- •III. Приголосні. Сполучення приголосних
- •Сполучення приголосних
- •IV. Поділ на склади
- •Поділ на склади відбувається:
- •V. Наголос
- •Довгота I короткiсть складу
- •I. Правила довготи (Наголос на другому складi від кiнця слова)
- •II. Modus (Спосіб) :
- •IV. Numěrus (Число) :
- •V. Persōna (Особа) :
- •III. Основи й основні форми дієслова
- •Imperatīvus futūri від дієслова esse:
- •2. Numěrus (число)
- •Зразок відмінювання іменників і відміни
- •Зразки відмінювання іменників іі відміни
- •5.Порядок слів у латинському простому реченні
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання дієслів в Imperfectum indicatīvi actīvi
- •Зразок відмінювання дієслів у Futūrum I indicatīvi actīvi
- •Відмінювання дієслова esse (бути)
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання іменників голосного типу ііі відміни:
- •Зразок відмінювання іменників мішаного типу ііі відміни:
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання прикметників ііі відміни
- •Суплетивні ступені порівняння
- •Описові ступені порівняння
- •Неповні ступені порівняння
- •IV. Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників
- •Genetivus partitīvus (Родовий частковий)
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання дієслів у Perfectum indicatīvi actīvi
- •Зразок відмінювання дієслів у Futurum II indicatīvi actīvi
- •Слова до тексту
- •I. Узгодьте прикметники з іменниками в роді, числі й відмінку. Перекладіть словосполучення, що утворилось.
- •Iі. Визначте відмінкові форми словосполучень, перекладіть на рідну мову.
- •V. Перекладіть на рідну мову.
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання іменників V відміни
- •Слова до тексту
- •Іменні ознаки герундія:
- •Дієслівні ознаки герундія:
- •4. Інфінітиви
- •Слова до тексту:
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •(Орудний незалежний, або самостійний)
- •Зведена таблиця відмінкових закінчень
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання дієслів і-IV дієвідмін у praesens coniunctīvi actīvi:
- •Зразок відмінювання дієслів і-IV дієвідмін у praesens coniunctīvi passīvi:
- •Imperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi (Минулий час недоконаного виду умовного способу активного та пасивного стану)
- •Зразок відмінювання дієслів I-IV дієвідмін в іmperfectum coniunctīvi actīvi:
- •Зразок відмінювання дієслів і-IV дієвідмін у іmperfectum coniunctīvi passīvi:
- •Рerfectum coniunctīvi actīvi et passīvi (Минулий час доконаного виду умовного способу активного та пасивного стану)
- •Зразок відмінювання дієслів і–іv дієвідмін у perfectum coniunctīvi actīvi:
- •Зразок відмінювання дієслів і–іv дієвідмін у perfectum coniunctīvi passīvi:
- •Рlusquamperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi (Давноминулий час умовного способу активного та пасивного стану)
- •Зразок відмінювання дієслів і–іv дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi actīvi:
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Складнопідрядні речення, що вводяться сполучником ut (ne) Складнопідрядні речення з підрядними мети (ut (ne) fināle)
- •Складнопідрядні речення з підрядними додатковими (ut (ne) obiectīvum)
- •Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими (консекутивними)
- •Складнопідрядні речення з підрядними пояснювальними (ut (quod) explicatīvum)
- •Складнопідрядні речення, що вводяться сполучником cum
- •Підрядні речення часу
- •Підрядні речення з сполучником cum concessīvum (допустове)
- •Підрядні речення з сполучником cum adversatīvum (протиставне)
- •Слова до тексту
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ
Дисципліна: «ЛАТИНСЬКА МОВА»
Курс: І (семестр 1)
Укладачі: Павлюк О.О., Ярцева Л.І.
Кафедра іноземних мов
Заняття 1. Фонетика. Графіка
План:
Латинський алфавіт.
Голосні. Дифтонги і диграфи.
Приголосні. Сполучення приголосних.
Поділ на склади.
Наголос.
Правила довготи та короткості другого складу.
І. Латинський алфавіт
Буква |
Назва |
Вимова |
Приклади |
Українська транскрипція |
Aa |
a |
a |
annus |
áннус |
Bb |
бе |
б |
bellum |
бéллюм |
Cc |
це |
[к] [ц] |
crimen civis |
крíмен цíвic |
Dd |
де |
[д] |
deus |
дéус |
Ee |
е |
[е] |
edictum |
едíктум |
Ff |
еф |
[ф] |
fortūna |
фортýна |
Gg |
ге |
[ґ] |
gens |
генс |
Hh |
га |
[г] |
historia |
гістóріа |
Ii |
і |
[і] |
institutum |
інстітýтум |
Jj |
йота |
[й] |
jus |
юс |
Kk |
ка |
[к] |
Kalendae |
калéнде |
Ll |
ель |
[л] |
lapsus |
ляпсус |
Mm |
ем |
[м] |
minister |
мінíстер |
Nn |
ен |
[н] |
nota |
нóта |
Oo |
о |
[о] |
opus |
óпус |
Pp |
пе |
[п] |
pater |
пáтер |
ку |
[к] |
quadratus |
квадрáтус |
|
Rr |
ер |
[р] |
regio |
рéгіо |
Ss |
ес |
[с] [з] |
stipendium casus |
стіпéндіум кáзус |
Tt |
те |
[т] |
testis |
тéстіс |
Uu |
у |
[у] |
unus |
ýнус |
Vv |
ве |
[в] |
victoria |
віктóріа |
Xx |
ікс |
[кс] |
lex |
лекс |
Yy |
іпсилон |
[і] |
Cyrus |
Цірус |
Zz |
зета |
[з] |
zona |
зóна |
Латинський алфавіт до І століття до н.е. складався з 21 букви. У класичну епоху римської культури (І ст.до н.е. – початок І ст.н.е.), в період найінтенсивнішого проникнення в римське життя грецької культури, до складу латинського алфавіту увійшли букви Y і Z, які застосовувалися лише в словах грецького походження і розглядались по суті як „грецькі букви”.
У латинському алфавіті класичної епохи були відсутні букви J та U, роль яких виконували відповідно I та V. Введення до алфавіту букв J та U та їх розрізнення з буквами I та V відбулося лише у ХVІ столітті. Зараз при виданні словників і творів римських авторів буква U використовується наряду з V, у той час як J іноді ігнорується видавцями, і в такому випадку використовується буква І.
Буква К у римлян рано була витіснена із ужитку буквою С.
До І-ІІ століть н.е. в латинській писемності використовувалися лише прописні (великі) букви. Рядкові букви формуються у ІІІ-VІ століттях, але сучасну форму приймають лише у Х столітті нашої ери. З прописної букви традиційно пишуться власні імена, а також назви народів, місяців і прикметники та прислівники, що від них утворилися.
ІІ. Голосні. Дифтонги і диграфи
Шість голосних літер а, e, i, o, u, y передають 12 голосних звуків:
шість довгих: ā, ē, ī, ō, ū, y; шість коротких: ă, ě, ĭ, ŏ, ŭ, ў.
Для позначення довготи і короткості прийнято ставити надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, довгі голосні вимовлялись вдвічі довше, ніж короткі. Довгота і короткість визначають місце наголосу в слові і слугує також засобом: 1) розрізнення смислу слова ōs „рот” ŏs „кістка”, mālum „яблуко” mălum „зло”; 2) для вираження граматичної форми: fŭgit „він біжить” fūgit „він утік” ; frūctūs „плід” frūctŭs „плоди”.
I – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]: і перед приголосними вимовляється, як український [i]: ignis [iґнiс] – вогонь: на початку слова або складу перед голосним як український [й]: іanua [йануа] – дверi, ius [юс] – право, iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть; у серединi слова мiж двома голосними: maior [майор] – бiльший.
Дифтонги – два голосних звуки, що вимовляються, як один склад.
аu – [ау] aurum [áурум] – золото;
eu – [еу] Eurōpa [Еуропа] – Європа;
ei – [ей] hei! [гей!].
Диграфи – два голосних, що вимовляються як один звук (за правилами середньовічної латини).
аe – [e] praemium [преміум] – нагорода;
оe – [e] poena [пена] – покарання.
Примітка: якщо аe і оe вимовляються окремо, то над е ставиться знак довготи (–), або дві крапки (··): poēma [поéма] – поема, poёta [поéта] – поет.
III. Приголосні. Сполучення приголосних
С вимовляється як ц і к. Ц – якщо С стоїть перед е, і, у, ае, ое:
circŭlus [цíркулюс] – коло;
centum [цéнтум] – сто;
Cyprus [Ціпрус] – Кіпр;
Caesar [Цезар] – Цезар;
сoena [цéна] – обід.
К – перед а, о, u, аu, приголосними:
carcer [кáрцер] – в’язниця;
color [кóльор] – колір;
causa [кáуза] – причина;
decretum [декрéтум] –постанова.
NB! У класичний період літера С завжди читалася як [к] Cicĕro [Кікеро].
G – вимовляється як український [ґ]: gradus [грáдус] – ступінь, крок.
Н – вимовляється як український [г]: honor [гóнор] – честь.
L – вимовляється м’яко: anĭmal [áнімаль] – тварина;
lapsus [ляпcус] – помилка;
lux [люкс] – світло.
S – вимовляється як [с]: semestris [семéстріс] – півріччя. В позиції між двома голосними або мiж голосною, з одного боку, i приголосним m або n, – з іншого, s вимовляється, як український [з]: rosa [рóза] – троянда;
petrōsus [петрозус] – кам’янистий;
suspensio [суспензiо] – суспензiя.
S, що стоїть пiсля префiкса на початку кореня, вимовляється, як український звук [с]: designatio [десiґнацiо] – позначення;
consistentia [консiстенцiя] – консистенція.
Проте у префiксах dys-, des-, ex- s перед голосним читається, як [з]:
dysenteria [дiзентерiа] – дизентерія;
desinfectio [дезiнфекцiо] – дезінфекція.
Т- вимовляється як український [т]: tempus [тéмпус] – час.
Х - вимовляється як [кс]: rex [рекс] – цар, х – між голосними вимовляється як [кз]: exercĭtus [екзéрцітус] – військо.
Z – зустрічається в словах грецького походження і вимовляється як [з]: zona [зóна] – зона; zodiācus – зодiак. У словах негрецького походження z читається як [ц]: zincum [цiнкум] – цинк; influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца.
Сполучення приголосних
Сполучення з [h] зустрічається в словах грецького походження:
сh – [х]: schola [схóля] – школа;
рh – [ф]: philosophia [фільозóфіа] – філософія;
rh – [р]: rhythmus [ рíтмус] – ритм;
th – [т]: theatrum [теáтрум] –театр;
Буквосполучення
ngu – перед голосним, вимовляється як [нгв]: lingua – [лінгва] – мова;
qu – перед голосним вимовляється як [кв]: quadrātum [квадратум] – квадрат;
su перед голосним вимовляється як [св]: consuetudo – [консветýдо] – звичка,
але [су] в слові suus [cуус] – свій;
ti – перед голосним вимовляється як [ці]: natio – [нáціо] – нація, як [ті] після s, t, x: bestia – [бéстіа] – звір;
ti вимовляється, як [тi], якщо на нього падає наголос, або перед ним стоїть n:
totīus [тотiус] – родовий вiдмiнок однини вiд totus – цiлий;
montium [монтiум] – родовий вiдмiнок множини вiд mons – гора.
NB! Сполучення muta cum liquida. Німі приголосні p, b, d, t, c, g, сполучаючись з плавними l, r, утворюють групу неподільних приголосних.
IV. Поділ на склади
Число складів у латинській мові відповідає числу голосних звуків. Склад, який закінчується на голосний, вважається відкритим. Закритим вважається склад який закінчується на приголосний. Склади рахуються з кінця слова:
mo-nu-men-tum
4 3 2 1