0.2. Програмування

Розглянемо тепер одне з головних понять інформатики – програмування. Зазвичай при визначенні програмування апелюють до тих чи інших його аспектів. Найчастіше його трактують як процес написання (конструювання) програм або як процес побудови програм для розв’язання певної задачі за допомогою ЕОМ. Останній варіант хоч i більш вдалий, але теж не може вважатися цілком задовільним, оскільки потребує, у свою чергу, з’ясування, що таке задача тощо. Змістовнішим виглядає таке означення:

Програмування – це процес реалізації життєвого циклу інформаційних систем.

Отже, програмування – це не просто написання окремої програми чи сукупності програм, а цілеспрямований процес побудови інформаційних систем (їхніх апаратних і програмних засобів), що реалізують той чи інший клас комунікативних процесів з подальшою підтримкою їх життєздатності.

Різноманіття поглядів на предмет інформатики знайшло своє відображення й у виявленні найбільш значимих аспектів програмування. По-перше, це виробничий аспект, пов'язаний із програмуванням як специфічним ремеслом (мистецтвом) продукування інформаційних систем. У цьому ремеслі застосовується багато різних прийомів і засобів. Вивченням, систематизацією та узагальненням їх займається методологія програмування. З погляду методології програмування поділяється на певні напрями (парадигми). Парадигма програмування – це сукупність ідей та понять, які визначають певний стиль програмування. Розрізняють процедурне, функціональне, логічне, об’єктно-орієнтоване, агентне програмування тощо. Кожна парадигма орієнтується на певні моделі програм і даних, відповідні засоби їхнього опису й методи реалізації. Другий аспект – науковий. Теорія програмування пов’язана з вивченням програмування в загальному контексті інформатики як наукової дисципліни. У даному підручнику зроблено акцент на програмологію – напрям теорії програмування, що вивчає інформаційні системи та програмування в контексті їхніх дескриптологічних основ.

Третій аспект програмування – користувацький, пов'язаний із застосуванням інформаційних технологій і проблемами, які при цьому виникають.

З урахуванням дескриптологічного аспекту інформаційних систем надзвичайно важлива роль у програмуванні належить дескриптивним засобам. Серед них одне з чільних місць посідають мови програмування.

Мова програмування – це спеціальна дескриптивна система, призначена для формування запитів у інформаційних системах та їхніх моделях а також для опису внутрішніх процедур суб’єктів-обробників таких систем.⁴.

Мови програмування можуть бути як практичними так і суто теоретичними. Перші використовуються в реальних інформаційних системах, другі - в теоретичних їхніх моделях.

Центральними поняттями мов програмування є дані та програми. Даними називаються мовні конструкції, які зображують інформаційні об’єкти, а програмами – дескрипції, що подають запити на обробку даних та алгоритми. Розробка та реалізація мов програмування, поряд з підготовкою й виробництвом самих суб’єктів-обробників (людських, апаратних тощо) є важливою необхідною складовою індустрії інформатики.