Оцінка підсумкової комплексної роботи:

(підсумкова робота )

Відмінно – 34 – 40 балів

Дуже добре – 27 – 33 балів

Добре – 20 – 26 балів

Задовільно – 13 –19 балів

Достатньо – 6–12 балів

Не задовільно – 1– 5 балів

При цьому, кількість балів відповідає оцінці:

1- 34 – «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни,

35 – 59 – «незадовільно» з можливістю повторного складання;

60 – 64 – «задовільно» («достатньо»);

65 – 74 – «задовільно»;

75 – 84 – «добре»;

85 – 89 – «добре» («дуже добре»);

90 – 100 – «відмінно».

Шкала відповідності

За 100-бальною шкалою	Оцінка за національною шкалою
90 – 100 85 – 89 75 – 84 65 – 74 60 – 64 1 – 59	Відмінно	5
	Добре	4
	Задовільно	3
	Не задовільно	2

Критерії оцінювання результатів фольклорної практики

	Змістовий модуль 1	Змістовий модуль 2	Захист звіту	Підсумкова оцінка
Максимальна кількість балів	30	30	40	100
Кількість балів, отримана студентом

Форми і принципи проведення поточного та підсумкового контролю за видами робіт

Види робіт	Модуль			Разом
	Модуль І	Модуль ІІ	Підсумковий контроль
Вступ	5			5
Висновки	5			5
Фольклорні тексти (кількісний склад)	20			20
Упорядкування текстів (класифікація, ідентифікація)		20		20
Паспортизація		10		10
Підсумковий контроль			40	40
Бали	30	30	40	100

Список рекомендованої літератури

Основна література

1. Луканюк Б. Пастка студента-практиканта і збирача початківця: Методичні рекомендації для студента-практиканта і збирача-початківця: Методичні рекомендації для студентів спеціальності 7.020205 «Музичне мистецтво» спеціалізації «Викладач, артист, керівник фольклорного ансамблю». –Рівне, 2001. – 24 с.

2. Методичні принципи і прийоми записування усної словесності для студентів 2-3-х курсів спеціальності «фольклористика» / Укл. Г.Сокіл. – Львів, 1998. – 30 с.

3. Мишанич М. Архівне опрацювання народно вокальних творів: Методичні рекомендації з музично-етнографічної транскрипції. – Львів, 1995. – 20 с.

4. Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упоряди. Л.Орел, К.Міщенко. –К., 1995. – 232 с.

5. Програма і методичні вказівки до фольклорної практики для студентів філологічного факультету / Укл. Л.Дунаєвська. – К., 1980. – 25 с.

6. Програма та методичні рекомендації до фольклорної практики студентів Інституту філології / Укл. Л.Дунаєвська, Н.Салтовська, Л.Шурко. – К., 2006. – 37 с.

7. Танцюра Г. Записки збирача фольклору. – К., 1958. – 101 с.

8. Фольклористика: Програма та методичні рекомендації до проведення фольклорної практики студентів філологічного факультету / Укл. Л.Дунаєвська, Л.Шурко. – К., 2000. – 40 с.

9. Фольклорна збирацька практика з курсу «Українська народна музична творчість»: Методичні рекомендації / Укл. М.Мишанич, І.Довгвлюк. – К., 19992. – 12 с.

10. Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Укл. Т.Борисюк, І.Денисюк, І.Остапик. –Луцьк, 1986. – 42 с.

11. Фольклористична експедиційна практика. Організаційні засади проведення практики, документування й архівування матеріалів: Методичні рекомендації для студентів філологічного факультету спеціальності «фольклористика» / Укл. А.Вовчак, І.Довгалюк. – Л., 2005. – 33 с.

Додаткова література

1. Актуальні питання методики фіксації та транскрипції творів народної музики: Збірник наукових праць \ Ред.. і упоряди. Б.Луканюк. – Київ, 1989. – 101 с.

2. Балашов Д. Как собирать фольклор (руководство по сбору призведений усного народного творчества). – М., 1971.

3. Боряк О. Матеріали з історії народознавства в Україні: Каталог етнографічних програм (друга половина ХVІІІ –ХХ ст.). – К., 1994. – 124 с.

4. Гнатюк В. Українська народна словесність (в справі записів українського етнографічного матеріалу) // Вибрані статті про народну творчість. –К., 1966. – С. 37-77.

5. Лазутин С. Программа и методические рекомен7дации по проведению учебной практики по фольклору. – Воронеж, 1979.

6. Мишанич М. Гаївки: Сюжетно-тематичний польовий питальник. – Львів, 1996. – 16 с.

7. Морохин В. Методика собирания фольклора. Учебное пособие для вузов. – М., 1990. – 86 с.

8. Правдюк О. Методика записування музичного фольклору. – К., 1981. – 55 с.

9. Программа для комплексных фольклорных экспедиций / Отв. Ред. В.Гусев. – М., 1971.

ДОДАТКИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

КАФЕДРА ФОЛЬКЛОРИСТИКИ

ЗВІТ

ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРАКТИКИ

студентки 1 курсу (групи),

спеціальності «Фольклористика. Українська мова та література, іноземна мова»

(ПІП)

Науковий керівник –

КИЇВ - 2012

Зразки основних частин звіту

Зміст:

Вступ… ……………………………………………….……………………………………….4

Ліричні пісні …………………………………………………………………………………..9

Суспільно-побутові пісні ……… …………………………………………………….……...27

Частівки ……………………….………………………………………………….………..36

Пареміографія …………………………..………..………………………………………....49

Прислів’я та приказки …………………….…………………………………………..49

Замовляння ………………………………..……………………………………………...….62

Календарно - обрядова лірика ……………………………………………………...…....71

Щедрівки ………………………………………….………………………………........71

Колядки …………………………………………………………………………………79

Купальські пісні ……………………………………..…………………………….....89

Обжинкові пісні ………………………………………...………………………………95

Дитячий фольклор … ..………………………….…….…………………………………100

Колискові пісні ………………...……….…….……………………………………….100

Забавлянки, загадки ……..…………...………..………………………………….......106

Видатні люди Гайворонщини ……..…………….……………………………...............110

Почесні громадяни міста Гайворона ……………………………………………………..128

Тезки міста Гайворон………………………………………………………………………..128

Пісні про Гайворон ……..…………………………………………………………………129

Висновки ……………………………………………………………………………..…….136

Вступ

Народна творчість – це джерело споконвічної сили української культури, засіб утвердження народознавчих ідей в процесі боротьби за національне відродження України. Саме тому вивчення фольклору залишається одним із важливих і актуальних процесів сучасної фольклористики і гуманітарної науки загалом. А польова експедиційна робота дає можливість студентові-практиканту самостійно долучитися до кращих надбань народної національної культури. Процес збирання матеріалу виробляє навички спостереження та фіксації зразків традиційної словесної культури з мовного потоку інформантів.

Мета фольклорної практики – зафіксувати, паспортизувати та систематизувати фольклорні тексти Кіровоградської області.

Для досягнення мети слід розв‘язати такі завдання:

- ознайомившись з традиційною культурою обстежуваного регіону, виявити характерні особливості побутування фольклору;

- записати фольклорні матеріали за спеціальними питальниками;

- упорядкувати зібраний матеріал відповідно до вимог звіту з фольклорної практики.

- здійснити фото- та відео-зйомку місць проведення фольклорного сеансу, інформантів, видатних та пам‘ятних місць обстежуваного регіону.

Практичне значення роботи визначається тим, що зафіксований фольклорний матеріал лексичний матеріал може бути використаний при створенні фольклорного атласу України, при укладанні хрестоматій з фольклору, при дослідженні сучасного стану фольклору в Україні, під час вивчення базової дисципліни «Українська усна народна творчість».

Джерельною базою фактичного матеріалу послужили польові записи фольклору. Збір матеріалу проводився за фольклорними питальниками впродовж 2 тижнів – (дата проведення практики) у таких населених пунктах: (вказуються усі населені пункти в яких велися сеанси запису.)

Фольклорний матеріал збирався експедиційним методом, для опрацювання матеріалу використано описовий та метод системного аналізу.

Експедиційна фольклорна практика відбувалася в Кіровоградській області. Було обстежено Гайворонський район, який розташований на Правобережній Україні. Крайня західна точка Кіровоградської області лежить на південний захід від Гайворона. Через район протікає одна з найбільших рік України – Південний Буг.

Район межує на заході з Бершадським районом Вінницької області, на півдні - з Балтським і Савранським районами Одеської області, на півночі - з Уманським районом Черкаської області, на сході - з Ульяновським районом Кіровоградської області.

Площа району становить 695,3 квадратних кілометрів. В населених пунктах проживає 44,5 тисячі чоловік. Середня густота - 64 чоловіки на квадратний кілометр. Гайворонський район є індустріально-аграрний. На його території розташований залізничний вузол, 19 промислових та 22 сільськогосподарських підприємств і акціонерних товариств, 81 фермерських господарств, автопідприємство, вузол поштового і електрозв'язку. Збережено будівельні і шляхові організації. Розвиваються малі підприємства та інші комерційні структури.

У місті Гайворон – 77 вулиць, 80 провулків, 4 площі, споруджено 5260 будинків. На території міської ради розташоване с. Орджонікідзе (раніше називалось Рикова).

Записано від Архипенко Миколи Івановича, жителя міста Гайворона

( Кіровоградської обл.); національність – українець; 1947 р.н., пенсіонер, освіта вища.

Записала Вовк А.Л., 14.08.08. Походження назви міста Гайворона. Існують такі версії:

1) Слово Гайворон складається з двох коренів - гай і ворон. Маючи старослов'янське походження, гай означає бережись, а вор - розуміється, як злодій, грабіжник, загарбник, чужинець з поганими намірами. Отже, Гайворон - це бережись непроханих пришельців. 2) Гайворон знаходиться па межі лісостепової і степової природних зон. На Прибужжі багато лісків, які в народі називали гаями. У них гніздиться багато птахів, і зокрема, воронів. Із словосполучення гай і ворон могла виникнути назва населеного пункту. Можна припустити ще й третьої версії. По всій Україні водяться такі дикі птахи, як граки, або, як їх ще називають, гайворони. Вони мають довжину до 50 см, знищують шкідливих комах і гризунів, а іноді шкодять посіви сільськогосподарських культур. Можливо, й від назви птахів, яких в часи минувшини було багато, і дали назву поселенню. Цей чорний птах, до речі, є на гербі міста.

Місто Гайворон Засновано в XVIII ст. як козацький зимівник.

Записано від Архипенко Миколи Івановича, жителя міста Гайворона

Кіровоградської обл., національність – українець, 1947 р.н., пенсіонер, освіта вища.

Записала Вовк А.Л., 14.08.08.

Наступні розділи містять жанрові складові фольклору Гайворонщини (Див.зміст звіту).