3 Боку інших осіб добового наряду можуть мати місце інші порушення правил внутрішньої служби, які обумовлюються специфікою виконання конкретних обов'язків.

За ст. 421 кваліфікується порушення статутних правил внутрішньої служби, яке спричинило такі тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обоє 'язок даної особи зі складу добового наряду частини. Виходячи із конкретних обов'язків тих чи інших осіб добового наряду, можуть бути визнані відповідними тяжкими наслідками: для чергового частини – втрата пістолетів та боєприпасів офіцерів і прапорщиків частини; для чергового контрольно-пропускного пункту чи його помічника- вивезення через КПП викраденого цінного військового майна; для чергового роти – втрата зброї, боєприпасів, цінного майна роти; для чергового їдальні – серйозне отруєння військовослужбовців внаслідок вживання в їжу неперевірених ним продуктів тощо.

3. Суб'єктами злочину, що розглядається, можуть бути військовослужбовці (військовозобов'язані під час проходження зборів), які входять у добовий наряд частини (крім варти, вахти і бойового чергування): а) безпосередньо у добовий наряд частини: черговий частини та його помічник; особи, що входять до чергового підрозділу; черговий і днювальні парку, а також механіки-водії (водії) чергових тягачів; черговий фельдшер або санітарний інструктор і днювальні медичного пункту; черговий і помічники чергового контрольно-пропускного пункту; черговий та робітники їдальні; черговий штабу частини та посильні; черговий сигналіст; особи, які входять до пожежного наряду; водії чергових автомобілів; б) у добовий наряд роти (гуртожитку, батальйону, підрозділу забезпечення): черговий; днювальний; в) у добовий наряд під час перевезення військ: черговий військового ешелону та його помічник, черговий роти, днювальний вагона (корабельного приміщення) з людьми, салону літального апарата; в) у чергування на кораблі: черговий по з'єднанню кораблів та його помічник, черговий по надводному кораблю, черговий по підводному човну та його помічник, черговий по низах, дозорний по живучості, днювальний по приміщенню, черговий боцман та ін.; г) у чергуванні на береговій базі: черговий по береговій базі та його помічник, черговий по казармі, черговий по команді; г) у спеціальне чергування: чергові по бойових частинах та службах, черговий рульовий, днювальні по машинних і котельних відділеннях, черговий моторист, черговий трюмний, черговий кок тощо.

Військовослужбовець-жінка може нести відповідальність за ст. 421 лише у разі призначення її черговим фельдшером (санітарним інструктором) або черговим штабу.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується умислом або необережністю до діяння, необережністю до наслідків.

5.  Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (розділ 7). Корабельный устав Военно-Морского Флота СССР. Введен в действие приказом главнокомандующего Военно-Морским Флотом СССР № 10 от 10 января 1978 г.

Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

1.  Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2.  Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами,-

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3.  Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Об'єкт злочину – режим військової таємниці.

2. Злочин може виражатися у таких формах:

1)  розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради (ч. 1 ст. 422);

2) порушення встановлених правил поводження з документами або матеріалами, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також із предметами, відомості про які становлять державну таємницю, що потягло їх втрату (ч. 2 ст. 422).

Таким чином, з об'єктивної сторони злочин характеризується суспільно небезпечними діями або бездіяльністю, а в другій його формі – також суспільно небезпечними наслідками і причинним зв'язком між діянням і його наслідками.

3.  Відповідно, предметом злочину у першій його формі є відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, у другій – документи, матеріали, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю.

Відомості військового характеру, що становлять державну таємницю,- це інформація, що належить до державної таємниці у сфері оборони (детальніше про це див. коментар до ст. 114).

Про поняття розголошення відомостей, втрата документів, матеріалів, предметів див. коментар до статей 328 і 329.

4. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 422, як випливає із диспозиції цієї норми, є будь-який військовослужбовець або військовозобов'язаний під час проходження зборів, незалежно від того, яким чином відповідні відомості стали йому відомі. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 422, спеціальний: ним є особа, якій відповідні документи, матеріали чи предмети були довірені. Про поняття такої особи див. коментар до ст. 328.

За статтями 328 і 329 військовослужбовці (військовозобов'язані під час проходження зборів) несуть відповідальність лише у випадку розголошення ними інформації (втрати відповідних предметів, документів, матеріалів, що містять інформацію) у сфері економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку, яка становить державну таємницю.

5. З суб'єктивної сторони злочин у першій його формі характеризується умислом до діяння і до наслідків або необережністю до діяння і до наслідків, а у другій – умислом або необережністю до діяння і необережністю до наслідків.

Психічне ставлення винного до тяжких наслідків може характеризуватися тільки необережністю.

5.  Тязіскі наслідки (ч. З ст. 422) є кваліфікуючою ознакою злочину, що розглядається. Зміст тяжких наслідків у ст. 422 збігається зі змістом тяжких наслідків у статтях 328 і 329.

6.  Розголошення військової таємниці кваліфікується за ст. 422 тільки за відсутності ознак державної зради. Детальніше про це див. коментар до ст. 328.

7.  Недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації, порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці, недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства, за відсутністю ознак шпигунства тягне адміністративну відповідальність військовослужбовців, передбачену ст. 212-2 КАП.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 p. (cm. 11).

Закон України «Про державну таємницю» в редакції від 21 вересня 1999 р.

Закон України «Про Збройні Сили України» в редакції від 5 жовтня 2000 p. (cm. 17).

Інструкція про порядок охорони державної таємниці, а також- іншої інформації з обмеженим доступом, що є власністю держави, під час прийому іноземних делегацій, груп та окремих іноземців і проведення роботи з ними. Затвердж-ена постановою KM Ns 558 від 22 травня 1996 р.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Затверджений наказом СБУ № 52 від 1 березня 2001 р.

Інструкція про порядок доступу на об 'акти Збройних Сил України осіб, які забезпечують виконання заходів і робіт згідно з міжнародними договорами України. Затверджена наказом МО № 63 від 12 березня 2003 р.

Стаття 423. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем

1.  Незаконне використання військовою службовою особою транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду, – караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3.  Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Примітки: 1. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

2. У статтях 423-426 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1.  Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень по забезпеченню військового правопорядку у сферах: використання військового майна (при незаконному використанні транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна), проходження військової служби військовослужбовцями і виконання трудових обов'язків робітниками і службовцями військових формувань (при незаконному використанні підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам) та в інших сферах життєдіяльності військових формувань України (при іншому зловживанні військової службової особи владою або службовим становищем). Як додатковим обов'язковим (альтернативним), так і додатковим факультативним об'єктом цього злочину можуть бути особисті права і свободи людини і громадянина, власність або інші блага.

2. Предметом злочину (у першій його формі) є транспортні засоби, споруди та інше військове майно.

Споруди – це будь-які значні будівлі різного виду і призначення (житлові й адміністративні будинки, ангари, гаражі, майстерні, електростанції, під'їзні шляхи, аеропорти, аеродроми, гелікоптерні майданчики, морські та річкові порти, пристані і т. ін.). Поняття транспортні засоби та інше військове майно розкрито у коментарі до ст. 410.

Обов'язковою ознакою другої форми цього злочину є підлеглий, який може виступати як потерпілий.

Підлеглими у військового начальника можуть бути як військовослужбовці та військовозобов'язані під час проходження відповідних зборів, так і робітники та службовці того чи іншого військового формування.

3.   З об'єктивної сторони цей злочин, на відміну від злочину, передбаченого ст. 364, може виразитися тільки в діях – у порушенні службових прав і обов'язків, яке винний міг вчинити лише завдяки своєму службовому становищу. Ці дії вчинюються всупереч інтересам служби, тобто не викликаються службовою необхідністю, і суперечать вимогам закону (є незаконними). Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони цього злочину є також суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння істотної шкоди і причинний зв'язок між вказаними діями і наслідками.

Дії при зловживанні військової службової особи владою або службовим становищем можуть мати такі форми:

1) незаконне використання транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна;

2) незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам;

3) інше зловживання владою або службовим становищем.

При визначенні поняття використання необхідно спиратися на цивільно-правове поняття «користування», яке передбачає можливість добувати із речі її корисні властивості. При цьому речі, які під час їх використання не втрачають повністю свої властивості, піддаються амортизації. При незаконному використанні військового майна військова службова особа фактично (не юридично) володіє речами, тобто здійснює фізичний чи господарський контроль над ними, а також може певним чином визначати правову долю речі (розпорядитися нею): передати у користування іншій особі, на зберігання, у заставу тощо.

Незаконне використання транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна має місце тоді, коли службова особа, порушуючи вимоги законодавства, користується військовим майном так, нібито воно надане їй для задоволення особистих потреб або побажань третіх осіб. Незаконність використання транспортних засобів може виражатися у використанні їх, скажімо, для поїздок у гості, на відпочинок, полювання, рибну ловлю, для перевезення приватного майна, для будування дачі тощо. При цьому для кваліфікації вчиненого за ст. 423 не має значення, вчинювалися зазначені дії з метою збагачення (наприклад, перевезення пасажирів чи вантажів відомчими транспортними засобами за гроші з наступним їх привласненням) чи з метою ухилитися від оплати відповідних послуг (використання вантажного автомобіля для перевезення особистих речей без сплати грошей згідно з діючими у ЗС тарифами).

Незаконне використання транспортних засобів, якими керують підлеглі, охоплюється тільки цією ознакою. Якщо ж при цьому використовуються й інші підлеглі, які неє водіями, пілотами і т. п. (наприклад, для навантажувальних робіт), винному потрібно інкримінувати як незаконне використання транспортних засобів, так і незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам (за умови, що злочинний результат настав як наслідок і тих, і інших дій). Так само діяння кваліфікується і в разі одночасного незаконного використання споруд чи іншого військового майна з незаконним використанням підлеглого для особистих послуг або послуг іншим особам.

Незаконність використання споруд може полягати у передачі їх у тимчасове користування комерційним структурам під офіси, склади тощо з метою збагачення, або у використанні їх військовою службовою особою чи близькими їй особами під дачу, склад, гараж, для власних потреб з порушенням встановленого порядку використання зазначених споруд.

Використання військовою службовою особою в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їй у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, якщо це завдало державі шкоди на суму, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне адміністративну відповідальність (див. ч. 1 ст. 15 і ст. 184-1 КАП).

Незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам може виражатися в залученні підлеглого для супроводження чи доставки в певний пункт багажу, будівництва або ремонту житла, ремонту приватного транспорту, для охорони майна тощо. Вказані особисті послуги не обов'язково можуть стосуватися використання фізичної праці підлеглого.

Для наявності складу злочину, що розглядається, не має значення, чи будуть надані послуги самому військовому начальникові, його сім'ї або іншим особам. Якщо такими іншими особами є вищі начальники, то вони, за наявності відповідних обставин, повинні нести відповідальність як виконавці, а службові особи, які організували надання таких послуг, як організатори цього злочину.

До іншого зловживання військової службової особи владою або службовим становищем можна віднести випадки незаконної відмови (заборони) підлеглим чи іншим особам у використанні їх прав і свобод, надання незаконних переваг особам, які не мають на них права тощо.

Заволодіння шляхом зловживання військовою службовою особою своїм службовим становищем військовим майном кваліфікується за ч. 2 ст. 410, а заволодіння нею шляхом зловживання своїм службовим становищем іншим майном – за ст. 191.

Із змісту примітки до ст. 423 випливає, що істотна шкода, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, повинна обчислюватися в заданих розмірах, незалежно від форми і виду вини, якими характеризується психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків, та від того, чи була вона наслідком діяння, яке призвело до упущеної вигоди або до прямого зменшення наявних фондів. Виникнення пожежі чи аварія можуть бути визнані істотною шкодою, якщо з ними були пов'язані матеріальні збитки, розмір яких перевищує двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо істотна шкода полягає в заподіянні фізичної шкоди, цією ознакою охоплюються випадки заподіяння потерпілому фізичного болю від удару, побоїв чи мордування, легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, фізичних страждань, якими супроводжується незаконне позбавлення волі чи незаконне введення в організм проти волі особи наркотичних засобів або психотропних речовин тощо.

Істотна шкода може полягати і в моральній шкоді, коли потерпілому заподіюються страждання внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Специфіка зловживання владою або службовим становищем полягає в тому, що воно може сприяти вчиненню іншими особами будь-яких умисних злочинів (скажімо, шляхом усунення перешкод для їх вчинення). У таких випадках вчинення суспільно небезпечного діяння іншими особами стає своєрідним наслідком службового злочину у вигляді істотної шкоди (тяжкими наслідками вчинення таких злочинів повинно визнаватися тоді, коли ці злочини є тяжкими або особливо тяжкими (ст. 12)).

Істотною шкодою встановленому порядку несення військової служби потрібно визнавати факти вчинення у військовій частині (підрозділі) тих найбільш серйозних порушень військового правопорядку, які визнаються умисними військовими злочинами, якщо настання таких наслідків перебуває в причинному зв'язку зі службовим зловживанням військової службової особи.