- •Конспект лекцій
- •Електротехніка
- •Лекція 1 перехідні процеси в електричних ланцюгах
- •1.1. Основні поняття й визначення
- •1.2. Закони комутації й початкові умови
- •1.3. Перехідні процеси у лінійному ланцюзі з індуктивністю
- •Лекція 2 Перехідні процеси в лінійному ланцюзі з ємністю
- •Лекція 3 періодичні несинусоїдні струми
- •3.1. Представлення періодичних несинусоідних електричних величин рядами Фур’є.
- •3.2. Розрахунки лінійних ланцюгів при несинусоїдальній напрузі
- •3.3. Діюче та середнє значення несинусоїдального струму.
- •3.4. Коефіцієнти, які характеризують насинусоїдальний струм
- •3.5. Активна та повна потужності
- •Лекція 4 Електричні трансформатори
- •Лекція 5 електричні машини постійного току
- •5.1. Загальні відомості й поняття
- •5.2. Будова й основні елементи машини
- •5.3. Електрорушійна сила й електромагнітний момент машини постійного струму
- •5.4. Реакція якоря й комутація
- •5.5 Потужність, втрати й ккд машин постійного струму
- •Лекція 6 Електричні генератори та двигуни постійного струму
- •6.1 Класифікація машин постійного струму
- •6.2 Генератори постійного струму
- •6.2 Електродвигуни постійного струму
- •Лекція 7 електричні машини перемінного струму
- •7.1. Загальні відомості й поняття
- •7.2. Будова трифазних асинхронних електродвигунів
- •7.3. Асинхронні електродвигуни
- •Література
- •91034, М. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а
5.5 Потужність, втрати й ккд машин постійного струму
При роботі машин постійного струму мають місце наступні основні види втрат:
а) механічні рм, обумовлені тертям вала в підшипниках, щіток об колектор, частин, що обертаються, об повітря; ці визначаються за емпіричними формулами або експериментально;
б) магнітні (втрати в сталі) рс, обумовлені вихровими струмами й гістерезисом і обчислюються за емпіричними формула;
в) електричні ре, обумовлені нагріванням обмотки якоря, додаткових полюсів, а також утратами на збудження й у щітках; ці утрати визначаються за формулою:
|
|
де Ra, Ia – повний опір ланцюга якоря та сила струму в ньому; Uз та Iз – напруга та сила струму у ланцюзі збудження; ΔUщ та Iа – перехідне спадання напруги на щітках, яке звичайно рівне 2В;
г) додаткові рд, які обумовлені вібрацією обертових частин, нерівномірним розподілом індукції й пульсацією струму, а також нерівномірним розподілом щільності струму в окремих елементах машини; ці утрати визначаються виразом рд = 0,01·Рн, де Рн — номінальна потужність, обумовлена умовами припустимого нагрівання машини.
Таким чином, повні втрати в машині постійного струму можуть бути виражені наступною формулою:
|
|
Механічні й магнітні втрати практично не залежать від навантаження машини, тому їхню суму прийнято називати втратами не навантаженого ходу. Електричні ж утрати пропорційні квадрату сили струму якоря й викликають нагрівання машини. Оскільки нагрів можливий до визначеної температури, то електричні втрати регламентують припустиму силу струму, а отже, й номінальну потужність машини. За номінальну потужність генераторів приймається електрична потужність на затисках машини, а для електродвигунів – механічна потужність на валу, виражена в електричних одиницях виміру.
Потужність і ККД генератора. Потужність, що розвивається генератором, називається електромагнітною потужністю. Вона характеризує швидкість перетворення механічної енергії в електричну і визначається добутком сили струму якоря генератора Іа і його ЕРС Е:
|
(5.16) |
Потужність, що віддається генератором у зовнішній ланцюг, називається корисною потужністю. Ця потужність визначається виразом:
|
(5.17) |
де U – напруга генератора; I – сила струму у зовнішньому ланцюзі. Відношення корисної потужності генератора Р до потужності Р1, що підводиться до генератора від первинного двигуна, називається коефіцієнтом корисної дії генератора :
|
(5.18) |
ККД генератора – величина непостійна. Він міняється при зміні навантаження, досягаючи максимуму при навантаженнях від 75 до 100 % номінальної. ККД генераторів малої потужності досягає 75—85%, генераторів середньої потужності 85—92% і генераторів великої потужності 92—97 %.
Потужність і ККД електродвигуна. Потужність, яку споживає електродвигуном із мережі, визначається формулою:
|
(5.19) |
де U – напруга на затисках електродвигуна; I – сила струму, яку споживає електродвигун із мережі.
Корисна потужність Р, що розвивається електродвигуном на валу, менше споживаної потужності на величину втрат в електродвигуні. Тому ККД електродвигуна, що представляє собою відношення корисної потужності до споживаного, дорівнює:
|
(5.20) |
ККД сучасних електродвигунів постійного струму коливається від 75 до 95 % у залежності від потужності, причому зі збільшенням потужності електродвигуна ККД зростає.