних банків не усунуло недоліків банківської системи США. Ця система була негнучкою. Вона виявилася нездатною реагувати на коливання попиту як сезонного, так і кризового характеру. Тому у 1913 році за спеціальним рішенням Конгресу США була створена ФРС. Головною метою її створення була необхідність у централізації банкнотної емісії в країні.
В організаційній структурі ФРС США існують:
1. Рада управлінців (керуючих0.
2. Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку.
3. Федеральна консультаційна рада.
4. Дванадцять федеральних резервних банків і комерційні банки (члени ФРС) (не всі комерційні банки США є членами ФРС).
Зараз ФРС складається з 12 регіональних резервних банків, які функціонують як єдиний центральний банк. Ці банки знаходяться в головних містах федеральних резервних округів — Нью-Йорку, Бостоні, Філадельфії, Клівленді, Річмонді, Атланті, Чикаго.Сент-Луїсі, Мінеаполісі, Канзас-Сіті, Далласі, Сан-Франциско. Кожен з них обслуговує свій округ, здійснюючи емісію банкнот та інші функції центральних банків для комерційних банків округу. Більшість федеральних резервних банків мають відділення (всього їх 25).
Членами ФРС є комерційні банки, але не всі. Активи банків-членів ФРС складали 70 відсотків обсягу депозитів комерційних банків і 40 відсотків обсягу депозитів усіх фінансових установ США. Але інші 33 тисячі фінансових установ, які не є членами ФРС, мають виконувати її резервні вимоги.
Федеральні резервні банки юридично не є державними інститутами, їх капітал належить банкам — членам ФРС. Але фактична „незалежність” ФРС від уряду і казначейства носить формальний характер, їх дії завжди виходять з інтересів держави.
Федеральна резервна система на практиці функціонує як об'єднаний центральний банк, що контролюється Радою керуючих, і зокрема головою Ради керуючих. Проте ФРС як державна установа більш незалежна, ніж інші установи уряду США. Організаційна структура ФРС включає:
Рада керуючих, що є органом федерального уряду США, складається з 7 постійних членів, які призначаються президентом і затверджуються Конгресом. Голова Ради та його заступник призначаються з числа членів Ради на 4-річний термін. Кожний керуючий призначається президентом США і затверджується сенатом. Керуючі виконують свої обов'язки протягом лише одного 14-річного строку і делегуються від 12 федеральних резервних округів. Рада керуючих бере активну участь в ухваленні рішень щодо здійснення монетарної політики. Рада керуючих здійснює керівництво операціями системи, регламентує та контролює діяльність резервних банків, приймає рішення про відкриття її філій у резервних округах. Рада має повноваження у сфері грошово-кредитної політики: затверджує ставки з переобліку векселів, через Федеральний комітет вільного ринку визначає політику ФРС у сфері операцій з цінними паперами, змінює норми обов'язкових резервів, які банки-члени зберігають у федеральних резервних банках. Крім того, сім членів Ради керуючих виконують обов'язки членів Федерального комітету вільного ринку.
12 федеральних резервних банків (ФРБ); це 12 окружних банків, що утворюють ФРС. Кожний банк є "квазігромадською, зареєстрованою як корпорація, інституцією, якою володіють приватні комерційні банки округу, що є членами ФРС. Ці Банки — члени ФРС купують акції у свого окружного ФРБ (вимога до членства), і дивіденди, що сплачуються на ці акції, обмежуються до 6 % річних" . Головним обов'язком ФРБ є вплив на вартість та пропозицію грошей та кредиту в економіці. ФРБ також мають широкі права з контролю та регулювання діяльності банків-членів та банківських холдингових компаній, зареєстрованих урядом штату. Федеральні резервні банки виконують такі функції: здійснюють кліринг чеків; емітують нові гроші; вилучають зношені гроші з обігу; оцінюють окремі заявки на злиття банків; керують і надають дисконтні позички банкам у своїх округах; досліджують стан банків-членів; залучаються до здійснення монетарної політики.
банки-члени (приблизно 40 % комерційних банків США);
Федеральний комітет відкритого ринку (FOMC). Члени Ради керуючих ФРС складають більшість у Комісії з операцій на відкритому ринку, в яку також входять 5 президентів резервних банків. За традицією президентом Комісії обирається президент Ради керуючих ФРС, а_ віце-президентом - президент федерального банку в Нью-Йорку. Поступова ротація серед президентів інших 11 резервних банків ФРС дає можливість всім резервним банкам брати безпосередню участь в опрацюванні грошово-кредитної політики. Федеральний комітет вільного ринку є найважливішим органом ФРС, що формує її грошову політику, оскільки він здійснює широкий контроль за зростанням пропозиції грошей у державі, несе відповідальність за діяльність Системи на внутрішніх ринках цінних паперів та ринках іноземних валют.
Консультативні ради: Федеральна консультативна рада — орган, який було створено згідно із законом про ФРС, проводить наради з Радою керуючих з економічних та банківських питань та дає рекомендації щодо діяльності ФРС. Консультаційна рада з питань стану споживачів дає Раді керуючих консультації з питань захисту інтересів споживачів при використанні споживчих кредитів та ін. Рада складається з 30-ти членів, які захищають інтереси широкого загалу клієнтів та кредиторів. Консультаційна рада з питань діяльності ощадних установ надає інформацію та результати аналізу проблем ощадних установ. До Ради входять представники ощадних банків, ощадно-позичальних асоціацій та кредитних спілок.
У США склалась розгалужена система контролю та регулювання діяльності банків як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів. По-перше, законодавчо обмежуються операції з підвищеним ризиком, що знижують ліквідність банків (наприклад, встановлюється гранична величина кредиту одному позичальникові). По-друге, засновано загальнонаціональну систему страхування банківських депозитів. Контроль за діяльністю банків здійснюють ФРС і Федеральна корпорація з страхування депозитів. Контроль над ФРС та банками здійснює апарат Контролера грошового обігу.
Хоча ФРС підпорядковується безпосередньо Конгресу, згідно із законом Конгрес або президент не можуть здійснювати політичного тиску на її керівників. Незважаючи на це Рада керуючих має координувати свої дії з політикою президентської адміністрації та Конгресу. Федеральна резервна система не отримує фінансування від Конгресу, але на оперативні витрати стягує гроші з прибутків від інвестицій та з плати за надані послуги. Коли виникає суперечність — прагнути одержувати прибутки чи служити інтересам суспільства, ФРС має вибрати друге.
Особливе місце в системі органів контролю посідає Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД). Це найважливіший крок у розвитку банківського законодавства США з часу створення ФРС. Усі банки — члени ФРС зобов'язані вступити до цієї корпорації, інші — за бажанням.
ФКСД було створено з метою захисту вкладників від фінансових втрат, а також для запобігання масовому вилученню внесків. Головною місією ФКСД є підтримання стабільності і суспільної довіри до фінансової системи нації.
У разі необхідності ця установа може надати допомогу банку, який опинився у скрутному становищі, а саме:
надати кредит для злиття цього банку з іншим, більшим;
поручитися за банк, перерахувавши на його рахунок кошти;
провести процедуру банкрутства із виплатою максимальної суми страхового відшкодування.
Коли ФКСД починала свою діяльність у 1934 р., страхове відшкодування в разі банкрутства становило 2500 дол. США. З березня 1980 р. воно збільшилося та досягло 100 000 дол. США на одного вкладника.