Концепція елітарної держави

Теорія еліт створена італійськими політологами Г. Моска та В. Паретто в 20-30-х роках XX ст. і грунтується на ідеї нездатності основної маси населення управляти державою. За цією теорією політика.- це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості (еліти), що оволоділа державою, та підпорядкова­ної їй «сірої маси», що охоплює решту населення держави. При цьому демократія розглядається як утопія, міраж, у гонитві за яким некомпетентні маси населення стають інструментом в руках демагогів і прокладають шляхи до диктатур, якими, зокрема, є соціалізм і фашизм* Саме тому Г. Моска пов'язував свободу людства не з демократією, а з компетентною правлячою елітою.

Другий засновник цієї теорії - В. Паретто - вважав, що державою, суспільством завжди править і повинна правити еліта. Правляча еліта утворюється у трьох головних сферах суспільних відносин - політичній, економічній та інтелектуальній - шляхом висування індивідів, які досягай в своїй справі найбільших успіхів. У цьому полягає основна приваблююча риса цієї теорії, ключ до розкриття її певної популярності: місце в еліті не залежить від багатства або належності до певних соціальних груп тощо. Кожен, хто має належний рівень освіти і досяг успіхів у своїй професійній діяльності, може увійти до складу еліти.

Кожна правляча еліта рано чи пізно заспокоюється на досягнутому, втрачає свої найкращі якості, творчу енергію, починає відставати від потреб нового етапу розвитку держави та суспільства і, кінець кінцем, вироджується. Паралельно з цими процесами в суспільстві потенціально формується нова еліта, що оволоділа найновішими знаннями і тому прямує до влади. Пануюча еліта, проте, добровільно не віддає владу. Тому зміна, «циркуляція» еліт проходить, як правило, шляхом насильства, переворотів і революцій, хоча можлива зміна еліт і мирним, еволюційним шляхом. Засновники цієї теорії вважали, що в цілому для суспільства кориснішою є насильницька зміна еліт, що забезпечує швидкий прихід до влади нової, прогресивної еліти, а отже, і швидке втілення в суспільне життя нових досягнень науки і техніки тощо.

У наш час теорія еліт існує з деякими «редакційними поправками», що зводяться до такого: в сучасному суспільстві є кілька еліт; між ними існує вільна конкуренція, заснована на принципах політичного та партійного плюралізму. Існуючі еліти намагаються у співробітництві між собою здійснювати керівництво державою та суспільством; еліти не відірвані від народу, а контролюються ним з допомогою здійснення загального виборчого права, незалежних засобів масової інформації тощо.

Однією з течій теорії еліт є доктрина технократії, за якою із зростанням впливу науки, техніки на всі сфери суспільного життя вчені, технічні спеціалісти об'єктивно змушені зосереджувати у своїх руках не тільки виробничі та науково-дослідницькі функції, а й політичну владу. Тому, враховуючи значення впливу науково-технічної революції на життя суспільства, керівництво державою має здійснюватися кращими представниками науково-технічної інтелігенції, що приводить до виникнення нової суспільно-політичної системи -технократії.