17 Квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ісаєвської О.В. ,

при секретарі - Братасюк О. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року позивачка звернулася до суду із вищезазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що з відповідачем у 2000 році укладено шлюб, від шлюбу народилася донька, ОСОБА_3, однак шлюбні відносини та сумісне проживання між сторонами не склалося та сумісне проживання між подружжям припинено, а основною причиною для розірвання шлюбу є та обставина, що відповідач тривалий час зловживав спиртними напоями. У зв'язку із чим, просила розірвати шлюб.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, зазначила, що примирення між сторонами є неможливим, зазначила, що на даний час вона проживає з іншим чоловіком від якого у неї є спільна дитина, а тому просила суд розірвати шлюб.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявне зворотнє повідомлення про вручення відповідачу судової повістки. Подав письмові заперечення на позов, в яких не погодився з підставами для розірвання позову, послався на те, що у позові невірно зазначено, що фактично між сторонами існує згода, що спільна дитина буде проживати за адресою АДРЕСА_1, оскільки така згода відповідачем не надавалася, а вказана квартира належить на праві особистої власності відповідача, який не надавав згоди на вселення позивачки та її проживання у вказаній квартирі, а у цій квартирі може проживати лише їх спільна донька ОСОБА_3 разом з відповідачем. Також відповідач зазначив, що посилання позивачки про наявність домовленості між сторонами про розгляд справи в Печерському суді м. Києва відсутня, оскільки відповідач такої згоди не надавав, а тому просив відмовити у задоволенні позовної заяви позивачки.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 157, 169 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутністю відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено, що 24 червня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві між сторонами укладено шлюб (а.с.6) від цього шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 року народилася дитина ОСОБА_3 (а.с. 7).

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

В судовому засіданні з'ясовано, що шлюб між сторонами фактично припинено, а сім'я носить лише формальний характер, позивачка бажає розірвати шлюб та не погоджується на примирення, також судом з'ясовано, що сторони не досягли згоди щодо визначення місця проживання спільної дитини, однак, відповідач не звертався до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини, а наявність такого спору не є перешкодою для розгляду позову про розірвання, а такий спір може бути вирішений у порядку, визначеному ст. 161 СК України.

Посилання відповідача на порушення правил підсудності не знайшло свого підтвердження, оскільки за правилами ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи подаються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування. Оскільки згідно відповіді Управління ГІРФО Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с.11) відповідач зареєстрований у Печерському районі, то позивачем правильно обрано районний суд, який має розглядати дану цивільну справу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, оскільки буде суперечити моральним засадам суспільства та інтересам кожної із сторін.

Частиною 2 ст. 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 21, 24, 56, 110-112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 60, 61, 109, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, укладений та зареєстрований 24 червня 2000 року в відділі реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві між громадянами ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис № 240) - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Справа № 2-770/12

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И