4. Становище Румунії після Першої світової війни.

В ході війни правлячі кола Румунії постійно балансували між Антантою і Троїстим союзом.

Людські втрати: 800 тис. чоловік (10% довоєнної чисельності населення).

Матеріальні втрати: окупанти (країни Троїстого союзу) пограбували країну, загальний матеріальний збиток – 31 млрд. лей золотом.

Після закінчення війни Румунія почала процес анексії сусідніх територій. У 1918 р. була окупована Бессарабія, Південна і Північна Буковина, Трансільванія. Навесні 1919 р. Румунія ввела свої війська до Угорщини, щоб боротися з Угорською Радянською республікою. Одночасно Румунія надавала допомогу російським білогвардійцям, постачаючи зброю і продовольство.

У результаті підписання Сен-Жерменського, Тріанонського, Нейїського договорів територія Румунії збільшилася вдвічі, порівняно з 1913 р., а її населення – з 7,9 млн. до 17,3 млн. близько 6 млн. осіб належало до національних меншостей.

Румунія продовжувала залишатися аграрною країною, 82% населення були задіяні в сільському господарстві. В промисловому виробництві переважали легка і харчова індустрія. В економіці продовжував панувати іноземний капітал, що мав особливо сильні позиції в нафтовидобувній промисловості.

У зовнішній політиці правлячі кола Румунії в 20-х рр. орієнтувалися насамперед на Францію. Разом з Чехословаччиною та Королівством СХС Румунія у 1920 – 1921 рр. утворила Малу Антанту, була підписана низка договорів з Польщею. Напружені відносини з Угорщиною.

Березень 1923 р. – парламент ухвалив нову Конституцію Румунії:

1. Проголошено конституційну монархію як основу державного ладу;

2. Запроваджувалося загальне, пряме і рівне виборче право при таємному голосуванні;

3. Законодавча влада належала двопалатному парламенту. Але король мав право санкціонувати закони і накладати на них дворазове вето.

4. Виконавча влада була повністю під контролем короля, який мав право призначати і зміщувати міністрів, розпускати парламент.

5. Становище Болгарії після Першої світової війни.

Болгарія брала участь у війні з 1915 р. на боці Троїстого союзу. Було мобілізоване практично все працездатне населення, завдано шкоди промисловості, сільському господарству. 70% підприємств зупинили свою діяльність, оброблювані землі скоротилися на 25 – 30%. Через величезні витрати на армію нестримно зростали податки.

Навесні 1918 р. почалася криза влади: частина керівництва країни виявила невдоволення залежним становищем Болгарії в коаліції Центрального блоку. Німецький уряд перестав надавати фінансову і військову допомогу Болгарії, перекинув на Західний фронт майже всі німецькі частини, які дислокувалися на Балканському півострові.

В країні посилився антивоєнний рух.

Поразки на фронті різко загострили становище Болгарії восени 1918 р. Царський уряд випустив із в’язниці популярних лідерів селянської партії Болгарський землеробський народний союз (БЗНС) О. Стамболійського і Р. Даскалова.

27 вересня 1918 р. Даскалов проголосив повалення монархії і встановлення республіки, Стамболійського було обрано президентом Болгарії.

29 вересня 1918 р. уряд підписав перемир’я з країнами Антанти. Повстанське командування в ультимативній формі вимагало від уряду здати столицю без бою. Але 30 вересня повстанцям було завдано поразки.

У країні поширювався вплив лівих партій, головним чином БЗНС, які висували вимоги про проведення реформ.

1919 р. – лідер БЗНС О. Стамболійський сформував новий уряд разом із представниками Народної і Прогресивно-Ліберальної партій.

За Нейїським договором Болгарія втратила 1/10 своєї території, вихід до Егейського моря. Їй заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. чоловік, авіацію і військово-морський флот. Протягом 37 років Болгарія повинна була виплатити 2 250 млн. золотих франків репарацій. Невдоволення умовами договору переросло у загальний політичний страйк.

Соціально-економічні реформи уряду О. Стамболійського.

• Закон про загальну трудову повинність.

• Аграрна реформа: передбачала відчуження на користь держави земельних володінь площею понад 30 га та їх розподіл між безземельними та малоземельними селянами. Сплата викупу вартості земельного наділу розтягувалася на 20 років.

• Селянським кооперативам надавалось монопольне право на вивіз за кордон сільськогосподарської продукції, окрім зерна, торгівля яким залишалася за державою.

• Запроваджувалось прогресивно-прибуткове оподаткування на діяльність банків, промислових і торговельних організацій.

1922 р. – сформувалась „Народна змова” – організація, яка об’єднала праві сили болгарського суспільства і ставила своїм завданням скинути уряд БЗНС і встановити авторитарний режим.

8 червня 1923 р. стався державний переворот. Міністри і депутати БЗНС були заарештовані. Стамболійського було вбито. У результаті перевороту до влади прийшов уряд на чолі з лідером „Народної змови О. Цанковим:

• була підвищена платня військовим і чиновникам;

• надавалися податкові пільги ремісникам;

• був прийнятий закон про страхування робітників.

1926 р. сформований уряд „Демократичної змови на чолі з А. Ляпчевим. Він проголосив програму, яка базувалася на поверненні до конституційного порядку і парламентських методів управління.