19 Питання.

Бюджетний процес — це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету. Оскільки бюджет являє собою систему всеохоплюючих фінансових відносин і через нього проходить значна маса грошових потоків, то бюджетний процес завжди перебуває в центрі уваги суспільства.

Він складається з двох частин:

— бюджетне планування;

— виконання бюджету.

Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу.

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків.

20 Питання.

Важливими підсистемами в кожній економічній системі є фінансова підсистема, грошова, кредитна, підсистема цін, за­робітної плати тощо.

Названі вище підсистеми пов'язані з фінансовою ознакою діяльності суспільства, її вартісною оцінкою, яка здійснюєть­ся за допомогою певних показників.

Фінанси та заробітна плата перебувають у постійній взаємо­дії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою подат­ків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за рахунок централізованих фондів фінансо­вих ресурсів стимулює розпиток окремих видів діяльності, нада­ючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.

Фінанси тісно пов'язані з кредитом, по суті, мають однако­ву економічну природу. Вони виражають рух вартості валового внутрішнього продукту. Проте кожна з них має свою специфі­ку участі в економічних процесах. При функціонуванні як фі­нансів, так і кредиту створюються й використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціо­нування кредиту.

Взаємовідносини фінансів і грошей мають свою специфіку та особливу систему зв'язків, яка часто призводить до їх ото­тожнення. Фінанси нерідко визначають, передусім у побуті, як певну суму грошей, що знаходиться у розпорядженні юридич­ної або фізичної особи.

Будучи тісно пов'язаними між собою, фінанси й гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення, як фінансово-грошові відносини, що має певний сенс, адже не можна досягти поліпшення фінансового стано­вища, не налагодивши нормального грошового обігу в держа­ві.

21 Питання.

Міністерство фінансів виконує таку роль в управлінні фінансами:

• складає і виконанує державний бюджет;

• підтримує взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими інституціями;

• регулює фінансову діяльність підприємств;

• видає ліцензії на страхову діяльність; контролює діяльність страхових компаній.

25. (Стаття 86.) Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами

Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 Бюджетного Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1) перша група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів;

2) друга група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України;

3) третя група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.

4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

26. З часу створення Державного казначейства України можна виділити такі основні етапи його розвитку залежно від економічної ситуації, що складалася у державі,: Жовтень 1992 - жовтень 1995 р. Цей етап характеризується створенням на базі підрозділів Головного бюджетного управління Міністерства фінансів України Управління виконання Державного бюджету. Це дозволило починаючи з 1 липня 1993 р. перейти на нову систему виконання видаткової частини державного бюджету і забезпечити здійснення Міністерством фінансів України функції обліку видатків державного бюджету, яка раніше забезпечувалась банківською системою. Протягом цього періоду було розроблено концептуальні засади системи Державного казначейства, які знайшли своє віддзеркалення в Указі Президента України "Про Державне казначейство України" та "Положення про Державне казначейство України". Листопад 1995 - грудень 1997 р. На цьому етапі на базі Управління виконання Державного бюджету України Міністерства фінансів та відповідних підрозділів місцевих фінансових органів у листопаді 1995 р. створено систему Державного казначейства, до якої увійшли Головне управління Державного казначейства України, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районні (міські) відділення. За цей час було завершено передачу функцій фінансування від галузевих управлінь Міністерства фінансів Головному управлінню Державного казначейства; впроваджено Єдиний казначейський рахунок у Національному банку України та уповноважених комерційних банках для зарахування доходів Державного бюджету та проведення видатків; підготовлено і впроваджено порядок оплати витрат з Єдиного казначейського рахунку. Саме цей період слід вважати якісно новим у розвитку і впровадженні казначейських принципів в Україні. На цьому етапі відбувається також: - впровадження нової бюджетної класифікації щомісячного розпису видатків держбюджету; - лімітування видатків бюджету; - початковий етап встановлення контролю за зобов'язаннями розпорядників коштів;

1996 рік став роком завершення створення трирівневої організаційної структури органів Державного казначейства, яка нараховує нині близько 13 тисяч працівників. 1997 рік став роком початку запровадження казначейської системи виконання державного бюджету за видатками, яка передбачала відкриття рахунків розпорядникам коштів у системі органів Казначейства. На казначейську систему виконання видаткової частини бюджету, принциповою ознакою якої є здійснення видатків шляхом оплати рахунків, переведено практично всі установи, що отримують і використовують у своїй діяльності кошти державного бюджету.

У 1997 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято декілька постанов: "Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету" від 14.01.97 р. № 13, "Про казначейське виконання кошторисів видатків на утримання апарату органів виконавчої влади" від 09.05.97 р. № 437, "Про стан впровадження казначейського виконання кошторисів видатків" від 01.09.97 р. № 963, спрямованих на перехід установ, підприємств, організацій від відомчого на казначейський принцип виконання кошторисів видатків, що значною мірою сприяло передачі функцій перерахування коштів від Центрального апарату Міністерства фінансів Державному казначейству України. 1998 рік і по теперішній час. Характеризується завершенням переведення на казначейську систему виконання державного бюджету практично всіх розпорядників коштів міністерств і відомств, проведення підготовчої роботи по переведенню на казначейське обслуговування силових міністерств і відомств, які мали свої особливості, що вимагало структурних перебудов у галузевій фінансовій системі. Так, наприклад, Міністерство оборони України скоротило підпорядкованість розпорядників коштів з п'яти ланок до трьох. У цьому році було також запроваджено нову бюджетну класифікацію та План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

2000-2001 роки стали для Казначейства роками оптимізації процесу управління бюджетними ресурсами шляхом удосконалення функцій по виконанню дохідної та видаткової частин бюджету. Враховуючи пріоритетність завдань Державним казначейством розроблено План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, а також фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.

Органи казначейства мають розв'язувати важливі проблеми проведення державної бюджетної політики, які відповідали б самій логіці здійснюваних в Україні реформ. Результатом еволюційного розвитку Державного казначейства України є поступове формування повнофункціональної системи, що працює за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та звітності, яка би достатньою мірою забезпечувала прозорість виконання бюджету, а також сприяла прогресивній формі організації збору та обробки фінансової та статистичної звітності на основі використання сучасних інформаційних технологій. Це вплине на організаційну структуру центрального апарату та територіальних органів Державного казначейства, а також призведе до зміни їх юридичного статусу.

27. В областях, містах і районах фінансову роботу здійснюють відповідні фінансові відділення виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів.

Місцеві фінансові органи виконують наступні функції:

1) забезпечують проведення в життя державної фінансової політики;

2) аналізують показники розвитку економіки регіону;

3) здійснюють заходи щодо оздоровлення фінансового стану галузей підпорядкованих місцевій Раді народних депутатів;

4) проводять роботу, направлену на збільшення прибутків бюджету;

5) разом з іншими економічними організаціями місцеві фінансові органи розробляють проект загальних балансів фінансових ресурсів, на підставі їх розробляють бюджет Рад народних депутатів;

6) ведуть облік і складають звіти з виконання бюджету;

7) готують інформаційні матеріали органам місцевої влади і управління про хід і підсумки виконання бюджету, готують пропозиції про збільшення прибутків;

8) вирішують питання про відстрочку платежів, вносять пропозиції виконавчим органам про надання пільг з податків;

9) аналізують економічний і фінансовий стан галузей народного господарства;

10) формують банк даних з метою мобілізації фінансових ресурсів на підставі підвищення виробництва;

11) беруть участь у розробці пропозицій з вдосконалення форм власності і методів господарювання на підприємствах комунальної власності, зі створення ринку цінних паперів;

12) надають методичну і практичну допомогу підприємствам з питань фінансів і бухгалтерського обліку і звітності;

13) фінансують розвиток місцевого виробництва, освіти, охорони здоров'я, науки, культури, соціально-економічних програм.