Прийом відносних величин

Прийом відносних величин (індекси, коефіцієнти, відсотки) застосовується для характеристики ступеня виконання плану, виміру темпів розвитку виробництва в порівнянні з планом і в динаміці, порівняння показників одного підприємства з даними іншого і т.ін. Найбільш простим видом відносної величини є індекси.

Індекси бувають базисні і ланцюгові.

Базисний індекс являє собою порівняння даних за ряд періодів з одним показником, прийнятим за базу. Базисні індекси використовуються для характеристики змін, що відбуваються за визначений період у порівнянні з його початком з метою визначення темпів зростання показників за даний проміжок часу.

Ланцюгові індекси являють собою почергове порівняння даних звітного періоду з попередніми. Вони застосовуються для встановлення темпів росту показника за який-небудь звітний період у порівнянні з попереднім (місяцем, кварталом, роком).

Балансовий прийом

Балансовий прийом ув'язування використовується, коли необхідно установити наявність відповідності між аналізованими величинами.

Наприклад, при аналізі виробничо-господарської діяльності визначається забезпеченість підприємства сировиною, матеріалами й іншими елементами виробництва для виконання планового завдання по випуску продукції і створення складського запасу в межах нормативу. Відсутність рівності між планом постачання і потребою в предметах і засобах праці свідчить про те, що на підприємстві мається або їхній надлишок, або недолік.

Балансовий прийом використовується для визначення забезпеченості підприємства кадрами шляхом ув’язки фактичної чисельності персоналу і необхідної чисельності по професіях, кваліфікації, освіті і т. ін. Якщо такої відповідності немає, баланс досягається за рахунок додаткового набору робочої сили, підвищення кваліфікації, перепідготовки персоналу. Прикладами використання даного прийому може бути забезпечення відповідності між планом виробництва і виробничими потужностями, баланс доходів і витрат підприємства.

Прийом ланцюгових підстановок

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для визначення роздільної дії кожного з факторів, що впливають на зміну величини узагальнюючого показника, і полягає в послідовній заміні базової величини кожного з взаємодіючих факторів його величиною, що досліджується, і зіставленні результатів, одержуваних при кожній такій заміні.

Величина зміни узагальнюючого показника під впливом даного окремого показника залежить від прийнятої в розрахунку послідовності підстановок. Ця послідовність не може бути довільною, а повинна бути обґрунтована попереднім якісним аналізом взаємозв'язку факторів у процесі їхньої спільної дії.

Правильному рішенню питання про послідовність заміни базисних величин окремих показників тими, що досліджуються, сприяє розмежування всіх показників на показники кількості, структури і якості. Спочатку змінюють величину приватних показників кількості і структури, а потім здійснюється підстановка якісних показників. Однак, нерідко приходиться вимірювати одночасний вплив не одного, а декількох показників кількості і якості. Тоді для визначення послідовності підстановок попередньо встановлюють, який показник є основним, що не залежить від інших, а який –– похідним. Підстановку в таких випадках починають з основного, а потім переходять до підстановки наступного показника, що залежить від попередніх.

Наприклад, потрібно визначити вплив на надплановий ріст обсягу продукції (Q), відхилень від плану числа робітників (Ч), середнього числа днів роботи (Д) і середньої тривалості робочого дня (t). Число робітників у даному випадку є основним кількісним показникам, середнє число днів роботи залежить від числа робітників і від загального числа їхніх явок на роботу, а середня тривалість робочого дня залежить від числа робітників, числа їхніх явок і тривалості робочого дня робітників. З цього випливає, що другий показник залежить від першого, а третій –– від першого і другого. Заміну величини цих показників у розрахунковій формулі (підстановку) роблять з урахуванням залежності друг від друга всіх цих кількісних показників.

Включимо в розрахунок ще середньочасову виробітку одного робітника (W) –– якісний показник.

Зв'язок між розглянутими показниками виражається наступною залежністю:

.

В такій послідовності і треба здійснювати заміну базових показників показниками, що досліджуються. Детальний розрахунок із застосуванням цього прийому наведений далі на прикладі оцінки впливу факторів на випуск продукції у натуральному виразі.