Тема 3.
Економічні ресурси – сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, задоволення зростаючих потреб населення.
Технологічні можливості суспільства –
Межа виробничих можливостей –
Ефективність виробництва – категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.
Натуральне виробництво –
Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, продажу на ринку.
Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну.
Бартер — прямий безгрошовий обмін товарами або послугами. Здійснюється за єдиним договором, в якому з метою еквівалентності обміну, для визначення розміру страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій фіксується сума договору.
Вартість – втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.
Споживча вартість – це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.
Корисність – суб'єктивна міра задоволення, що його отримує індивід від споживання блага або набору благ. Іншими словами, корисність визначає, якою мірою індивід задовольнив свої потреби, споживши певні блага.
Гранична корисність – додаткова корисність, яку отримує споживач із додаткової одиниці товару або послуги, яку буде втрачено у випадку відмови від цієї одиниці.
Теорія трудової вартості – економічна концепція, розвинута Вільямом Петті, Адамом Смітом, Давидом Рікардо, Карлом Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожен товар обмінюється на інший відповідно до кількості суспільної праці, затраченої на його виробництво.
Теорія граничної корисності –
Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.
Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.
Закон грошового обігу – загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.
Тема 4
Ринок – система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.
Функції ринку –
Вільний ринок – ринок, на якому державне регулювання і втручання не мають ніякого впливу на співвідношення попиту і пропозиції. Вільний ринок заснований на економічній відособленості юридично вільних товаровиробників, тримається на системі вільного підприємництва.
Регульований ринок – характеризується втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища.
Тіньовий ринок –
Ринок факторів виробництва –
Фінансовий ринок – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.
Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємців, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.
Біржа – організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками (товарна біржа) або систематичних операцій з купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці).
Маклер – біржовий посередник, який купує і продає тільки для себе і за свій рахунок.
Дилер – фізична особа або фірма, що займаються купівлею-продажем цінних паперів, валют, товарів і що діє від свого імені і за свій рахунок.
Брокер – торговий посередник, який забезпечує укладання угод за бажанням клієнтів та за їхній рахунок
Форвардна угода – строкова угода за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості (або валюти) на певну дату в майбутньому.
Ф’ючерсна угода – угода про купівлю-продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний проміжок часу після укладання угоди.
Опціон – договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду
Страхова компанія - це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності, яка бере на себе зобов'язання страховика і має на це відповідну ліцензію.
Тема 5
Попит – це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки.
Закон попиту – величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару.
Детермінанти попиту – цінові (ціна) та нецінові (рівень доходів у суспільстві; розміри ринку; мода, сезонність; наявність товарів-субститутів (замінників); інфляційні очікування)
Величина попиту –
Крива попиту – відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї.
Пропозиція – це обсяг товарів в послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
Закон пропозиції – чим вища ціна, тим більшу кількість товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.
Величина пропозиції –
Крива пропозиції – показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.
Еластичність попиту – це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги.
Еластичність пропозиції – це чутливість пропозиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий поставити на ринок.
Ціна – фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.
Рівноважна ціна – це ціна, за якої внаслідок дії конкурентних сил продавці пропонують стільки товарів, скільки покупці готові купити.
Конкуренція – економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.
Цінові методи конкуренції – це конкуренція, в якій головним засобом боротьби є ціна.
Нецінові методи конкуренції – 1. Конкуренція за продуктами – поширення таких нецінових характеристик товарів як покращення їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, оновлення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам; 2. Конкуренція за умовами продажу – поширення і вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів.
Міжгалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу.
Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.
Функції конкуренції –
Суперечності ринкової економіки –
Тема 6
Державне регулювання ринкової економіки – це система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру по стабілізації та пристосуванню економіки до умов, що змінюються.
Економічні функції держави –
Адміністративні методи – директивне планування виробництва, витрат і цін, прямий контроль за якістю і властивостями товарів і послуг, гарантоване матеріально-технічне постачання (оборона, енергетика, залізні дороги і т.д.).
Економічні методи – бюджетно-податкова політика, грошово-кредитне регулювання, індикативне планування.
Тема 7
Перехідна економіка – це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).
Роздержавлення власності – передача майна (засобів виробництва тощо) державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудовому колективу роздержавлюваного підприємства за збереження незалежності цього майна суспільству, державі.
Комерціалізація – перетворення чого-небудь у джерело прибутку, в предмет купівлі-продажу.
Приватизація – політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів.
Оренда – наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах.
Приватизаційні сертифікати – державний приватизаційний папір, який надає право власникові на одержання належної йому частини державного майна у вигляді акцій підприємств, що приватизуються.
Демонополізація економіки – це здійснюваний державою комплекс заходів, у тому числі примусових, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків.
Структурна перебудова економіки –
Тема 8
Підприємництво – це самостійна, ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.
Малі підприємства – визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.
Одноосібне володіння – підприємство є власністю 1 особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність з управління.
Партнерство – форма організації підприємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством.
Корпорація – форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства. Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством.
Капітал – у широкому розумінні капітал є складним, багаторівневим та багатоаспектовим феноменом, який визначає самоорганізацію господарського життя, спрямовану на самозростання вартості. У вузькому розумінні – само зростаюча авансова вартість, певні вкладення або активи, які уможливлюють отримання доходу.
Кругооборот капіталу – безперервний рух капіталу за 3 стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, обсязі.
Оборот капіталу – це безперервно повторюваний кругооборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.
Основний капітал – це частин промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.
Оборотний капітал – це частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.
Фізичне зношування основного капіталу – відбувається в процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища.
Моральне зношування основного капіталу – техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевших або досконаліших засобів праці.
Амортизація – 1 – процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування; 2 – процес відновлення вартості основноо капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.
Тема 9
Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх майбутніх потреб.
Закон Енгеля – із зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується.