2. Основні принципи інформаційної роботи дипломата

Ціль\цільова настанова – цей принцип окреслює всі моменти із виконанням будь-якого інформаційного завдання. Ціль завдання обумовлює строки її виконання, об’єм, форму викладення та мето обробки інформації. Як правило ціль містить настанову про використання отриманих результатів, вирішення задачі для вироблення політичного курсу або як керівництва до дій.

Визначення понять – дає можливість уникати помилок.

Використання існуючих джерел – цей принцип передбачає використання всіх можливих і доступних джерел за принципом «чим більше, тим краще». Дипломати звичайно використовують офіційні джерела.

З’ясування змісту фактів або подій – цей принцип вимагає чіткого розкриття дійсного значення та суті отриманих фактів.

Становлення причин і наслідків – цей принцип вимагає від дипломата встановити причинно наслідкові зв’язки між різними явищами при вирішенні будь-якого інформаційного завдання.

Врахування національного характеру народу – цей принцип вимагає, щоб національний характер народу розглядався в якості фактора першочергової важливості при оцінці відповідних інформаційних потоків стосовно конкретних фактів, поді чи обставин.

Визначення тенденцій розвитку – цей принцип базується на врахування розвитку та форм людських взаємовідносин. Він вимагає оцінки можливого напрямку розвитку подій в майбутньому.

Ступінь достовірності – у відповідності з цим принципом необхідно враховувати достовірність отриманих даних, точність цифрового матеріалу і ступінь правильності оцінок і висновків.

Обґрунтованість висновків – висновки необхідні для того, щоб інформаційний документ набув завершеного вигляду і міг бути максимально корисним для подальшого використання.

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНО ДОВІДКА СТОСОВНО ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІЙ СИТУАЦІЇ В …….

Об’єм: не більше 20-30 сторінок.

Титульна сторінка

Зміст

1. Загальні відомості про країну. Висвітлені проблеми політичного, економічного, соціального та воєнно-стратегічного характеру у воєнно-політичному процесі, союзі, а також місце і роль в регіоні або в світі в цілому.

2. Склад, стан та розстановка воєнно-політичних сил.

1. Склад населення (класовий, національний), розстановка класових і політичних сил в країні, взаємовідносини між класами та політичними партіями, соціальне законодавство.

2. Стан класової боротьбі в країні та наявність кризової або революційної ситуації.

3. Наявність опозиції та її активність та впливовість на політичний процес.

4. Загальна оцінка стану видів збройних сил та їх стратегічних угруповань.

5. Мобілізаційні можливості країни ( особовий склад збройних сил, на скільки швидко здатна мобілізуватися армія(див. воєнну доктрину), які війська мобілізуються в першу чергу)

6. Цивільна оборона її стан і можливості (яка державна структура представляє ЦО, кількісний склад, стан, можливості, спектр завдань (див. установчі документи))

7. Плани використання угруповань збройних сил та інших військових формувань, терміни х розгортання і склад, можливі райони їх бойового призначення (див. військові доктрини, національне законодавство)

3. Керівні ідеї, цілі та плани воєнно-політичних сил

1. Проти якого противника готуються збройні сили (див. стратегії, закони про національну безпеку)

2. Характер бойових дій, які передбачає вести держава та її збройні сили

3. Цілі і задачі, які поставлені перед збройними силами та іншими військовими формуваннями (нормативно-правові акти, що регулюють діяльність ЗС)

4. Які необхідні збройні сили, щоб досягти поставлених цілей і задач ( в якому стані вони мають перебувати, як його підтримувати)

5. Напрями розвитку збройних сил і воєнного будівництва (воєнні доктрини, стратегії розвитку воєнного)

6. Можливі способи ведення війні, форми і методи ведення бойових дій

7. Заходи, які проводяться в державі та збройних силах для всебічної їх підготовки для виконання поставлених і терміни їх завершення ( навчання, заходи всередині держави, а також міжнародні, регіональні; які саме види військо долучаються)

4. Позиції та суб’єктивні якості політичних та військових керівників

1. Належність військово-політичних лідерів до певних політичних сил ( належність президента до політичних сил, міністр оборони, начальник генерального штабу, міністр внутрішніх справ)

2. Погляди військово-політичних лідерів у внутрішній та зовнішній політиці, їх діловий та політичний авторитет

3. Характер відносин між представниками політичного та військового керівництва

4. Особисті якості політичних та військових лідерів ( рішучість, сміливість, схильність до непередбачуваних дій, готовність до компромісних рішень див. біографію)

5. Воєнно-політичні дії, їх характер та масштаб