Преподавание
.pdf
Materials of the X International scientific and practical conference
-створення соціально-педагогічних умов з метою виявлення та реалізація соціальних функцій дитини як члена суспільства;
-створення педагогічно-соціальних умов для усвідомлення дитиною власних потреб та інтересів, зіставлення і увідповіднення їх із суспільними;
-проектування ситуацій в навчально-виховній роботі позашкільного закладу з метою усвідомлення дитиною своїх особистих життєвих орієнтирів, цілей та ідеалів, вибір стилю життя та соціальної поведінки, визначення методів і засобів досягнення цілей із урахуванням власного світогляду, моральних норм і вимог суспільства;
-виробленнястійкихвнутрішніхкультурно-соціальнихустановоквихованців;
-здійснення соціальної практичної діяльності з метою набуття соціальнокультурного досвіду відношень, буття тощо.
Література:
1.Буйлова Л.Н., Буданова Г.П. Додаткова освіта дітей: шлях до себе / – Ін-
тернет ресурс: http://cozap.com.ua/text/6543/index-1.html
2.Історія світової і вітчизняної культури. – Курс лекцій / Тернопіль, 2005.
–164 c.- Електронна онлайн бібліотека/ – http://ualib.com.ua/b_92.html
3.Освіта. / ВікіпедіЯ – вільна енциклопедія. – Інтернет ресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki/Освіта
4.Кулініч І.О.Психологія управління / І.О. Кулініч. – навч.посібник – Інте-
рнет ресурс: /pidruchniki.ws/15290527/psihologiya/osobistist_organizatsiyi
5.І.В.Зайченко Педагогіка. – Українські підручники онлайн. – Інтернет ре-
сурс: http://pidruchniki.ws/17000308/pedagogika/pedagogika_-_zaychenko_ib
6.Загальна психологія. – підручник. – Інтернет ресурс: Бібіліотека Алекса-
ндровой: http://jenessi.net/zag_pcihologiya/
7.Кудрявцев В.Т., Уразалиева Г.К. Становление субъекта деятельности и возможности системы образования. // Субъектная и авторская позиция ребенка в образовании. – Научно-методический сборник «Новыеценности образования». – М.: НИИ школьных технологий, 2008.// – Інтернет ресурс: http://www.tovievich.ru.
8.Пилипенко В.Є., Вишняк О.І., Куценко О.Д. Соціальні та галузеві соціології.
–Навчальний посібник. – К: Каравела, 2003. – 304 c. – Інтернет ресурс: http://pidruchniki.com/1584072015037/sotsiologiya/spetsialni_ta_galuzevi_sotsiologiyi
76
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
педагогическую, предметно-теоретическую, предметно-методическую компоненту теоретическойподготовкипедагогадошкольногообразования.
Концептуальные идеи подготовки специалистов дошкольного образования основываются на системном анализе образовательной ситуации в современном Казахстане, в результате которого выявлены основные тенденции и намечены пути поиска новых ответов на главные вопросы современного образования:
–каким видит современное общество человека будущего?
–какие качества нужны современному выпускнику школы и, соответственно, дошкольного образовательного учреждения?
–как организовать современный образовательный процесс, чтобы создать оптимальные условия для успешного человека в учебе и жизни во всех его проявлениях?
–как проверить полученный образовательный результат в соответствии с поставленными целями?
–как подготовить педагога-воспитателя и учителя к решению стоящих перед ним задач?
Особенностью нашего времениявляетсято, что ответынаэти имногиедругие вопросы модернизации системы современного образования следует искать в контексте непрерывности образовательного процесса. Причем не только между «смежными» ступенями образования, но и в течение всей жизни человека – сначалавдошкольномдетстве,затемвпроцессеегообучениявначальнойисредней школе,впоследствии–впроцессеподготовкикпрофессиональнойдеятельности
вколледже и вузе. Это обеспечит успешную самореализацию личности в мире труда, счастливую жизнь в семье и готовность к саморазвитию в системе дополнительного профессионального образования.
Важно помнить о том, что современный педагогвоспитатель дошкольной организации образования,- нуждается не только в методической поддержке, но еще и в психологическом сопровождении, способствующем переосмыслению ценностей дошкольного образования, своих взглядов и личностных установок, формированию готовности к саморазвитию, повышению мотивации к усвоению новых форм работы с детьми. Предлагаемая концепция показывает руководителям ДОО, по каким линиям выстраивается работа с педагогическим коллективом и каждым педагогом конкретно:
1) развитие мотивационной готовности к освоению инновации будет эффективно при создании развивающей среды, в которой реализуется субъект - субъектный подход к организации педагогического взаимодействия, осуществляется диалогическое общение, создана атмосфера доброжелательности и доверительности, учитывается неповторимость и уникальность жизненного и профессионального опыта каждого воспитателя, организуется, направляется и стимулируется процесс самопознания и саморазвития (принцип психологической комфортности);
21
Materials of the X International scientific and practical conference
2)использование активных форм работы с педагогами, создание условий для осмысления методологических знаний и самостоятельной разработки траектории собственного творческого саморазвития (принцип деятельности);
3)придание мероприятиям персонифицированного характера, обеспечение возможности продвижения каждого воспитателя своим темпом, учет его индивидуальных целей, возможностей и характера вероятных затруднений (принцип минимакса);
4)обеспечение воспитателями понимания взаимосвязи между процессами саморазвития, самосовершенствования, между способностью к рефлексии собственной деятельности и ее результативностью (принцип целостности);
5)обеспечениевозможностивыбораформ,способоввзаимодействия,приэтом сам термин «сопровождение» подчеркивает самостоятельность воспитателя в осуществлениивыбораипринятиирешений(принципвариативности);
6)комплексность сопровождения, приоритет интересов сопровождаемого, согласовонность взаимодействия всех участников сопровождения (принцип непрерывности);
7)созданиеусловийдлямаксимальнойтворческойсамореализациикаждого педагога (принцип творчества).
Такой подход соответствует тендеции, доминирующей в современной педагогической науке и практике относительно модернизации подготовки педагогов, которая ориентирована на конечный достигнутый результат образования в виде общекультурной, базовой, специальной профессииональной компетентности. Следовательно, отбор содержания и конструирование его структуры должны осуществляться адекватно компонентам профессииональной педагогической компетентности специалиста.
Литература
1.Госпрограмма развития образования Республики Казахстан на 2011-2020 годы. Астана, 2010. – 27с.
2.Государственный общеобязательный стандарт дошкольного воспитания
иобучения . Астана, 2008. -
3.Сафонова О.А. Управление качеством образования в дошкольном образовательном учреждении . М. : Просвещение, 2004. – 156 с.
4.Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: в 2-х томах / Б.Г. Ананьев.- М.: Педагогика, 1980. -288с.
5.Гершунский Б.М. Философия образования для ХХ1 века / Б.М. Гершунский.- М.: Педагогика, -1999. -244с.
6.Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды /Д.Б. Эльконин. – М.: Педагогика, 1989.- 335 с.
7.ЛеонтьевА.А.Психологияобщения/А.А.Леонтьев.–М.:Смысл,1997.–365с.
22
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
вчинком!Отже,особистістьвиявляєсебесуб'єктомвласногожиття,шляхомвчинку, в якому вона народжується і можливостями якого користується. Це свідомість і несвідоме, здібності і характер. Це і є самодетермінація, адже відношення «суб'єкт – життя» реалізується шляхом саморозвитку, саморуху [6].
Особистість, отже, стає суб'єктом власної діяльності в процесі закономірного її ускладнення. Перехід від переживання причетності разом з іншими людьми до самосвідомості, від суспільної до індивідуальної свідомості, від виховання до самовиховання ставить особистість в позицію суб’єкта власної діяльності, власного життя.
Таким чином, «...суб'єктом» можна назвати того, хто здатний «вступити в особливі відносини» з самим собою, звернутися до самого себе. Його характеризує горде «САМО ...», будь то: самосвідомість, розвинена до рівня рефлексії, самостійність, самодіяльність, самонавчання, за якою стоїть більш загальна якість
– відкритість до самовдосконалення та саморозвитку тощо.
Інакше кажучи, суб'єкт – не просто «активний початок», абстрактний «носій» та «розпорядник» діяльності. Суб'єкт – це той, хто здатний авторизувати діяльність, включитисявїїпроектуванняіпобудовуякцілого,задатисвоєбачення її образу і зразка [7].
Особистість як суб'єкта соціальних відносин передусім характеризує її автономність, певною мірою незалежність від суспільства. Особистісна незалежність пов'язана з наявністю внутрішнього світу особистості – потреб, інтересів, мотивів,соціальнихустановок,цінніснихорієнтацій,яківизначаютьїїповедінку в суспільстві [8].
Здатність авторизувати свою діяльність, сформувати власний внутрішній світ, мотиви, цінності дитини як члена певного суспільного прошарку (міста, регіону, держави тощо) надає культура як носій та джерело розвитку (має досвід поколінь, здобутки, на їх підставі напрями розвитку тощо). Щоб культура стала джерелом розвитку дитина повинна мати знання, вміння та навички щодо використання культурних цінностей та їх перетворення у власному життя. Ці знання, вміння та навички отримуються в процесі освітньої діяльності. Таким чином, ку- льтурно-освітня позиція дитини є основою для розвитку суб’єкта здатного до власного розвитку.
Виходячи з цього, можна виокремити напрями становлення культурно-осві- тньої позиції вихованців в закладах позашкільної освіти з метою розвитку суб’єкта здатного до власного розвитку:
-створення умов для розкриття та розвитку здібностей і нахилів дитини;
-впровадження інноваційних технологій, форм та методів у навчально-ви- ховний процес позашкільного закладу з метою вироблення у дитини навичок самостійного засвоєння нових знань та умінь;
-створення педагогічних умов з метою систематизації моральних норм і цінностей;
75
Materials of the X International scientific and practical conference
Дуже часто це поняття ототожнюють із поняттям «роль», «статус» «відношення», «установка», «ціннісні орієнтації» [4].
У своєму дослідженні ми спираємось на визначення поняття «позиція» в рамках психологічного підходу, в якому позицію розглядають як внутрішній компонент, який належить до структури особистості.
Зокрема, Б. Ананьев виходить з того, що позиція особистості є складною системою відносин особистості, установок і мотивів, цілей та цінностей.
В.Мясіщевпов'язуєпоняття«позиція»ізсистемоювідношеньособистості,вказуючи, що психологічне відношення виражає активну вибіркову позицію особистості,якавизначаєіндивідуальнийхарактердіяльностітаокремихучинків[4].
Таким чином, «культурно-освітня позиція дитини» – це стійка, внутрішньо усвідомлена система поглядів дитини на життя, свою діяльність, систему відносин до суспільства, до самої себе та інших, здатність створювати та перетворювати власне життя та свою діяльність спираючись на культурні норми.
Чи спроможна «культурно-освітня позиція» надати дитині здатність до власного розвитку?
Поняття «розвиток» визначається як процес кількісних і якісних змін в організмі людини. Результат розвитку – становлення людини як біологічного виду і соціальної істоти. Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком, що містить у собі морфологічні, біохімічні, фізіологічні зміни, а соціальний розвиток відображається у психічному, духовному, інтелектуальному злеті.
Якщолюдинадосягаєтакого рівнярозвитку,якийдозволяєвважатиїїносієм свідомості й самосвідомості, і вона здатна до здійснення самостійної перетворюючої діяльності, то таку людину називають особистістю. Особистість визначається мірою засвоєння суспільного досвіду, з одного боку, і мірою віддачі суспільству, посильного внеску в скарбницю матеріальних і духовних цінностей, з іншого. Щоб стати особистістю, людина повинна в діяльності, виявити свої внутрішні властивості, закладені природою і сформовані життям та вихованням [5].
Ізпозиційсистемно-діяльнісногоаналізупсихіки,особистість–цекатегорія психології, що розкриває свої пояснювальні можливості в межах аналізу відношення «людина – світ» та отримує своє визначення шляхом співвіднесення з категорією діяльності. Індивід стає суб'єктом своєї діяльності, а в ширшому плані
– життя, протягом життєвого шляху, в процесі свого сходження до особистості. Розвиток психіки (філогенез, історіогенез і онтогенез) – це розвиток, спрямований на дедалі більше опосередковування життя. На певному етапі ускладнення життя, людина отримує можливість певним чином ставитись до своєї психіки, використовувати її як засіб свого життя. Це ознака переходу від одного рівня життя до іншого – від рівня індивіда до рівня особистості. Тут на перший план виступає інструментальна функція психіки. Саме у цьому разі можна гово-
рити про особистість як про суб'єкта діяльності, життя.
Життя в процесі саморуху породжує свій суб'єкт. Особистість як суб'єкт діяльності – це здатність «керувати» життям засобом притаманним лише людині –
74
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
*179896*
К. пед н. Олійник Н.А.
Вінницький національний аграрний університет
ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ–АГРАРІЇВ
Пошук оптимальних форм соціального виховання в умовах вищої освіти вимагає по-новому поглянути на завдання підготовки конкурентоспроможного, відповідального, соціально-активного фахівця, з чітко вираженою громадянською позицією,здатногодопостійногосамовдосконалення.Однієюзумовформування соціально активної, діяльної особистості майбутнього фахівця виступає технологізація освітнього процесу.
Реалізація технологічного підходу у формуванні соціальної активності студентів формується на основні принципів технологізації виховання:
–створення спільної для всіх організаційної форми виховання (спеціально організованоїпозанавчальноїдіяльності),спрямованоїнаформуваннясоціальної активності студентів;
–індивідуалізація даної діяльності, доведення її до кожного суб’єкта виховної системи ВНЗ.
Технологізаціядіяльностівикликана складністю формованогоякості–соці- альної активності студентів і спрямована на визначення комплексу заходів з метою підвищення ефективності організованої позанавчальної діяльності. Аналізуючи останні дослідження доречно виділити їх загальні характеристики:
–доцільність(чіткеформулюваннячітких,конкретних,діагностичнихцілей);
–процесуальність (розчленування процесу, його послідовність, безперервність, відтворюваність всіх процедур і дій);
–постійний зворотний зв’язок і керування процесом (забезпечення збереження структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності);
–гарантований, стійкий, позитивний, тривалий і діагностичний результат. Важливими аспектами технологізації формування соціально активної осо-
бистості в умовах університету, виступають:
–колективний характер;
–соціально-педагогічна спрямованість на створення умов ефективної соціалізації (самостійне освоєння студентами соціального досвіду, громадських і професійних норм і цінностей);
–оптимізація процесу організації виховної роботи в університеті шляхом програмування діяльності викладачів і студентів;
–забезпечення єдності життєво-практичних і педагогічних явищ, загальних та індивідуально-особистісних завдань соціального виховання;
23
Materials of the X International scientific and practical conference
– професійна майстерність викладачів, які організовують виховну діяльність студентів, врахування їх професійних умінь, спрямованих на формування особистості майбутнього фахівця в певних соціально-педагогічних умовах.
Технологія формування соціальної активності студентів відноситься до соціа- льно-педагогічнихтехнологій,тобтоспособівстворенняумовдляпозитивногосамо- розвитку, соціальної адаптації, соціального захисту людини шляхом виховного впливу на особистість і поведінку [3]. Поетапне включення студентів у позанавчальну діяльність здійснюється на основі врахування цілей середньої професійної освіти, виховання і розвитку особистості майбутнього фахівця, що передбачає роз- робкуівпровадженняконкретноїсоціально-педагогічноїтехнології.
Технологія формування соціальної активності студентів являє собою оптимальну послідовність соціально-педагогічної діяльності, що організовується в рамках позанавчальноїроботизістудентами,щодозволяєотриматиоптимальнийрезультат у вигляді сформованості на високому рівні компонентів соціальної активності особистості, у відповідність з запрограмованими витратами часу і коштів. Це система традиційних та інноваційних виховних засобів, спрямованих на поетапне формуваннясоціальноїактивностіособистості,якісприяютьуспішнійсоціалізації.
Технологізація процесу формування соціальної активності студентів передбачає трирічний цикл діяльності, протягом якого всі учасники встигають усвідомити доцільність і значення організованого процесу, апробувати його на досвіді.
Етап Цілепокладання (1 навчальний рік) пов’язаний із загальною метою виховання у ВНЗ і спрямований на досягнення прогнозованого результату – формування соціальної активності студентів. На цьому етапі відбувається первинне формулювання цільової установки діяльності фахівців і організаторів позанавчальної роботи. Мета зумовлює вибір засобів і способів її досягнення, визначає напрями пошуку додаткових джерел інформації про умови і соціальне середовищежиттєдіяльностістудентів.Наданомуетапітакожздійснюєтьсявихіднадіагностика рівнів сформованості соціальної активності студентів, підбір відповідних діагностичних методів і процедур.
Планово-прогностичний етап.(1-2 навчальний рік) Сутність планування організованого процесу полягає у визначенні структури організованого процесу, основних видів позанавчальної діяльності і заходів, їх змісту на конкретний період. Мета планування – вироблення єдності дій з адміністрацією та педагогічним колективом університету, з одного боку, і з колективом студентів, громадськими структурами – з іншого; встановлення термінів реалізації рішень; уточнення пріоритетних напрямів, етапів діяльності.
Прогнозування (3-й навчальний рік) передбачає систематичний аналіз і передбачення тенденцій формування соціальної активності студентів у позанавчальній діяльності, підготовку завчасно обґрунтованих пропозицій, програм, визначення шляхів конструктивного вирішення поставлених завдань.
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
METHODICAL BASIS OF EDUCATIONAL PROCESS
*179790*
Барабаш С.О.
Дитячо-юнацький клуб «Орля», Україна
СТАНОВЛЕННЯ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ ПОЗИЦІЇ ДИТИНИ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТА ЗДАТНОГО
ДО ВЛАСНОГО РОЗВИТКУ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Серед прогресивних ідей нашого часу помітне місце займає ідея безперервної освіти, зміст якої – забезпечення кожній людині постійного творчого оновлення, розвитку і вдосконалення протягом усього життя.
Значну роль у виконанні цього завдання покладено на позашкільні навчальні заклади, які здатні надати підростаючому поколінню можливість «знайти себе» і стати особистістю, організовуючи відносини співробітництва, взаємодопомоги, інтеграції зусиль на всіх етапах розвитку особистості здатної прийняти виклики часу, вибрати власний шлях розвитку [1].
Згідно поширеного розуміння, культура – це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, а також у створених ними матеріальних і духовних цінностях. Під «культурою» розуміється все те, що створено, перетворено, оброблено, виховано тощо в результаті діяльності людини.
Таким чином, суттєвим елементом людської культури є суспільність, здатність людей до колективного життя і діяльності, які є неможливими без самообмеження індивідівтаїхумінняпідпорядковуватисьсуспільнимправиламінормам[2].
Однимізнайбільшоптимальнихзасобіввходженнялюдиниусвітнаукитакультуриєосвіта,босамевпроцесіїїздобуваннялюдиназасвоюєкультурніцінності.
Освіта – цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.
У широкому сенсі слова, освіта – процес або продукт «…формування розуму, характеру або фізичних здібностей особистості…» [3].
Поняття «культурно-освітня позиція дитини» інтегрує вельми складні міждисциплінарні теоретичні. У зв'язку з тим, що культурно-освітня позиція охоплює феномени «культура» і «освіта», то в дослідженні культурно-освітньої позиції дитини використовуються основні підходи та концепції які склалися в сучасному знанні.
Поняття«позиціяособистості»вживаютьувітчизнянійізахіднійлітературі, проте описують його по-різному.
24 |
73 |
Materials of the X International scientific and practical conference
формирование информационно-коммуникационной образовательной среды вуза (учебно-методический аспект), ее наполнения учебно-методическим контентом, адаптивными и открытыми контрольно-оценочными ресурсами, участие в совершенствовании ИКОС.
Литература:
1.Водолад С.Н. Изучение методов представления информации в курсе информатики: (На примере гипертекстовых представлений учебного материала по тригонометрии): Дисс… канд. пед. наук: – М., 2000. – 152 с.
2.Зенкина С.В. Педагогические основы ориентации информационнокоммуникационной среды на новые образовательные результаты: Дисс. ... д-ра пед. наук. – Москва, 2007
3.Ниматулаев, М.М. Подготовка учителей к использованию web-техно- логий для самостоятельного повышения квалификации: дис. … д-ра. пед. наук /
М.М. Ниматулаев. – М., 2013. – 404 с.
72
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
Таким чином, найважливішою соціально-педагогічною функцією установи з вищоїосвітивиступаєстворенняумовдляформуванняумайбутніхфахівцівпараметрів соціальної активності, необхідних для успішної професійної та життєвої реалізації. Технологізація процесу формування соціальної активності студентів у позанавчальній діяльності виступає одним з таких умов, що дозволяє створити відкритий виховнийпростір,деособистістьактивновикористовуєможливостісоціумудлярозвиткусвоїхпрофесійнихякостейізбагаченнясоціальногодосвіду.
Література
1.Иванова Г.П. Методика формирования социальной активности студен- товпедагогическогоколледжа/Г,П,Иванова,Э.Ф.Шакирова–М:МГПУ,2009.
2.Мардахаев Л.В. Основы социально-педагогической технологи / Л. В. Мардахаев – Рязань: Изд-во «Ярмарка», 1999г.
3.Социально-педагогические технологии в деятельности образовательного учреждения. / Под ред. Торохтия В.С. – М., 2007.
4.Хайкин В.Л. Активность: характеристики и развитие / В. Л. Хайкин – М.: МПСИ; Воронеж: Модэк, 2000.
*179924*
Юрловская И.А.
доцент кафедры общей и социальной педагогики Северо-Осетинского государственного педагогического института.
ОСОБЕННОСТИ ИНДИВИДУАЛЬНО-ОРИЕНТИРОВАННОГО ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА В СОВРЕМЕННОМ ВУЗЕ
Великая цель образования – не только знания, но и прежде всего действия Н.И. Мирон
Ученье без размышления бесполезно, но и размышление без ученья опасно Конфуций
Переход Россиинарыночныеотношенияпоставилперед системойвысшего образования новые цели и четко осознаваемую потребность глубоких преобразований этой системы [1]. Следствием этого стало повышенное внимание к диверсификации, которая соотносится с идеей структурной перестройки системы высшего образования и призвана способствовать реформе профессионального образования. Факторами, которые обусловили актуализацию этой идеи, были:
25
Materials of the X International scientific and practical conference
-стремление к обновлению в связи с набирающими силу международными тенденциями, обозначенными в Болонской декларации;
-сохранениепринципа автономностиучебногозаведения, заботао сохранении национального богатства, прежде всего, накопленного опыта и исторических традиций в контексте современной социокультурной ситуации;
-переход страны в целом и образования, в частности, на рыночные отношения, возникновение и развитие рынка образовательных услуг, его взаимодействие с рынком труда, достижение релевантности степеней, квалификаций и дипломов на рынке труда;
-достижение максимальной индивидуализации обучения, реализация профессионального обучения средствами индивидуальных образовательных маршрутов обучаемых.
Историографический анализ литературных источников позволил установить, что проблема индивидуализации обучения не нова: ее идеи восходят к трудам древних философов и ученных, а затем они воплотились в идеях природосо-
образности и культуросообразности воспитания (Я.А. Коменский, Дж. Локк,
И.Г. Песталоцци, А. Дистервег), а также в антропологическом направлении педагогики (А.С. Макаренко, К.Д. Ушинский).
Теоретические основы индивидуализации обучения получили освещение в работах А.А. Кирсанова, Е.С. Рабунского, И.Э. Унт и др. В исследованиях ученых рассматривались различные аспекты индивидуализации обучения: историографическийисравнительныйанализпроблемыиндивидуализацииобучения
вотечественной и зарубежной педагогике (А.Н. Джуринский, М.Ф. Федина, Ю.П. Чернышев и др.); педагогические условия реализации индивидуализации обучения в целом и на отдельных этапах (З.С. Варфаламеева, Н.Н. Ушакова, Л.В.Шмельковаидр.);индивидуализацияидифференциацияобучениякаксредство решения частных педагогических задач (Т.П. Михневич. Р.Д. Телебаева, Л.А. Яцыневич и др.); индивидуализация обучения средствами проблемного и программированного обучения (В.П. Барабаш, В.П. Беспалько, А.М. Орлова, Б.Ф. Скиннер и др.); проблемы индивидуализации обучения в вузе (Н.А. Дука, В.В. Козлов, В.В. Лоренц, Т.В. Менг) [ 5].
Вместе с тем, недостаточная теоретическая разработанность проблемы не позволяет в настоящее время определить функции индивидуализации в изменении характера организации всего образовательного процесса вуза при переходе на Федеральные государственные образовательные стандарты высшего
Под индивидуализацией понимается создание системы многоуровневой подготовки студентов, учитывающей индивидуальные особенности обучающихся и позволяющей избежать уравниловки и предоставляющей каждому возможностьмаксимальногораскрытияспособностейдляполучениясоответствующего этим способностям образования [4]. Индивидуализация обучения может осуществляться по:
26
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
Образовательныйстандартсегоднядолженобеспечитьнетолькоотражение состояния образования, достигнутого на предыдущих этапах его развития, а целенаправленное ориентирование образования на непрерывное повышение его качества, на достижение новых результатов адекватных современным и прогнозируемымвбудущемзапросамличности,информационногообществаигосударства. В силу этого целесообразно обосновать предложения по дальнейшему развитию содержания стандарта, учитывающие направления совершенствования подготовки учителя в области профессионального самообразования и использования средств Web-технологий.
На основании проведенного анализа существующей обобщенной модели профессиональной деятельности преподавателя, характеристики профессиональной деятельности и требования к освоению основных образовательных программ (перечень компетенций ОК, ОПК, ПК), отраженных в образовательном стандарте третьего поколения, необходимо, чтобы преподаватель для поддержания высокого уровня педагогической квалификации в своей профессиональной деятельности был готовым непрерывно повышать свою профессиональную квалификацию. В связи с предлагается дополнить перечень требований образовательного стандарта, следующими компетенциями:
применять дидактические возможности Web-технологий для самообразования: коммуникативные возможности – общение с обучаемыми, коллегами, с родителями – для определения интересов и потребностей обучаемых, для обмена опытом, анализаихрекомендацийи(или)советов;созданиягрупповогосайтанабазетехнологий гипертекста и гипермедиа (реализуя метод проекта); участие в сетевых сообществах,телеконференцияхдляглобальногообменапедагогическимопытом;
поиск, анализ и экспертиза образовательных Web-ресурсов, автоматизированных обучающих систем, учебных и контрольно-оценочных программ, а также использование их в профессиональной деятельности после тщательной экспертизы (удовлетворяющих психолого-педагогическим, технико-технологи- ческим, эргономическим и др. требованиям);
проектирование и разработка образовательного Web-ресурса (использование различных технологий обработки гипертекста, гипермедиа, текстовой, графической,аудиоивидеоинформации),такжеудовлетворяющегосистемепси- холого-педагогических, технико-технологических, эргономических требований;
проектирование образовательного процесса в ИКОС в соответствии с ориентирами, определенными в образовательном стандарте, т.е. формирование целей и задач обучения, планирование образовательных результатов, удовлетворяющихсовременнымтребованиям;подбиратьи«перебирать»видыучебнойдеятельности, экспериментировать и применять различные организационные формы и методы учебной деятельности;
применение педагогических приемов, методов, учебных ситуаций и т.д. позволяющих мотивировать самостоятельную учебную деятельность для подготовки к процессу самообразования, саморазвития, самокоррекции;
71
Materials of the X International scientific and practical conference
14.U.S. Department of Education, Office of Innovation and Improvement. 2007. Connecting students to advanced courses online: Innovations in education. Washington, DC: Author.
15.Watson, J. 2004, February. Report to the Joint Budget Committee of the Colorado State Legislature on the cost of online education. Denver: Colorado Department of Education.
*180534*
Д.п.н. Ниматулаев М.М.
Финансовый университет при Правительстве Российской федерации, Россия
ВЛИЯНИЕ ИКОС НА СОДЕРЖАНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ СТАНДАРТОВ
Современная глобальная сетевая информационная среда обладает доста- точнобогатымарсеналомобразовательныхWeb-ресурсов.Дляэффективногоис- пользования имеющихся образовательных Web-ресурсов необходимо уметь: определятьметодическуюцелесообразностьиспользованияэтихресурсов,определять, какие образовательные задачи решают те или иные образовательные Web-ресурсы, какие виды и формы учебной деятельности они инициируют. Иначеговоря,главнойзадачейприподборетакогородаресурсовявляется–уме- ние соотносить дидактические возможности и методические функции образовательных Web-ресурсов с планируемыми образовательными результатами и проводить их экспертизу (педагогические требования, технико-технологические, функциональные, эргономические и т.д.).
Преподавателю в условиях реализации учебного процесса в информацион- ной-коммуникационной образовательной среде (ИКОС) необходимо выполнять педагогическую деятельность в роли: разработчика, участника и в какой-то мере исполнителя образовательных проектов, разработчика учебных курсов, эксперта образовательных Web-ресурсов, эксперта учебной деятельности, тьютора. При эффективномвыполнениипреподавателемвсехобразовательныхролейвинфор- мационно-коммуникационной образовательной среде, у обучаемых гарантированно будет формироваться устойчивый интерес к учебной деятельности, развиваться познавательные мотивы, появятся потребности в самообразовании, саморазвитии, самоопределении в образовательном процессе с осознанием личной ответственности за свои образовательные результаты, необходимости коллективной работы для реализации межпредметного проекта и т.д.
70
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
-содержанию, когда обучающийся имеет возможность корректировки направленности получаемого образования. Эту возможность студент получает в случае применения программ обучения по индивидуальным планам, выбирая профиль обучения и реализуя вариативный компонент учебного плана, а также участием во внеаудиторной, творческой, научно-исследовательской работе;
-объему учебного материала, что позволяет студентам изучать предмет в познавательных, научных или прикладных целях. Этому служит введение многоуровневой системы подготовки специалистов – системы многоуровневого высшего образования – бакалавриата, магистратуры. Для этой цели предусмотрено увеличение доли самостоятельных занятий, система неформального образования. Применяются специальные технологии, такие, например, как «План Келлера», основанный на индивидуализации обучения по времени и объему, предоставляя возможность обучающимся изучать обязательный материал в том темпе, который соответствует их типу познания и развития;
-времени усвоения, допуская изменение в определённых пределах регламента изучения необходимого объёма учебного материала в соответствии с темпераментом и способностями слушателя.
Сегодня в России наблюдается тенденция развития индивидуализации обучения, направленной на решение проблем гуманизации образования, что приводит к перестройке системы высшего образования и разработке следующих основных принципов, ориентированных на создание условий для становления личности студента как грамотного специалиста и самостоятельного гражданина демократического общества:
-принцип осознанной перспективы («сделай себя сам»), согласно которому каждый человек имеет возможность активно участвовать в собственном образовании. Знания автоматически станут востребуемыми, а не навязанными жесткими рамками учебного плана, усиливается мотивация обучения и эффективность усвоения знаний;
-принцип гибкости системы высшего образования, согласно которому со-
держание обучения и пути освоения знаний и приобретения профессиональных навыков соответствуют потребностям или уровню притязаний личности. В данном случае оправдывается система многоуровнего высшего образования при осуществлении возможности изменения специализации или получении нескольких специальностей за период обучения в вузе;
-принцип динамичности системы высшего образования, связанный со спо-
собностьюбыстрореагироватьприподготовкеспециалистовнаизменениявэкономике, информационной системе в результате НТП;
-принцип индивидуального обучения, реализация которого приводит к воз-
никновению между преподавателем и студентами атмосферы заинтересованности и сотворчества, способствующей улучшению качества восприятия информации и выработке профессионального мастерства.
27
Materials of the X International scientific and practical conference
Основными этапами реализации индивидуально-ориентированного обучения являются планирование, организация образовательного процесса и контроль образовательных результатов.
Планирование индивидуально-ориентированного обучения включает:
-определение содержания профессиональных образовательных программ на основе анализа потребностей рынка труда;
-разработку и утверждение базовых и рабочих учебных планов, а также содержания учебных программ курсов, дисциплин, включая внеаудиторную работу, и практик;
-планирование содержания обучения и учебной нагрузки преподавателей;
-назначениеакадемическогоконсультантадлясопровождениястудентапри планировании и реализации индивидуального образовательного маршрута;
-определение учебно-методическое обеспечения индивидуально-ориенти- рованного процесса;
-определение потребностей материально-технического и информационного обеспечения занятий.
При реализации индивидуально-ориентированного образования учебный процесс организуется таким образом, чтобы обеспечить каждому студенту максимально благоприятные условия для освоения основной образовательной программы и получения по завершении обучения академической квалификации в полном соответствии с требованиями действующего законодательства, ФГОС ВПО и других нормативных документов.
КоллективавторовподруководствомА.П.Тряпицыной,вкачествестрате-
гий совершенствования процесса индивидуально-ориентированного обучения
рассматривает:
-модульная организация процесса обучения, которая позволяет осуществить проектирование образовательного процесса как системы освоения учебных модулей;
-составление нелинейного расписания, позволяющего реализовать нелинейный образовательный процесс;
-усиление роли самостоятельной работы студентов;
-проектирование индивидуальных учебных планов студентов, обеспечивающих им возможность самостоятельного выбора части содержания образования
ипоследовательности его освоения;
-введение в образовательный процесс вуза новых ролей преподавателей. Переход к такому образовательному процессу может основываться на идее
навигации движения в образовательном пространстве (внутривузовском, го-
родском, государственном, мировом), которая состоит в следующем: студент осуществляет ревизию своих профессиональных интересов и образовательных потребностей, а также возможностей вуза, и обнаруженные точки пересечения
28
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
References
1.«Going the Distance: Online Education in the United States, 2011» (formerly known as theSloan Online Survey),
2.Allen, I. E., & Seaman, J. (2013). Changing course: Ten years of tracking online education in the United States.
3.Aslanian, C. B., & Clinefelter, D. L. (2012). Online college students 2012: Comprehensive data on demandsand preferences. Louisville, KY: The Learning House, Inc.Babson Park, MA: Babson Survey Research Group. Retrieved from www.onlinelearningsurvey.com/reports/ changingcourse.pdf
4.Benson, A. (2002). Using online learning to meet workforce demand: A case study of stakeholder influence.Quarterly Review of Distance Education, 3(4), 443−452.
5.Benson, L., Elliot, D., Grant, M., Holschuh, D., Kim, B., Kim, H., et al. (2002). Usability and instructional design heuristics for e-Learning evaluation. In P.,
&S. (Eds.),Proceedings of World Conference on Educational Multimedia, Hypermedia andTelecommunications 2002(pp. 1615−1621).Presented at the World ConferenceCarliner, S. (2004).An overview of online learning(2nd ed.). Armherst, MA: Human Resource Development Press
6.Blakey, L. (2010). The proliferation, pitfalls, and power of online education. Cases on Distance Delivery and Learning Outcomes: Emerging Trends and Programs. Ed. Deb Gearhart. Hershey, PA: Information Science Reference, 167-189.
7.Conrad, D. (2002). Deep in the hearts of learners: Insights into the nature of online community. Journal of Distance Education, 17(1), 1−19.
8.Eduventures, Inc. (2012). Online higher education market update 2012/13: Executive summary.Retrieved from http://www.eduventures.com/insights/online- higher-education-market-update/download/
9.Graham, C. R., S. Allen, and D. Ure. 2005. Benefits and challenges of blended learning environments. In M. Khosrow-Pour (ed.), Encyclopedia of information science and technology (pp. 253–259). Hershey, PA: Idea Group.
10.Horn, M., and H. Staker. 2011. The rise of K–12 blended learning. Innosight Institute.http://www.innosightinstitute.org/innosight/wp-content/uploads/ 2011/01/The-Rise-of-K-12-Blended-Learning.pdf.
11.Mark, Tony. «Web based Learning Primer.» http://www.c2t2.ca/landonline/primer.html
12.Picciano, A., and J. Seaman. 2009. K–12 online learning: A 2008 followup of the survey of U.S. school district administrators. Needham, MA: Sloan Consortium. http://www.sloanconsortium.org/publications/survey/pdf/k-12_online_ learning_2008.pdf.)
13.Popovich, C. J. and Neel, R. E. (2005). Characteristics of distance education programs at accredited business schools. The American Journal of Distance Education 19(4), 229 – 240.
69
Materials of the X International scientific and practical conference
number of young people, for whatever reason, choose to bypass the campus completely. Business studies are far and away the most popular field of study for both undergraduate and graduate students with 39%.Within business, business administration/management again is by far the area attracting the largest enrollment, followed by accounting and finance. The most popular degrees that are offered on-line are – Bachelor of Business Administration( Capella University, Penn State World Campus , University of Massachusetts, Isenberg School of Management, University of Illinois, Springfield , The University of Wyoming) and Master of Business Administration ( MBA) (Penn State World Campus, University of Florida Distance Learning, Boston University,DrexelUniversityOnline,ArizonaStateUniversityOnline,ColoradoState University-Global Campus, Florida State University)
The typical online Bachelor’s in Business Administration degree program covers subjects such as management, human resources, accounting, sales and marketing, information systems, business law and ethics, budget development, finance, economics, and other subjects. Most of the online BBA degree programs allow students to specialize in an area such as finance, international business, computer information systems, accounting, or marketing.
AnMBAdegreeoftenprovidescareeradvancementopportunities,amorerewarding career, and a larger salary. Online MBA programs typically include core courses in subjects such as economics, finance, information systems, accounting, marketing, and management.MBA programs also cover management skills, human resources management, and leadership. The programs usually include case studies. Typically online MBA programs take two years to complete, but some programs can be completed in just one year.MBA specialties include computer and information security, health administration, marketing,appliedcomputersciences,informationsystemsmanagement,engineeringand technology management, environmental management, and international business.
Popovich and Neel (2005) investigated a broad spectrum of institutional characteristics that relate to online courses and programs at AACSB-accredited business schools. These included such factors as the number of students, faculty qualifications, tuitionrates,andlengthofprogramsamongmanyothers.Theirsampleof163business school deans indicated growth statistics consistent with overall online program results presented earlier: 53 percent offered online business programs, 67 percent indicated retention/expansionofonlineprograms,80percentrepresentedpublicinstitutions,and new entrants to this market continued to increase.
Student demand is among the many factors contributing to the growth of online learning. Students are also seeking the opportunities for flexibility of scheduling and cost efficiency that online studies can offer. Inevitable growth of online education, the constant need of business employees to «re-tool» in the knowledge society, and the necessityofbusinessprogramstoofferqualityeducationalexperiences,thisisacritical and worthwhile endeavor.
.
68
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
становятся ориентирами для отбора содержания профессионального образования,заключенногов образовательных программах,учебныхдисциплинах, модулях и курсах и определения последовательности их освоения.
Мы согласны с мнением А.Н Строгановой о том, что продуктом образования при индивидуально-ориентированном процессе обучения является академическая зрелость студента, проявляющаяся в самостоятельности как совокупности определенных личностных качеств (активности, любознательности, инициативности, независимости, решительности, оригинальности, вдумчивости и т.д.), способности к самосовершенствованию, самообразованию, самоорганизации [ 5].
Индивидуально-ориентированное обучение ставит студента в такие условия, в которых у них появляются образовательные потребности и, как следствие, появляется активность и инициатива, стремление овладеть профессиональной культурой, а в идеале – и устремление к самореализации и самоактуализации через профессию. В число таких условий входят:
-создание проблемных учебных ситуаций;
-решение системы межпредметных задач для формирования комплексных профессиональных умений;
-«социально напряженное содержание целей образования» (пo М.М. Левиной),тоестьэтическая,философская,аксиологическая,экологическаяинтерпретация предметной информации;
-повышение личностной значимости образования как базы дня профессиональной мобильности;
-формирование ответственности за свою жизнь, карьеру и тем самым развитие социальной адаптивности;
-формирование аутопсихологической компетентности, которая позволит мягко и грамотно пройти через профессиональные и жизненные кризисы, позволит увидеть факторы, блокирующие и благоприятствующие конструктивному развитию личности.
Литература 1.Бекоева М.И. Формирование профессиональных умений у студентов
педвузов как гуманистическая парадигма // Современный научный вестник. Серия: Педагогика. Научно-теоретический и практический журнал. – Белгород, 2013. – С. 42-49.
2.Бим-Бад Б.М. Педагогический энциклопедический словарь. М.: Дрофа:
Бол. Рос. энцикл., 2008. – 528 с.
3.Строганова А. Н. Индивидуально-ориентированное обучение студентов вуза в процессе реализации федеральных государственных образовательных стандартов // Развитие педагогической науки: материалы межрегиональной научно-практической конференции. – СПб.: Экс-пресс, 2011. – С. 116 – 118.
29
Materials of the X International scientific and practical conference
4.Юрловская И.А. Педагогические приемы индивидуализации обучения учащихся младших классов (монография). Владикавказ: Издательство СОГПИ, 2011.-120с.
5.Юрловская И.А. Условия и принципы индивидуализированного обучения студентов в современном педагогическом вузе // Вектор науки ТГУ». Серия: педагогика, психология.- № 4 (15), 2013 -С.224-226
*179926*
Самсонова Е.К.
аспирант СОГПИ, учитель начальных классов СОШ № 50
ОРГАНИЗАЦИЯ ШКОЛЫ ТОЛЕРАНТНОСТИ КАК ОСНОВА МОДЕЛИ МЕЖКУЛЬТУРНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ МОЛОДЕЖИ В ПРОЦЕССЕ ФОРМИРОВАНИЯ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА
В период социальных преобразований в современном российском обществе особую актуальность приобретают формирование ценностных мировоззренческих основ и обеспечение на основе общественного согласия преемственности между поколениями. Благоприятный социально-психологический климат необходимо создавать последовательно в дошкольных, общеобразовательных, средних специальных и высших учебных заведениях. При этом следует учитывать, что в поликультурной вузовской среде многонациональной республики большую роль играет межэтническая и межконфессиональная толерантность, которую можно считать нормой гражданского и либерального общества, а также ключом к решению сложных задач развития личности.
Россия по своим историческим основам является многонациональным и многоконфессиональным государством. И в Российской империи, и в Советском Союзесуществовалиразныекультуры,образуяпостепенноединыйсплав–куль- туру единой России, основанную на принципе единства многообразия. В эпоху перемен, вызванных радикальными преобразованиями социально-экономиче- ской сущности государства, обострились скрытые прежде противоречия, начала проявлятьсянациональнаярознь.Нафонеэкономическогокризиса создаетсядополнительная почва для различного рода конфликтов, в которых межнациональные конфликты могут занять одно из первых мест. В связи с этим совершенно очевидно, что принципы толерантности необходимо целенаправленно формировать, и, преждевсего,средиподросткови молодежи. От студентов,которыеприходят к нам сегодня, завтра будет зависеть безопасность и благополучие государства. Очевидно, что воспитание патриотических чувств – социальная потребность современного российского общества. Укрепление и поддержка чувства
30
«Fundamental and applied science – 2014» • Volume 8. Pedagogical sciences
efficiency and convenience to work around personal schedules .As there is no projection of when this growth might end, researching trends in online enrollments will provide valuable marketing information to all levels of education.
Thetermonlinelearningcanbeusedtorefertoawiderangeofprogramsthatusethe Internet to provide instructional materials and facilitate interactions between teachers and students and in some cases among students as well. Online learning is described by most authors as access to learning experiences via the use of some technology (Benson, 2002; Carliner, 2004; Conrad, 2002). Both Benson (2002) and Conrad (2002) identify online learningasamorerecentversionofdistancelearningwhichimprovesaccesstoeducational opportunitiesforlearnersdescribedasbothnontraditionalanddisenfranchised.
Online learning can be fully online, with all instruction taking place through the Internet, or online elements can be combined with face-to-face interactions in what is known as blended learning (Horn and Staker, 2010).
Onlinelearning»referstoinstructionalenvironmentssupportedbytheInternet.Online learningcomprisesawidevarietyofprogramsthatusetheInternetwithinandbeyonduniversity and college walls to provide access to instructional materials as well as facilitate interaction among teachers and students. Fully online learningis a formof distance educa- tioninwhichallinstructionandassessmentarecarriedoutusingonline,Internet-basedde- livery(PiccianoandSeaman2009;U.S.DepartmentofEducation2007)
Blended learning (also called hybrid learning) allows students to receive significant portions of instruction through both face-to-face and online means. Researchers see blended learning in the middle of the spectrum between fully face-to-face and fully online instruction (Graham, Allen, and Ure, 2005; .S.Department of Education 2007; Watson et al. 2010).
Two approaches to online business learning have emerged: synchronous and asynchronous learning. Synchronous learning is instruction and collaboration in «real time» via the Internet. It typically involves tools, such as:
live chat
audio and video conferencing
data and application sharing
shared whiteboard
virtual «hand raising»
joint viewing of multimedia presentations and online slide shows Asynchronouslearning methods in business education use the time-delayed capa-
bilities of the Internet. It typically involves tools, such as:
threaded discussion
newsgroups and bulletin boards
file attachments(Mark, Tony,2012)
Students who choose to earn their education fully online are beginning to look more and more like traditional college students. Moreover, it appears that a substantial
67