2. Суспільні відносини

Визначення суспільства

Як видно з попереднього аналізу, в соціальній науці існують різні підходи до з'ясування сутності суспільства. Зрозуміло, не всі вони бездоганні. Наприклад, не можна погодитися із спробами ототожнення суспільства і біологічного організму. Викликають сумнів і твердження про те, що в основі суспільства лежить якийсь один чинник: психологічний, матеріальний чи якийсь інший.

Видається, однак, дуже плідною думка про те, що в основі суспільного життя лежать процеси взаємодії. Справді, люди діють не наодинці із собою, а взаємодіють. У процесі взаємодії люди, перш за все, обмінюються результатами своєї діяльності. До того ж, взаємодія передбачає взаємовплив окремих індивідів, спільнот одне на одного, а тому їхнє буття взаємозумовлене.

Способи взаємодії бувають різними. Так, взаємодія може існувати між людьми, які втягнуті в складні соціальні, економічні й політичні системи і які не знають і навіть не думають одне про одного. Однак існує і безпосередня взаємодія, прикладом може бути гра в шахи двох партнерів. Можна виділити взаємодії, які виникають із суб'єктивних намірів, а також взаємодії, які грунтуються на об'єктивних залежностях. Взаємодія може бути також символічною (за допомогою знаків, символів) і такою, в основі якої лежать певні матеріальні чинники. Є інші способи взаємодії, однак у реальному житті вони взаємозв'язані.

Процеси взаємодії зумовлюють утворення різних форм об'єднань людей: цехи, групи, касти, партії, організації, товариства, держави тощо.

У процесі взаємодії люди, соціальні спільноти вступали між собою у відносини. Ці відносини мали не епізодичний, а стійкий характер, і вони могли усвідомлюватися, а могли складатися і незалежно від свідомості. Зв'язки, способи єднання людини з іншими людьми і соціальними спільнотами дістали в науці визначення суспільних відносин.

Термін «відносини» означає перш за все стан взаємної залежності. Справді, відносини землероба і ремісника — не відносини залежних між собою людей, оскільки кожен із них так чи інакше зацікавлений у результатах праці іншого. Взаємозв'язані й залежні між собою робітник і роботодавець, виробник і споживач... Ця особливість суспільного життя була помічена вже на зорі філософської думки. У давньоіндійській поемі «Бхагавадгіта», частині великого епосу «Махабхарата». читаємо: „Увесь світ смертних — взаємозалежний організм”.

Сказане вище дає підстави для такого висновку:

Суспільство — це сукупність усіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких виражається їх всебічна залежність одне від одного.

Окремі люди і соціальні спільноти мають неоднакові, а часом протилежні інтереси і наміри, установки, потреби. Через те, здавалося б, функціонування суспільства як організованого цілого неможливе. Можна поставити питання так: яким чином взагалі можливе суспільство, коли людина від людини так відрізняється?

Структурними механізмами, які забезпечують стабільність і нормальну життєдіяльність суспільства, є процеси інституціоналізації, тобто процеси регламентації, контролю, упорядкованості людських взаємин. Перш за все, це досягається існуванням соціальних норм. Норми — цс правила, які визначають стійкі форми соціальної взаємодії людей. Соціальні норми, як засіб упорядкування і регуляції взаємодій між людьми, можуть виступати у формі звичаїв, традицій, законів, принципів, директив, правил, інструкцій тощо.

Соціальні норми — основний засіб об'єднання людей у соціальні інститути.

Соціальні інститути — це сукупність статусів і ролей.

Статус передбачає поєднання прав і обов'язків. Людина може мати декілька статусів. Наприклад, кожен з вас є учнем, сином або дочкою, братом чи сестрою, членом якогось гуртка тошо. Статуси можуть бути об'єктивно заданими (етнічна належність, соціальне походження, громадянство та інше) і набутими (студент, професор, письменник тощо).

Роль — це поведінка, зумовлена статусом особи, це припис, як слід поводитися, займаючи ту чи іншу позицію в суспільстві.

Зрозуміло, що «виконання» ролі залежить від світогляду особи, її досвіду, знань тощо. Тому і різняться між собою люди, які виконують одні й ті ж самі ролі. Адже практично неможливо знайти двох однакових лікарів або вчителів, учнів чи політичних діячів. Проте жоден лікар не поводить себе так, як учитель, і жоден учень — як політичний діяч. Якби це сталося, суспільство перетворилося б па щось хаотичне. Значення соціальних інститутів у тому й полягає, що вони забезпечують цілісність і нормальне функціонування суспільства.

Які функції виконує соціальний інститут? Основними є такі: створення можливостей для задоволення різних потреб людей; регуляція людських дій у межах суспільних відносин, тобто забезпечення виконання бажаних і недопущення небажаних дій за допомогою санкцій: закріплення і відтворення певної сукупності суспільних відносин: створення умов для спілкування індивідів, передання інформації (комунікативна функція).

Сучасне суспільство високоінституціоналізоване. Кожен із нас користується послугами різних інститутів. Основні з них: економічні, які покликані виробляти і розподіляти товари і послуги; політичні, що регулюють доступ до влади і її використання; родинні іститути, що мають справу зі шлюбом, сім'єю і соціалізацією молоді, готцо. Суспільство — цілісна система інститутів, взаємодія яких забезпечує йому можливість функціонування і розвитку.