2. Політичний портрет у пресі та його жанрові складові

На шпальтах газет знайдемо політичний портрет, портрет політи¬ка. При певній схожості вони все ж відмінні. Створюючи політичний портрет, автор зосереджує увагу на політичній характеристиці осо¬бистості. Портрет політика - це не обов'язково виклад його політич¬них поглядів та дій в їхній динаміці. Домінанта духовного світу (внутрішній портрет) політика - його політичний світогляд, концепту¬альні підходи до проблеми влади, суспільства, особистості, участь у справах держави, визначення форм, завдань, змісту державної діяльності. В політичному портреті, людська індивідуальність мовби поступається місцем політичному єству особистості, тобто доміную¬чий бік твору - політика як основна, професійна сфера діяльності. При цьому розкривається вона на досить широкому історичному фоні з відображенням усіх перипетій політичної кар'єри, що, в свою чергу, безпосередньо залежить від життєвості і реальності доктрин, теорій, які висував і обстоював політик.

Інструментарій політичного портрету - політична біографія, політичне досьє, політична реклама, політична інтрига.

Багатозначне поняття політичного портрету: 1. тип друкованого втілення інформації про лідера, публіцистичний жанр; 2. публічний образ, що складається з численних фрагментів, цілеспрямовано або спонтанно що відбиваються в інших зверненнях масової комунікації, імідж політика; 3. зовнішній портрет.

У сучасних українських, як і, до речі, зарубіжних мас-медіа, майже зник традиційний портретний нарис. Натомість все популярнішим стає політичний портрет. Політичний портрет - жанр, в якому в основному відображається психологічний портрет, дії та імідж реальних особистостей. Політичний портрет відрізняється від інших жанрів тим, що в ньому в рівних кількостях повинні бути представлені публіцистичність і художність. Завдання журналіста в написанні цього жанру - Вгадати за іміджем реальну особистість і дати його справжню психологічну характеристику, прогнозувати можливі дії цієї особистості в майбутньому, передбачити суспільну значущість і роль цієї особистості в громадському розвитку. Особливість – часто вміщує в собі прогноз (чим обернеться призначення або непризначення описуваного політика на посаду, або постає у вигляді чітких висновків автора матеріалу про здібності героя в політиці, здатність вирішувати суспільно - значущі завдання). Автори політичного портрету не намагаються прикрити свою позицію, не приховують своїх симпатій і антипатій. В образі політика завжди відображається певний емоційний настрій публіциста.

+ Див. 43.

43. Портрет у журналістському творі

Багатозначне поняття політичного портрету: 1. тип друкованого втілення інформації про лідера, публіцистичний жанр; 2. публічний образ, що складається з численних фрагментів, цілеспрямовано або спонтанно що відбиваються в інших зверненнях масової комунікації, імідж політика; 3. зовнішній портрет.

Матеріали, в центрі яких людина, в газетно-журнальної практиці представлені двома жанровими формами: портретним інтерв'ю та нарисом. 

 Головний стимул оформлення матеріалу про людину у вигляді портретного інтерв'ю - можливість для журналіста вивести на сцену неординарну людину, цікаву всім. Задача інтерв'юера - постаратися створити емоційно - психологічний портрет співрозмовника. У цьому випадку читачеві демонструється як можна більше виявлених відомостей про людину, а в остаточному літературному варіанті бесіди підкреслюються питання автора, націлені на особистісні характеристики співрозмовника, і його особливо показові відповіді. Всі наведені журналістом репліки повинні виглядати значущими не тільки за змістом, але і як наочне свідчення характеру, особистості співрозмовника. Велику закінченість портретному інтерв'ю можуть надати судження співрозмовника, з котрих його систему життєвих поглядів. Підтримати інтерес читачів до матеріалу в деяких випадках допомагає інформація, якою володіє герой завдяки своєму службовому рангу. 

Іншу роль відводить собі журналіст, якщо звертається до однієї з форм художньо - публіцистичних жанрів - нарису. У цьому жанрі поєднуються документальні матеріали та художні форми, образність характеристик і високий ступінь типізації. До необхідних складових нарису можна віднести фактичність, аналітичність, проблемність, образність. Об'єктом дослідження в будь-якому нарисі є або людина, або проблемна конфліктна ситуація. Портретний нарис розробляє певний аспект концепції однієї людини, створює образ. У кожному конкретному випадку нарисовець повинен розібратися в складному індивідуальному характері, створити психологічний портрет, розкрити внутрішню мотивацію вчинків, моральне кредо свого героя, витоки рушійної сили його духовності. 

У сучасних українських, як і, до речі, зарубіжних мас-медіа, майже зник традиційний портретний нарис. Натомість все популярнішим стає політичний портрет. Політичний портрет - жанр, в якому в основному відображається психологічний портрет, дії та імідж реальних особистостей. Політичний портрет відрізняється від інших жанрів тим, що в ньому в рівних кількостях повинні бути представлені публіцистичність і художність. Завдання журналіста в написанні цього жанру - Вгадати за іміджем реальну особистість і дати його справжню психологічну характеристику, прогнозувати можливі дії цієї особистості в майбутньому, передбачити суспільну значущість і роль цієї особистості в громадському розвитку. Особливість – часто вміщує в собі прогноз (чим обернеться призначення або непризначення описуваного політика на посаду, або постає у вигляді чітких висновків автора матеріалу про здібності героя в політиці, здатність вирішувати суспільно - значущі завдання). Автори політичного портрету не намагаються прикрити свою позицію, не приховують своїх симпатій і антипатій. В образі політика завжди відображається певний емоційний настрій публіциста.

+ за Шкляром Портрет - зображення у творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу обличчя героя, одягу, взуття тощо. Портрет служить одним із засобів типізації, особливо індивідуалізації образу персонажа. Вже зовнішній вигляд часто говорить про деякі риси вдачі героя. Проте інколи, його зовнішність контрастує з людською сутністю. Чудова ілюстрація - Квазімодо в романі В.Гюго "Собор Паризької богоматері": мав потворну зовнішність і прекрасну душу.

В журналістському творі портрет сприймається як аналог душі героя. Звідси і поділ його на внутрішній і зовнішній.

Портрет в журналістському творі дає можливість наочно побачити героя, і в цьому плані він стимулює читацьку увагу. Інша його функція - допомогти через відтворення певних зовнішніх деталей зазирнути у світ душі людини, світ її емоцій і почуттів.

Портрет в журналістському творі - достовірний. В цій співвіднесеності з конкретною людською особистістю, в документальності і полягає специфічна риса журналістського (публіцистичного) портрета, котрий визначає й інші його риси, перетворюючи його на іншу якісну даність, ніж літературний образ.

"Зовнішній портрет", як правило, пов'язаний з "внутрішнім портретом". Але таке зчеплення портрета і характеру не є атрибутивним в журналістському творі. Творча практика оперує багатьма прикладами, коли журналіст не дає зовнішнього портрета або обмежується лише кількома начерками зовнішності героя.

Передати внутрішній світ, характер людини через портрет непросто, оскільки часто-густо необхідно через нього відобразити душевний стан героя, його ставлення до навколишнього світу й до самого себе, вловивши при цьому ті головні, домінуючі риси, що визначають його як виразника тих чи інших рис сучасника. Портрет конкретної реальної людини - це своєрідне узагальнення, оскільки відтворення портрету людини - не стільки копіювання, скільки виявлення через індивідуальне, суспільно значимого, характерного. Уже в портреті героя журналіст шукає соціальний смисл, соціальну якість. Портрет людини, особистості вимальовується як портрет-характеристика, портрет-біографія. І разом з тим він має глибоко індивідуалізоване забарвлення.

Але не завжди портрети докладно змальовуються у творі. Це залежить від стилю журналіста, а також від жанру твору. Деякі журналісти зовнішній вигляд персонажа малюють окремими виразними штрихами.

В журналістській практиці портрет утвердився як жанровий різновид: автопортрет, соціальний портрет, соціологічний портрет, політичний портрет.

Автопортрети в пресі з'являються рідко, оскільки змалювання автором самого себе - не є завданням журналістської діяльності. І все ж вони не поодинокі.

Соціальний портрет - різновид нарису, героєм якого є звичайна людина, конкретна особа - типовий представник певної соціальної групи. Характер персонажа такого нарису автор створює за принципами типізації, а знаходить його в особі, яку "відшукує" серед багатьох індивідуальностей. Водночас він розкриває найсуттєвіші риси характеру. Перед читачем постає людина громадянського темпераменту, майстер своєї справи. Соціальний портрет акцентує увагу на найхарактерніших рисах суспільного плану, показує людину як носія громадських відносин, як представника широкого загалу. Створюючи життєпис такого героя, журналіст спирається на факти й цифри, використовує різноманітні спостереження, соціологічні і власні дослідження.

Соціологічний портрет - теж різновид нарису, центральним образом якого є тип людини, що втілює характерні риси представників певної соціальної категорії. Кожен персонаж такого твору - носій окремих виразних соціальних рис, які, формуючись у систему, створюють в уяві читача синтезовану постать представників суспільства. Соціологічний портрет висвітлює, як правило, найважливіші соціальні проблеми і питання. Він будується на основі статистико-соціологічних даних, результатах соціологічних методів дослідження (спостереження, опитування, контент-аналіз, експеримент), підрахунках, цікавих фактах, які добрав сам журналіст. Такий творчий процес нагадує своєрідне соціологічне дослідження.

На шпальтах газет знайдемо політичний портрет, портрет політика. При певній схожості вони все ж відмінні. Створюючи політичний портрет, автор зосереджує увагу на політичній характеристиці особистості. Портрет політика - це не обов'язково виклад його політичних поглядів та дій в їхній динаміці. Домінанта духовного світу (внутрішній портрет) політика - його політичний світогляд, концепт¬альні підходи до проблеми влади, суспільства, особистості, участь у справах держави, визначення форм, завдань, змісту державної діяльності. В політичному портреті, людська індивідуальність мовби поступається місцем політичному єству особистості, тобто домінуючий бік твору - політика як основна, професійна сфера діяльності. При цьому розкривається вона на досить широкому історичному фоні з відображенням усіх перипетій політичної кар'єри, що, в свою чергу, безпосередньо залежить від життєвості і реальності доктрин, теорій, які висував і обстоював політик.

Інструментарій політичного портрету - політична біографія, політичне досьє, політична реклама, політична інтрига.