40. Баладна опера («Опера жебрака» Гея).

Розповсюдженим жанром англійської драматургії 18 ст. була «баладна опера», на виникнення якої здійснила вплив популярна в той час в Англії італійська опера. Подібні п’єси писались прозою , але включали в себе дуети, пісні та арії ,які виконувались на мотиви популярних пісень та балад . За своїм характером баладні опери найчастіше являлись пародіями ,деякі з них мали елементи соціально-політичної сатири і були відголосками злободенних подій. . З цих уявлень в історію театрального мистецтва міцно увійшла «Опера жебрака» (1728) Джона Гея (John Gay, 1685 - 1732). Ідея її була підказана Гею Свіфтом. Задум Свіфта про створення «ньюгетської пасторалі» Гей перетворив на гостре та яскраве драматичне ,насичене музичними номерами та пародіями. Видовище. Сюжет її запозичений з кримінальної хроніки діянь процвітаючих злодіїв, бандитів і дівчат легкої поведінки. «Лицар великої дороги» Макхіт, невірний коханий численних красунь і батько настільки ж численних немовлят, лише випадково уникнув шибениці, але його відверті злодіяння в зображенні Гея менш підлі, ніж прикриті лицемірством подвиги поважного Пічема, скупника краденого добра, однаково близького зі злочинцями та представниками закону. Спектакль захопив глядачів своєю музикальністю, а головне - легко впізнаваною, всім виразною пародійністю. Літературна пародія, що висміює заштамповані прийоми і уявну мораль модних наслідувачів Сіббера і Стіла, зливається з політичною сатирою: злочинний світ прямо зіставляється з правлячими колами, з їх ганебністю і хабарництвом. Гей заявляє, що схожість між мораллю вищого світу і звичаями громадського дна така велика, що відрізнити їх один від одного майже неможливо. Звинувачуючи вищі класи в цілому, Гей, за прикладом свого друга Свіфта, наситив «Оперу» і особистими випадами проти прем'єр-міністра Роберта Уолпола. Його ім'я носить один із злочинних персонажів п'єси. На весь зал лунали гострі, як удар батога, слова пісеньки Пічема: «Вельможний міністр вважає, / Що він не безчесніший за мене». «Опера жебрака» втрималася в репертуарі театрів до наших днів і знайшла нову гостроту в переробці Бертольда Брехта («Тригрошова опера», 1928).

34. Передромантизм в Англії.

В другій половині 18 ст. загострились протиріччя в розвитку капіталізму в Англії. У громадській думці починають виникати сумніви щодо всесилля просвітницького культу розуму. Криза просвітницької філософії дається взнаки в Англії раніше ніж в інших країнах. Нові тенденції в суспільному та культурному житті стимулювали розвиток нової літературної течії –передромантизму (пре романтизму). Пeредромантизм був перехідною та підготовчою стадією для становлення романтизму як реакції на просвітництво. В пeредромантизмі з’являються риси , що відрізняють його від класицизму та сентименталізму. Раціоналістичній естетиці класицизму протиставлена поетизація емоційного начала. Проте зображення почуттів тут вже інше ніж у літературі сентименталізму. Передромантизм надає перевагу таємничості та загадковості пристрастей перед чуттєвістю сентименталістів. Втеча від сучасної цивілізації на лоно природи також виражається по-іншому. В сентименталізмі природне життя розкривається в повсякденних формах сучасного побуту ,в перед романтизмі – це переміщення в чужі країни та далеке минуле , в середньовіччя і воно розкривається в живописних формах , в незвичайних готичних обрисах. В літературі перед романтизму виняткові пригоди героїв розгортаються на фоні руїн старовинних замків, диких урвищ і т.д. харaктерною рисою перед романтизму є цікавість до фольклору , звернення до скандинавських, кельтських легенд , до пам’яток національної англійської культури . Так, в 2 половині 18 ст. був опублікований ряд збірників старовинних народних пісень , підготований до публікації Макдональдом, Персі та іншими.