3.2. Система технологічної документації

Технологічна документація вирішує два завдання - інформаційне та організаційне. На її основі створюється різноманітна інформація, яка використовується для проведення техніко-економічних і нормативних розрахунків, планування, регулювання та організації виробництва, підготовки, управління та обслуговування.

Для забезпечення уніфікації технологічної документації з 1974 року впроваджено систему технологічної документації (СТД).

СТД - це комплекс державних стандартів, які встановлюють єдині, взаємопов'язані правила розроблення, комплектування, оформлення та використання технологічної документації вході виготовлення й ремонту виробів.

СТД дає змогу:

• використовувати типові технологічні процеси;

• скоротити обсяг розроблюваної технологічної документації;

• підвищити продуктивність праці технологів;

• упорядкувати номенклатуру, зміст форм документації загального призначення;

• встановити єдині правила оформлення технологічних процесів для виробництва продукції;

♦ розробити систему нормативів основного виробництва, облік і аналіз застосування технологічної документації.

Впровадження СТД допомогло розробити єдину технологічну мову, підвищити рівень технологічних розробок, якість продукції, зменшити матеріальні витрати і собівартість продукції, автоматизувати процеси обробки інформації із залученням комп'ютерної техніки.

У позначенні стандартів СТД цифра 3 вказує на приналежність до цієї системи.

3.3. Система класифікації та кодування інформації

Дія ефективного управління народним господарством країни необхідно своєчасно отримувати, передавати і опрацьовувати велику кількість різноманітної інформації, обсяг якої з кожним роком зростає. Різноманітність об'єктів і складність їх взаємного погодження привели до необхідності створення системи класифікації та кодування інформації (СККІ).

СККІ складається з комплексу державних класифікаторів, у яких зібрано й кодифіковано різні види техніко-економічної інформації.

Кожний класифікатор являє собою словник перекладу назв об'єктів, які наведені українською мовою і певними машинними кодами. Комплекс державних класифікаторів забезпечує народне господарство інформацією про:

• адміністративно-територіальний поділ;

• роботи, послуги і види діяльності, які виконуються в різних галузях;

• товарну продукцію, яку виробляє промисловість, сільське господарство і будівництво;

• природні ресурси;

• нормативну й управлінську документацію;

• організаційно-правові форми господарювання.

СККІ єдина в Україні. Код, який отримав конкретний вид інформації, однозначний і не залежить від галузі промисловості. Існує декілька методів кодування інформації. У галузі стандартизації використовують класифікаційний метод, який грунтується на певній системі класифікації об'єктів техніко-економічної інформації (див. рис. 3.1).

	Метод кодування
1
Без використання класифікації				3 використанням класифікації

і 1

Порядкова реєстрація

Ієрархічна класифікація

Фасетна класифікація

Комбіновані системи класифікації

....;

Послідовне кодування

> Паралельне кодування

Комбіновані системи послідовного та паралельного кодування

Рис.3. 1. Схема методів класифікації та кодування

Загальними вимогами для всіх класифікаторів є:

• забезпечення місткості, що гарантує охоплення всіх об'єктів класифікації;

• гнучкість і резервна місткість, які необхідні для внесення змін у процесі використання класифікатора;

• забезпечення вирішення конкретних завдань в автоматизованій системі управління, які пов'язані з об'єктом класифікації як усередині системи, так і у взаємодії з іншими інформаційними системами різних рівнів.

Починаючи з 1995 року, використовуються 18 державних класифікаторів, які мають позначення на зразок ДК 004-95 „Класифікатор НД", де 004 - номер класифікатора, 95 - рік затвердження.