- •Методичні вказівки
- •Елементи мови c
- •Базові типи даних
- •Операції
- •Заголовочні файли2
- •Функція введення даних scanf
- •Функція виводу даних printf
- •Структура типової програми
- •Задачі на лінійні структури
- •Оператор-вираз
- •Умовний оператор if
- •Оператори switch та break
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі на умовні оператори
- •Оператор циклу з передумовою while
- •Оператор покрокового циклу for
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі на оператори циклу
- •Завдання для самостійної роботи
- •Список використаних джерел
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
Методичні вказівки
до виконання лабораторних робіт
з дисципліни «Програмування»
(частина перша)
(для студентів денної та заочної форм навчання спеціальностей 091501 – «Комп’ютерні системи та мережі», 091502 – «Системне програмування», 170101 - «Безпека інформаційних і комунікаційних систем»)
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні методичної ради кафедри комп’ютерних систем та мереж
Протокол №10 від 28.10.2009р.
Луганськ 2009
УДК 681.3
Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни «Програмування» (частина перша) для студентів денної та заочної форм навчання спеціальностей 091501 – «Комп’ютерні системи та мережі», 091502 – «Системне програмування», 170101 - «Безпека інформаційних і комунікаційних систем»/ Укл. Петров О. С., Дубовіков Є. Ю. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009 – 42 с.
Дані методичні вказівки призначені для використання студентами при виконанні та оформленні лабораторних робіт з дисципліни «Програмування». Методичні вказівки містять короткі теоретичні відомості з основних розділів курсу. При розгляді кожної теми наводяться приклади вирішення типових задач з використанням середи Microsoft Visual C++. Виклад матеріалу супроводжується контрольними питаннями по кожній темі та варіантами завдань для самостійного опрацювання.
Укладачі: |
Петров О. С., проф. Дубовіков Є. Ю. викл. – стаж.
|
Відпов. за випуск |
Петров О.С., професор
|
Рецензент |
Петрущенко Т.В., доцент |
ВСТУП
У 1972 році 31-річний фахівець з системного програмування з фірми Bell Labs Денис Рітчи розробив мову програмування C.
У 1984 році французький математик і саксофоніст Філіп Кан засновує фірму Borland International.
Далі з'явився діалект мови C фірми Borland.
Початковий C був розроблений як мова для програмування в операційній системі Unix.
Незабаром він почав розповсюджуватися для програмістів-практиків. В кінці 70-х були розроблені транслятори C для Мікро ЕОМ для операційної системою Ср/m.
Після появи IBM РС почали з'являтися і компілятори C (для цього комп'ютера їх зараз більше 20).
У 1983 р. Американський Інститут Стандартів (ANSI) сформував Технічний Комітет X3J11, для створення стандарту мови C. Мова C++ корпорації Borland, що з'явився на ринку, підкоряється більшості вимог стандарту.
По суті своїй C є язиком функцій. Програмування на C, здійснюється шляхом написання функцій і звернення до бібліотечних функцій. Більшість функцій повертають деякі значення, які можуть використовуватися в інших операторах.
Серед безлічі достоїнств мови C потрібно відзначити основні:
універсальність (використовується майже на всіх існуючих ЕОМ);
компактність та універсальність коди;
швидкість виконання програм;
гнучкість мови;
високу структурованість.
ПОНЯТТЯ АЛГОРИТМУ. БАЗОВІ СТРУКТУРИ ПРОГРАМИ.
Алгоритм – зрозуміле та точне розпорядження (інструкція) виконавцеві виконати кінцеву послідовність дій (команд), що приводять від початкових даних до бажаного результату.
Технологічний ланцюжок рішення задачі на ЕОМ:
Постановка задачі;
Математична модель;
Вибір або розробка алгоритму рішення задачі;
Складання програми на язиці програмування;
Відладка і тестування програми;
Проведення розрахунків і аналіз результатів
Основні умовні графічні позначення для побудови блок-схем алгоритмів програм та правила їх використання наведені в табл. 1.
Таблиця 1
Умовне графічне позначення |
Правила використання |
|
Початок програми (підпрограми) |
|
Кінець програми (підпрограми) |
|
Введення/виведення даних для стандартних пристроїв введення-виведення (клавіатура, дисплей); у межах блока вказуються ідентифікатори змінних для введдення даних або вирази, значення яких виводяться |
|
Виконання дій; у межах блока вказуються дії, які необхідно виконати. У даному випадку обчислюється значення виразу і обчислене значення присвоюється змінній |
Продовження таблиці 1
|
Розгалуження алгоритму програми залежно від виконання умови; у межах блока вказується вираз, результат якого визначає подальший хід виконання алгоритму програми |
|
Виконання циклу; у межах блока вказуються межі діапазону значень параметру циклу та алгоритм (вираз), за яким змінюється параметр циклу |
|
Виконання підпрограми (процедури чи функції); у межах блока вказується заголовок (ім’я та параметри) підпрограми(процедури чи функції) |
|
Виведення даних на папір (принтер); у межах блока вказується список виразів, значення яких виводяться |
|
Лінії з’єднань між блоками |
|
Переходи на іншу сторінку; використовуються, якщо блок-схема розташована на кількох сторінках; N – номер сторінки, M – номер блоку |
|
Перехід у межах сторінки |