4. Зв'язок психологіі та менеджменту.

Менеджмент пропонує для вирішення проблеми лідерства безліч концепцій, але жодна з них до цих пір не була в достатній мірі універсальною. У цьому сенсі концепція емоційного інтелекту на сьогоднішній день являє собою один з найефективніших інструментів для знаходження рішень в питаннях лідерства. Крім того, вона дає можливість розвивати лідерські якості людям, яким їх не вистачає.

Емоційний інтелект тісно пов'язаний з такими характерними для психології поняттями, як емпатія і алекситимия, тому по праву може вважатися належать до сфери питань психології (в даній статті буде розкрито характер взаємодії цих понять між собою).

Лідерські якості проявляються не тільки в економічних відносинах, але й у будь-яких людських взаєминах. Універсальна концепція, що дозволяє пояснити механізми лідерства в будь-який або практично в будь-якому середовищі, дає нам широкі можливості для дослідження різноманітних міжособистісних взаємодій і разом з тим для вивчення окремої особистості, що володіє певним набором лідерських якостей.

Сучасний управлінець повинен не тільки знати економічні постулати, природу управлінських процесів, інформаційну технологію, вміти планувати діяльність фірми (або іншого економічного чи політичного суб'єкта), найбільш раціонально розділяти свої власні ресурси, а й бути фахівцем по роботі зі своїми колегами, підлеглими і противниками, вміти приймати рішення в складних ситуаціях, ясно дохідливо викладати свої думки.

У ситуаціях, коли перед людиною виникають складні міжособистісні (внутрішньогрупові) проблеми, йому потрібно осмислити всі внутрішні механізми і передумови виникнення цих ускладнень. Це можна зробити за допомогою психології, яка здатна зрозуміти всю складність і тонкість психічного світу людини, його душу.

У системі управління будь-який співробітник розглядається як «чорний ящик», глухо закритий на всі замки. Головна мета будь-якого управлінця, якщо він хоче успішно взаємодіяти з кожною одиницею персоналу для максимальної ефективності роботи, - дізнатися що всередині цього «чорного ящика».

Внутрішній світ людини дуже багатогранний. Він має свою внутрішню структуру і деякі особливі закономірності. Психічний світ - це і світ сприйняття й пізнання навколишньої дійсності, і погляд всередину себе, і світ своїх переживань, стосунків з іншими людьми. Це і є та сама душа людини.

Психологія на зорі людства створювалася не просто так, а для того щоб опанувати міццю людського духу, навчитися управляти поведінкою людини і передбачати його подальші дії.

Відмітну особливість психології управління становить те, що її об'єктом є організована діяльність людей. Організована діяльність - це непросто спільна діяльність людей, об'єднаних спільними інтересами чи цілями, симпатіями або цінностями, це діяльність людей, об'єднаних в одну організацію, що підкоряються правилам і нормам цієї організації і виконують задану їм спільну роботу у відповідності із економічними, технологічними, правовими, організаційними і корпоративними вимогами.

Правила, норми та вимоги організації припускають і породжують особливі психологічні відносини між людьми, які існують тільки в організації, - це управлінські відносини людей.

Соціально-психологічні відносини виступають як взаємини людей, опосередковані цілями, завданнями і цінностями спільної діяльності, тобто її реальним змістом. Управлінські відносини становлять організовану спільну діяльність, роблять її організованою. Інакше кажучи, це не відносини у зв'язку з діяльністю, а відносини, що утворюють спільну діяльність.

У соціальній психології окремий працівник виступає як частина, як елемент цілого, тобто соціальної групи, поза якою його поведінка не може бути зрозумілим.

У психології управління та окремий працівник, і соціальна група, і колектив виступають у контексті організації, до якої вони входять і без якої їх аналіз в плані управління виявляється неповним.

Вивчення особистості працівника в організації, аналіз впливу організації на соціально-психологічну структуру і розвиток колективу - все це і багато іншого складають актуальність моєї роботи підштовхнули мене до ретельнішого вивчення психології управління.

Висновок

Аналіз світових соціально-економічних процесів з невблаганною логікою дає зрозуміти, що проблеми сучасного управління вже не вирішуються на основі жорстко диференційованих дисциплінарних підходів, що старий стиль управління вже не дає навіть задовільних результатів.

Що йде в минуле парадигма (модель) управління домінувала кілька сотень років. Її основу складала впевненість у тому, що для розуміння динаміки поведінки будь-якої складної системи достатньо вивчити властивості її частин. Нова парадигма вимагає розуміння окремих елементів на основі аналізу динаміки системи в цілому.

Традиційна модель управління увагу менеджера націлювала майже виключно на економічні цілі. Нова модель, відображаючи зростаючу інтеграцію економічних та соціальних процесів, ставить у фокус уваги, вводить в коло цілей менеджера та соціальні завдання - забезпечення зайнятості, гуманізацію умов праці, розширення участі в управлінні та інше.

Стара система мислення оперувала принципами необмеженого зростання, який розумівся в суто кількісних термінах - як максималізація прибутку і збільшення валового національного продукту. Нова система мислення оперує поняттям "рівновага", тобто такого стану суспільства, при якому задоволення нинішніх потреб не повинно зменшувати шанси майбутніх поколінь на гідне життя. Менеджер, що діє в рамках нової концепції мислення, буде досліджувати вплив будь-яких дій з точки зору їх наслідків для стану рівноваги.

Перелік джерел

1. Жаріков Є. С., Крушельницький Є. Л. Для тебе і про тебе. - М.: Просвітництво, 1991 р., стор 51-53, 107-109, 131, 176-197, 198 -202.

2. Менеджмент: підручник. - 2-е видання, перероблене і доповнене. Під ред. Горчіковой І. Н. - М.: Банки і Біржі, ЮНИТИ, 1995 р., стор 9-22.

3. Практична психологія для менеджерів. Під ред. Тутушкіной М. К. - М.: ВІД «Філін», 1997 р., стор 3-5, 11-14, 113-118, 125 -153, 228-239.

4. Пекеліс В. Д. Твої можливості людина! - М.: Знание, 1975 р., стр. 14-17, 29-30, 56-62, 110-112.

5. Тарасов П. С. Золота книга керівника. - С.Пб.: Триан, 1991 р., стор 15-22.

6. Яккока Л. Кар'єра менеджера. - М.: Знание, 1996 р., стор 118 -125.