4. Права та обов'язки міліції

Стаття 10 Закону «Про міліцію» у залежності від поставлених перед міліцією задач установлює різні за своїм змістом і характером обов'язки, які умовно можна розділити на три основні групи: 1) обов'язки, пов'язані з охороною громадського порядку, охороною майна організацій і фізичних осіб, а також з охороною і захистом прав і свобод людини та громадянина; 2) обов'язки, спрямовані на боротьбу зі злочинністю, а також процесуальні обов'язки міліції у провадженні по справах про адміністративні правопорушення та кримінальному процесі, розслідуванні злочинів; 3) контрольно-наглядові обов'язки, а також обов'язки в сфері профілактики правопорушень.

При охороні громадського порядку, охороні майна організацій і фізичних осіб, а також при охороні і захисті прав і свобод громадян міліція зобов'язана:

— забезпечувати, у межах своєї компетенції, безпеку дорожнього руху, дотримання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію й облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право водіння транспортним засобом і видавати відповідні документи;

— надавати відповідно до чинного законодавства дозвіл на придбання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, збереження і використання яких передбачено спеціальними правилами;

— повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійних лиха та інші надзвичайні ситуації;

— брати участь у проведенні карантинних мір під час епідемій і епізоотії;

— охороняти на договірних засадах майно фізичних осіб і організацій;

— забезпечувати збереження знайдених, вилучених документів, речей, цінностей та іншого майна;

— виявляти і повідомляти у встановленому законом порядку установам охорони охорони здоров'я про осіб, що складають групу ризику захворювання на СНІД;

— у межах наданих прав надавати допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань, якщо їм загрожує небезпека з боку правопорушників;

— надавати невідкладну в межах реальних можливостей, у тому числі медичну, допомога особам, що постраждали від правопорушень і нещасних випадків;

— забезпечувати безпеку осіб, узятих під захист у порядку, передбаченому чинним законодавством;

— забезпечувати реалізацію загальнообов'язкових рішень місцевих рад з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі в невстановлених місцях;

— забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти чи організацій осіб, що проводять ці заходи.

Для охорони громадського порядку міліція здійснює також цілий комплекс заходів, спрямованих на попередження і припинення правопорушень на вули-цях, площах, вокзалах, у парках, аеропортах і інших громадських місцях. Тому забезпечення громадського порядку неможливо без здійснення міліцією й іншими обов'язками, передбачених законодавством і умовно віднесених до обов'язків другої і третьої групи.

Друга група обов'язків міліції спрямована, у першу чергу, на боротьбу зі злочинністю, а також містить у собі процесуальні обов'язки міліції у провадженні по справах про адміністративні правопорушення та кримінально-процесуальній діяльності. Зокрема, на міліцію покладений обов'язок:

— виявляти, припиняти, припиняти і розкривати злочини, а також застосовувати з цією метою оперативно-розшукові заходи, передбачені чинним законодавством;

— приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини й адміністративні правопорушення;

— здійснювати досудову підготовку матеріалів відповідно до протокольної форми, проводити дізнання та досудове слідство в межах, передбачених законодавством;

— припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження по справах про адміністративні правопорушення;

— розшукувати осіб, які ухиляються від виконання кримінального покарання і слідства і суду;

— проводити криміналістичні дослідження ;

— охороняти, конвоювати затриманих і узятих під варту осіб;

— здійснювати привід громадян у відповідні державні органи.

До контрольно-наглядових обов'язків, а також обов'язків у сфері профілактики правопорушень відносяться обов'язки:

— щодо виявлення причин і умов, що сприяють скоєнню правопорушень і застосування заходів для їхнього усунення;

— участь в правовому вихованні населення;

— проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до здійснення правопорушень і здійснювати адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі;

• контролювати дотримання громадянами і посадовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитному проїзду через її територію іноземних громадян і осіб без громадянства;

— здійснювати контроль за утриманням в належному технічному стані доріг, вулиць, площ;

Чинне законодавство закріплює положення щодо безперервності службових обов'язків співробітника міліції незалежно від того, в якому підрозділі міліції він служить

Для виконання поставлених перед міліцією завдань та покладених обов'язків вона наділена чинним законодавством широким комплексом прав які дозволяють міліції (її співробітникам) повною мірою реалізовувати повноваження в сфері охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю.

Права можна умовно розділити на три групи:

1) Права міліції в сфері профілактики правопорушень, серед яких особливе місце займають права адміністративно-попереджувального характеру, до яких відносяться заходи, спрямовані на попередження правопорушень і заходи примусового характеру, застосовувані з метою попередження можливих правопорушень і шкідливих для життя громадян, суспільства і держави наслідків.

2) Права міліції в сфері реалізації запобіжних заходів, передбачених адміністративним і кримінально-процесуальним законодавством. Ці права мають своїм призначенням припинення вже розпочатих протиправних дій і запобігання їхніх шкідливих наслідків.

3) Права процесуально-забезпечувального характеру і права, пов'язані із залученням осіб до юридичної відповідальності. Ці права міліції спрямовані на забезпечення провадження по справах про адміністративні правопорушення і кримінального судочинства, а також пов'язані з притягненням правопорушників до адміністративної відповідальності.

До першої групи прав міліції відносяться наступні права:

— на перевірку документів, що засвідчують особистість;

— на ведення профілактичного обліку правопорушників;

— на проведення огляду багажу й огляду пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, залізничного та автомобільного транспорту відповідно до чинного законодавства;

— входити в житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки;

• повідомляти відповідним державним органам, громадським об'єднанням трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти скоєння нею адміністративного правопорушення;

— тимчасово обмежувати доступ громадян на окремі ділянки чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та охорони життя і здоров'я людей і інших прав.

До другої групи відносяться такі права міліції:

— вимагати припинення протиправних дій;

— виносити усне попередження особам, які вчинюють чи вже вчинили незначне адміністративне правопорушення;

— входити безперешкодно в будь-який час на територію та у приміщення підприємств, установ і організацій і оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у здійсненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних випадках;

— провадити адміністративне затримування особи;

— застосовувати спеціальні засоби і зброю;

— затримувати і доставляти транспортні засоби на тимчасове збереження на спеціальні площадки чи стоянки;

— організовувати при необхідності медичний огляд водіїв;

— зупиняти транспортні засоби у випадках порушення правил дорожнього руху тощо.

До третьої групи прав міліції варто віднести наступні права:

— викликати громадян і посадових осіб по кримінальних справах у зв'язку з матеріалами, що знаходяться у провадженні міліції;

— складати протокол про адміністративні правопорушення, здійснювати особистий огляд і огляд речей, вилучати речі і документи у провадженні по справах про адміністративні правопорушення;

— накладати адміністративні стягнення;

— проводити дізнання і з доручення органів слідства в кримінальних справах проводити обшуки, допити та інші слідчі дії, передбачені кримінально-процесуальним законодавством;

— здійснювати оперативно-розшукові заходи;

— одержувати на письмовий запит від підприємств, установ і організацій зведення, необхідні по кримінальних справах, що знаходиться у провадженні міліції і т.д.

Закріплені за співробітниками ОВС суб'єктивні права в сфері їх професійної діяльності мають певні обмеження. Відсутність таких обмежень призводить до того, що суб'єктивне право перетворюється у сваволю.

По-перше, межі здійснення прав міліції обумовлені предметом цього права, і суб'єктивне право на здійснення одних дій не може поширюватися на інші дії. Так, працівники міліції вправі вилучати в громадян і посадових осіб предмети і речі, заборонені чи обмежені в обігу, а також документи з ознаками підробки, але не вправі вилучати предмети і речі, незаборонені і необмежені в обігу, а також документи, що не мають ознак підробки.

По-друге, здійснення прав міліції обмежено компетенцією суб'єкта. Це означає, що права належать конкретній особі (працівнику міліції) і тільки вона може ними користатися. Наприклад, за адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей і інших правил дорожнього руху), складати протокол про адміністративні правопорушення вправі працівники Державної автомобільної інспекції.

По-третє, межі здійснення права можуть мати тимчасові межі. Так, співробітники міліції мають право здійснювати адміністративну затримання для встановлення особи, складати протокол про адміністративне правопорушення для розгляду справи по суті. Таке затримання здійснюється на термін до трьох годин, а у випадках необхідності встановлення особи та з'ясування обставин справи — до трьох діб, але обов'язково з письмовим повідомленням про це прокурора протягом 24 годин з моменту затримання.

По-четверте, межі здійснення прав міліції іноді обумовлені способами і формами здійснення суб'єктивних прав. Наприклад, при здійсненні того ж права на адміністративне затримання особи, працівники, міліції зобов'язані скласти протокол про адміністративне затримання, відповідно до вимог статті 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто даний примусовий захід оформляється відповідним процесуальним документом,;

По-п'яте, здійснювати свої права міліція повинна тільки відповідно до їх призначення.

Будь-яке порушення перерахованих вище меж здійснення прав міліції може привести до порушення чинного законодавства, а також до зловживання правом.

5. Завдання внутрішніх військ МВС

Згідно статті 1 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (далі - внутрішні війська) входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Основними завданнями внутрішніх військ є:

1. охорона та оборона важливих державних об'єктів, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;

2. супроводження спеціальних вантажів;

3. здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються;

4. конвоювання заарештованих і засуджених;

5. охорона підсудних під час судового процесу;

6. переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти;

7. участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю;

8. участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються;

9. охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України.

Внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, зокрема атомних електростанцій, по супроводженню спеціальних вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів та учбових частин.

Контроль за діяльністю внутрішніх військ здійснює Міністр внутрішніх справ України.

Нагляд за дотриманням законності в діяльності внутрішніх військ здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.