- •Модуль II Підприємство як головний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності
- •Базові організаційно-правові умови здійснення зед підприємства.
- •5.1. Стимулювальні фактори зед підприємства
- •5.2. Застосування до підприємств режиму сприяння при провадженні зовнішньоекономічних операцій
- •5.3. Організаційно-функціональна структура зед підприємства
- •5.4. Ліцензування експортно-імпортних операцій
- •5.5. Відповідальність підприємств за порушення у сфері зед
5.4. Ліцензування експортно-імпортних операцій
У процесі здійснення експортно-імпортних операцій в Україні може запроваджуватись режим ліцензування, який буває автоматичним та неавтоматичним.
Автоматичне ліцензування — це комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються кількісні або інші обмеження.
Неавтоматичне ліцензування — це комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються кількісні або інші обмеження.
Він здійснюється в разі:
різкого погіршення розрахункового балансу країни, якщо негативне сальдо його перевищує 25% від загальної суми валютних вимог України;
досягнення встановленого рівня зовнішньої заборгованості;
значного порушення рівноваги за певними товарами на внутрішньому ринку України. Це стосується насамперед сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів народного споживання першої необхідності;
необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;
необхідності здійснити заходи у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
порушення суб'єктом ЗЕД правових норм цієї діяльності (запроваджується як санкція режиму ліцензування).
Запровадження режиму ліцензування приймається Верховною Радою України. Ліцензії видаються Міністерством економіки України, а також відповідним підрозділом обласної чи міської (у м. Києві та м. Севастополі) державною адміністрацією на підставі заявок суб'єктів ЗЕД.
Заявка на ліцензію має такі реквізити:
номер заявки;
офіційне найменування суб'єкта ЗЕД та номер свідоцтва учасника ЗЕД;
найменування та код товару;
шифр та назва країни, в яку товар експортується або з якої він імпортується;
строк дії;
кількість або вартість товару, одиниця виміру товару;
митниця;
повне найменування та адреса покупця і продавця;
вид угоди;
валюта платежу, ціна товару;
погодження;
ім'я керівника подавця, орган, який видає ліцензію;
особливі умови ліцензії.
Рішення щодо заявки на ліцензію реєструється в Державному реєстрі експортних та імпортних ліцензій. У разі відмови у видачі ліцензії, рішення, яке має бути мотивованим, надсилається подавцю в письмовій формі.
За видачу ліцензії стягується державний збір. Його розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щороку Кабінет Міністрів України встановлює перелік товарів, експорт чи імпорт яких підлягає ліцензуванню. У разі, якщо ліцензії не реалізуються суб'єктами підприємницької діяльності протягом установленого строку, їхня дія може бути продовжена.
5.5. Відповідальність підприємств за порушення у сфері зед
Підприємства несуть певну відповідальність за порушення в сфері ЗЕД. Порядок притягнення до відповідальності, здійснення та звільнення від відповідальності визначається законами України.
До українських підприємств та іноземних суб'єктів господарської діяльності застосовуються спеціальні санкції у випадку порушення валютного, митного, податкового, іншого законодавства, зв'язаного з їх зовнішньоекономічною діяльністю.
Види спеціальних санкцій такі:
накладання штрафів (фінансові санкції);
застосування режиму ліцензування;
тимчасове зупинення ЗЕД.
Фінансові санкції (штрафи) накладаються у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктом ЗЕД своїх обов'язків, їхній розмір визначається відповідними положеннями законодавчих та нормативних актів України та/або рішеннями судових органів.
Наприклад:
а) відповідальність за порушення митного законодавства передбачається у випадках:
незупинки транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України, у зоні митного контролю (до однієї мінімальної зарплати)1;
відправки транспортного засобу, який перебуває під митним контролем, без дозволу митниці України (до однієї мінімальної зарплати);
причалювання до судна, яке перебуває під митним контролем, інших суден та плавучих засобів без дозволу митного органу України (до однієї мінімальної зарплати);
неподання митному органу України необхіднихдля здійснення митного контролю документів на транспортні засоби (1-2,5 мінімальних зарплат), а також документів на товари, валюту, цінності та інші предмети (2,5-10 мінімальних зарплат);
неподання у митний орган України у визначений строк предметів, які перебувають під митним контролем і перевозяться з одного митного органу України в інший, а також документів на ці предмети (2,5-10 мінімальних зарплат);
видавання без дозволу митного органу України або втрата предметів, які перебувають під митним контролем (2,5-10 мінімальних зарплат з конфіскацією предметів, які є об'єктом правопорушення або без неї);
переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю (300-1000 мінімальних зарплат з конфіскацією предметів або без неї);
зберігання, перевезення або придбання предметів, які ввезені на митну територію України поза митним контролем чи з приховуванням від такого контролю, а також предметів, щодо яких надано митні пільги (2,5-10 мінімальних зарплат з конфіскацією таких предметів або без неї);
недекларування предметів, які переміщуються через митну територію України (2,5-10 мінімальних зарплат, з конфіскацією чи без неї цих предметів);
використання предметів, на які надано пільги щодо оподаткування митом, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими були надані такі пільги, без дозволу митних органів (100-200 % суми мита, яка не сплачена у зв'язку з наданням пільг);
несплатамита та митних зборів протягом установлених строків, а також інших дій, які спричинили несплату митних платежів (100-300 % суми несплати митних платежів);
б) відповідальність за порушення валютного законодавства передбачається у випадках:
дійснення операцій з валютними цінностями, які потребують ліцензування, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ. По-
рушення порядку розрахунків (штраф у сумі, що еквівалентна сумі валютних цінностей, які були використані при розрахунках, перераховані у валюту України по обмінному курсу НБУ на день здійснення таких операцій);
несвоєчасне надання, приховування, перекручення звітності про валютні операції, а також не виконання вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України (штраф у сумі, яку встановлює НБУ);
порушення строків зарахування виручки на валютні рахунки резидентів (пеня у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки за кожен день прострочки, включаючи день сплати).
Індивідуальний режим ліцензування застосовується у випадках порушення суб'єктами ЗЕД положень Закону про ЗЕД, що встановлюють певні заборони, обмеження або режим здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави.
Тимчасове зупинення ЗЕД застосовується у випадках порушення Закону про ЗЕД, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки чи привести до порушення міжнародних зобов'язань України, а також якщо суб'єкт ЗЕД, до якого раніше було застосовано санкцію, — індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не прийняв заходів щодо приведення своєї діяльності відповідно до вимог чинного законодавства у сфері ЗЕД.
Спеціальні санкції здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики і поширюються на всі види зовнішньоекономічної діяльності. Вони діють до прийняття суб'єктами ЗЕД практичних заходів щодо усунення порушення чинного законодавства у сфері ЗЕД.