Література

1. абз. 9 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.П. щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року // Офіційний вісник України. – 2003. – №28. – Ст. 1377.

2. Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис). - За загальною редакцією І. Коліушка. - К.: Факт, 2001. – С. 57-66.

3. Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2000. – №4.

4. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №41. – Ст. 546; 2003. – №4. – Ст. 31.

5. Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. - Ст. 793; 1993. - №22. - Ст. 229, №50. - Ст. 474; 1995. - №11. - Ст. 71; 2001. - №44. - Ст. 233; 2002. - №17. - Ст. 117, №7. - Ст. 277; 2003. - №23. - Ст. 1015, №30. - Ст. 247, №32. - Ст. 1690; 2005. - №2. - Ст. 32, №6. - Ст. 132, №11. - Ст. 198.

6. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №34. - Ст. 504; 1993. - №46. - Ст. 427.

7. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №13. - Ст. 113; 1995. - №30. - Ст. 229.

8. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №2. - Ст. 6; 1993. - №9. - Ст. 61.

9. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №45. - Ст. 425; 1996. - №1. - Ст. 1.

10. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №52. - Ст. 490.

11. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №6. - Ст. 35; 1995. - №34. - Ст. 268; 1997. - №14. - Ст. 114.

12. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №8. - Ст. 56; 1994. - №22. - Ст. 142, №26. - Ст. 203; 1995. - №34. - Ст. 268; 1999. - №50. - Ст. 434; 2000. - №10. - Ст. 79, №13. - Ст. 102, №38. - Ст. 322; 2001. - №33. - Ст. 180; 2004. - №15. - Ст. 1026.

13. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. - Ст. 141.

14. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49. - Ст. 272.

15. Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №40. - Ст. 263.

16. Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №40. - Ст. 290; 2004. - №14. - Ст. 196; Офіційний вісник України. – 2004. - №10. - Ст. 572.

17. Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №10. - Ст. 187.

18. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. - Додаток до №50. - Ст. 375; 1984. - №1. - Ст. 3; 1986, №27. - Ст. 539; 1988. - №23. - Ст. 556; 1991. - №23. - Ст. 267; Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №22. - Ст. 302.

19. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. - Додаток до №51. - Ст. 1122; 1990. - №20. - Ст. 313; 1991. - №7. - Ст. 45;

20. Закон України від 21 червня 2001 року “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №40. - Ст. 191.

21. Закон Української РСР від 5 червня 1981 року “Про судоустрій України” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. - №24. – Ст. 357.

22. Коваль Л. Адміністративне право України. – К.: Основи, 1994. – С. 83-84.

23. Коліушко І. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Моногр. – К.: Факт, 2002. – С. 113.

24. Коліушко І., Голосніченко І. Проблеми удосконалення адміністративно-деліктного законодавства // Право України. – 2001. - №3

25. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні. – К.: Факт, 2002. – С. 208.

26. Офіційний вісник України. – 1998. - №15. - Ст. 566; 2003. - №33. - Ст. 1775.

27. Офіційний вісник України. – 1999. - №19. - Ст. 813; 2002. - № 52. - Ст. 2358; 2003. - №33. - Ст. 1775; Голос України. – 2005. – 26 липня. - №135.

28. Офіційний вісник України. – 2000. - №12. - Ст. 444.

29. Офіційний вісник України. - 2001. - №21. - Ст. 920.

30. Офіційний вісник України. – 2002. - №10. - Ст. 441.

31. Офіційний вісник України. – 2003. - №29. - Ст. 1435.

32. Офіційний вісник України. – 2004. - №16. - Ст. 1088.

33. Офіційний вісник України. – 2005. - №13. - Ст. 662.

34. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. – Мюнхен, 1963. – С. 150.

35. пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.П. щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року // Офіційний вісник України. – 2003. – №28. – Ст. 1377.

36. пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Р.М., Ярошенко П.П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1998. – №1. – Ст. 25.

37. пункт 17 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року (у редакції Закону України від 12 січня 2005 року № 2322-IV) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №6. - Ст. 37;

38. Рижков Г. Роль принципу офіційності в адміністративному процесуальному праві за європейським досвідом // Адміністративна юстиція: зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Коліушко, Р.Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С. 517.

39. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - №47. - Ст. 2045.

40. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. - №50. - Ст. 3288.

41. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) від 19 квітня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2003. - №28. - Ст. 1379.

42. статтю 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року (у редакції Закону України від 18 лютого 1999 року №437-XIV) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №15. - Ст. 188; 1999, №15. - Ст. 86.

43. статтю 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №52. - Ст. 490.

44. статтю 1 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 року // Офіційний вісник України, 2001. -№42. - Ст. 1881.

45. статтю 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. - №26. - Ст. 1151.

46. Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. – Харків: Фірма “Консум”, 2003. – С. 213

47. Указом Президента України “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” від 16 листопада 2004 року (Урядовий кур‘єр. – 2004. – 24 листопада. – №224).

48. частиною першою статті 56 Закону у редакції від 18 березня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. - №14. - Ст. 959.

49. частину другу статті 38, частину другу статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. - №25. - Ст. 1172;

50. частину п’яту статті 23 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року.

51. частину першу статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року (у редакції Закону від 18 червня 1999 року №766-XIV) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №27. - Ст. 385; 1999. - №33. - Ст. 270.

52. частину четверту статті 1 Указі Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року (у редакції Указу Президента України від 29 травня 2001 року №345/2001) // Офіційний вісник України. – 1999. - №50. - Ст. 2434; 2001. - №22. - Ст. 985.

53. частину четверту статті 81 Конституції України, а також частину другу статті 5 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року (у редакції Закону України від 22 березня 2001 року №2328-III) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №3. - Ст. 17; 2001. - №42. - Ст. 212.

54. Чечот Д. Административная юстиция (Теоретические проблемы). - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1973. - С. 28.

1 У Кодексі адміністративного судочинства України й у тексті методичних рекомендацій вживається термін “інтерес”. Однак судовий захист може надаватися не будь-якому інтересу, а тільки правовому, або інакше – легітимному. Раніше для позначення такого інтересу вживалися терміни «законний інтерес» та «охоронюваний законом інтерес». Конституційний Суд України визначив його як «прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам». Див. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. - №50. - Ст. 3288.

2 Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. - Ст. 141.

3 Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень до створення окружних та апеляційних адміністративних судів справи адміністративної юрисдикції розглядаються місцевими та апеляційними загальними та господарськими судами за правилами адміністративного судочинства.

4 Детальне пояснення цих критеріїв див. на с. 131-137.

5 Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. – Мюнхен, 1963. – С. 150.

6 Офіційний вісник України. – 2004. - №16. - Ст. 1088.

7 Чечот Д. Административная юстиция (Теоретические проблемы). - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1973. - С. 28.

8 Закон Української РСР від 5 червня 1981 року “Про судоустрій України” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. - №24. – Ст. 357.

9 Закон України від 21 червня 2001 року “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №40. - Ст. 191.

10 Офіційний вісник України. – 2002. - №10. - Ст. 441.

11 У цьому Законі йдеться про судовий орган, що спеціалізується на розгляді і вирішенні тільки адміністративних справ.

12 Ці суди повинні бути створені згідно з Указом Президента України “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” від 16 листопада 2004 року (Урядовий кур‘єр. – 2004. – 24 листопада. – №224).

13 Принцип верховенства права у новому Цивільному процесуальному кодексі навіть і не згадується, але це не дає підстави заперечувати його існування у цивільному судочинстві.

14 Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №40. - Ст. 263.

15 Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2000. – №4.

16 Детальніше про це у розділі про докази і доказування.

17 Активна роль суду є наслідком дії принципу офіційності. Детальніше про це йдеться у частині, присвяченій цьому принципу.

18 Принцип офіційності часто інтерпретується як протилежність принципу змагальності. Див., Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. – Харків: Фірма “Консум”, 2003. – С. 213, Рижков Г. Роль принципу офіційності в адміністративному процесуальному праві за європейським досвідом // Адміністративна юстиція: зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Коліушко, Р.Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С. 517. Однак це не виключає можливості співіснування обох засад в адміністративному судочинстві через поєднання їхніх елементів.