80.Органи примусового виконання судових рішень.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі — державні виконавці). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. За наказом Департаменту державної виконавчої служби або державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні для начальників державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом на вимогу чи за дорученням державного виконавця. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватися також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів УкраїниОргани, установи, організації та особи, зазначені у частині першій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності

81.Загальна характеристика виконавчого провадження.

ЗУ „Про виконавче провадження”, „Про державну виконавчу службу”. Норми права, які регулюють виконавче провадження не відносяться ні до ЦПП, ні до АПП, а становлять нову галузь права: цивільне виконавче право, оскільки мають свій предмет правового регулювання (відносини з організації і порядку діяльності ОДВС) і метод правового регулювання, який схожий з методами ЦПП та АПП, але у сфері інших правовідносин – він здебільшого зводиться до влади та підпорядкуванню, особливим юридичним фактам і санкціям ЦП та А характеру. Якщо норми ЦПП регулюють відносини між судом та іншими учасниками судочинства, то норми ЦВП регулюють відносини між державним виконавцем та учасниками вииконавчого провадження. Завданням суду в ЦП є здійснення правосуддя у цивільних справах, а завданням ОДВС – виконання рішень суду, господарського суду тощо. Діяльність ОДВС підпорядковується своєрідним прицнипам і здійснюється своєрідними методами. Джерелом цієї галузі права є вказані раніше ЗУ, ЦПК інші закони та НПА. Виконавче провадження – це не стадія цивільного судочинства і не стадія господарського судочинства, які іноді стверджують, а самостійне провадження. Стаття 1. Виконавче провадження Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.