2.3 Гідрологічні умови регіону

Найбільшою річкою, яка протікає територією району, є річка Серет.. Загальна довжина — 218 км, а в межах району — 88 км. На Теребовлянщині Серет протікає у вузькій долині з почленованими ерозією, залісненими схилами. Ріки живлять переважно талі снігові та дощові води.

Є джерела мінеральних вод (побл. с. Настасів).

Мінера́льні во́ди— підземні (іноді поверхневі) води з підвищенним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Зловживання мінеральною водою може призвести до важких наслідків для здоровя, тому вживати її рекомендується тільки з поради лікаря та в рекомендованій ним кількості. [34]

Тернопільський район належить до вологої, помірно теплої агроклімат. зони. Осн. річки — Серет із притокою р. Гнізна (басейн Дністра).Найбільшою гордістю тернопільського району є Тернопільський став.

За площею водойма відповідає тернопільському Східному масиву. Тернопільському ставу приблизно стільки ж років, як і місту Тернополю: Ян Тарновський, засновник Тернополя і власник фортеці, 15 березня 1548 року отримує привілей на будівництво греблі та створення ставу. Збудовано водойму в заплаві річки Серет як оборонну ланку від нападів турків і татар, що забезпечує фортеці Тарновського ще більшу неприступність.

Межі ставу в середині XVI століття встановлювалися: від Кутківець до Тернопільського замку з заходу на схід. Уздовж львівської дороги, що виходила із однойменної брами, було збудовано високу греблю. У привілеї 1550 року Ян Тарновський серед інших повинностей міщан зазначає, що в їх обов'язки входить направа греблі великого ставу, водоспуску і лотоків. Спуск ставу давав що три роки прибуток 16-24 тисячі золотих. У той час довжина ставу становила 7 км, ширина — 2-3 км.

Став і мав значне господарське значення: у XVII столітті на ньому працювали чотири млини, що приносило великі прибутки місту, а в самому озері розводили рибу: щуки, окуні, коропи, карасі та інші види. Уже на початку ХХ століття водойму взяв у оренду тернопільський підприємець Володимир Трач, який експортував рибу до Польщі.(див.дод.Б)\

2.4 Рослиний і твариний світ

Ліси на території Тернопільського району займають площу — 4,9 тис. га .

Рослини Тернопільського району які занесені до Червоної книги України : Шафра́н Ге́йфеля (Крокус Гейфеля, Crocus heuffelianus Herb.) — багаторічна рослина роду Шафран (Crocus L.) з дуже вкороченим стеблом, потовщеним біля основи у злегка сплющену кулясту бульбоцибулину. Квітки фіолетові, з довгою тоненькою трубочкою і 6-пелюстковим відгином, розміщені на такому короткому квітконосі, що здається ніби вони стирчать із землі.

Трапляється на гірських луках і галявинах на степових і кам'янистих схилах. Цвіте з березня до середини квітня.

Любка дволиста (Platanthera bifolia);

нічна фіалка, нічниця, люби-мене-не-покинь, ноктурія, ноктурнія; родина Зозулинцевих (Орхідних) (Orchidaceae);

Любка дволиста — одна з найпоширеніших та найпримітніших наших орхідей. Є, звичайно, і гарніші, наприклад, венерині черевички, але любка тендітна, ароматна (особливо сильно пахне вночі), за що у народі її справедливо називають нічною фіалкою.

Це багаторічна трав'яниста рослина, з видовженими бульбоподібними кореневищами.

Стебло любки прямостійне, голе, ребристе; біля основи — з бурими піхвами. Висота рослини 20-50 см. Прикореневі листки великі, супротивні, еліптичні, голі, звужені в крилатий черешок; стеблові — дрібні, чергові, ланцетні. Квітки неправильні, складної будови, двостатеві, досить великі, білі чи зеленкуваті, зібрані у рідку верхівкову китицю. Цвітуть у червні-липні, зазвичай після цвітіння конвалії

Роси́чка круглоли́ста (лат. Drosera rotundifolia L.) — багаторічна трав'яниста рослина 10—15 см заввишки. Пластинки листків округлі, 0,5—1 см у поперечнику, відразу переходять у черешок. Листки зібрані в розетку, вони здаються червонястими завдяки залозкам на війках. Комахи, сідаючи на листки, прилипають до крапельок липкої рідини на війках листків. Війки листка згинаються і покривають комаху. Рідина, виділювана залозками, перетравлює речовини тіла комахи і рослина засвоює їх. Після цього війки випрямляються і через кілька днів листок набуває попереднього вигляду. Стебло рослини дуже вкорочене, квіткова стрілка вдвічі-втричі довша за листки. Квітки п'ятипелюсткові, білі, зібрані в однобоке гроно на верхівці стрілки. Цвіте у червні — серпні.

Підсні́жник звича́йний, підсніжник білосніжний (лат. Galanthus nivalis L., місцева назва козульки) — багаторічна цибулинна рослина. Назва роду походить від грецьких слів, які в перекладі означають «молочно-квітковий» (колір квітів цієї рослини нагадує молоко). Підсніжник звичайний зростає у листяних лісах і чагарниках в Карпатах та західних лісостепових районах.

Лі́лія лісова́ (Lilium martagon) — багаторічна цибулинна рослина, один з видів роду Лілія (Lilium) родини лілійних.

Лілія лісова — єдиний вид лілій, який росте в Україні в дикорослому стані.

Українська народна назва — сара́нка. Анемона лісова (Аnеmone sylvestris);

родина Жовтецевих (Ranunculaceae);

Як і багато інших представників родини Жовтецевих, анемона лісова — не зовсім безпечна рослина. Але такий привілей родини. Це багаторічна трав'яниста кореневищна рослина, з прямостійним стеблом, заввишки до 15-30 см. Листки анемони довгочерешкові, прикореневі, п'ятироздільні, густоопушені. Квітки великі (30-70 мм в діаметрі), п'ятипелюсткові, білі. Цвіте у травні-червні. Плід — сім'янка.

Горицвіт весняний (Adonis vernalis) — багаторічна рослина висотою 10—40 см. Цвіте в квітні—травні. Росте у степах, на степових схилах у лісостепу і степу, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі—Опіллі і на півдні Полісся. Також називається адоніс весняний. Нечисленні народні назви пов'язені з яскравістю квітки його та характером листя: горицвіт ярий, гориквіт, пожарна квітка, жовтоцвіт, мак заячий, сосонка, терлич.

Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою. Видова назва у перекладі з латинської означає «весняний».

Горицвіт — декоративна і лікарська рослина — але отруйна. Занесений до Червоної книги України. [31]. (див.дод.Г)

Широколистий ліс представлений такими породами дерев як дуб, граб, ясен, клен, липа, черешня, береза, осика. Підлісок в них розвинений слабо. Ростуть ліщина, горобина, калина, терен. У трав'яному покрові переважають осика хвиляста, копитняк звичайний, ячмінник, подорожник, морозник, зірочки жовті, вероніка дібровна, ряст, звіробій, цмин пісковий.

Ліси на Тернопільщини не утворюють великих масивів, видовий склад тварин, що проживають у них, незначний.

У кожному лісі обов'язково можна зустріти земноводних: трав'яну та гостроморду жабу, звичайну і зелену ропуху.

Найбільш різноманітною за кількістю видів у лісах Тернопільського району є фауна птахів, яка змінюється зі зміною пір року. Взимку в лісах живуть осілі і зимуючі птахи. До осілих належать дятел, синиця, сорока, крук, сова. Зимують у лісах яструб, велика і голуба синиці, горобець польовий, вівсянка.

Напровесні з'являються зяблики. Згодом — перелітні птахи, які гніздяться в лісах. Найчастіше зустрічаються: припутень, горлиця, зозуля, шпак. Із звірів у лісах живуть: кріт, їжак звичайний, жовтогорла та лісова миші, заєць-русак, білка, лисиця звичайна, борсук звичайний, дика свиня, косуля європейська, куниця лісова, ласка та інші.

Тваринний світ луків досить своєрідний. Земноводні луків: жаба ставкова, ропухи. Птахи, що живуть на луках — перелітні: жайворонок польовий, очеретяна вівсянка. Переважають на луках комахи. Джмелі, бджоли, метелики живляться нектаром і пилком лугових квітів. У траві живуть коники, жуки.

Зустрічаються комахи, що є збудниками та переносниками захворювань. Це ґедзь сірий, комар звичайний. Із звірів на луках живуть: кріт, миші маленька і польова, ласка, сірий пацюк.

Тваринний світ сільськогосподарських угідь також різноманітний. Тут можна зустріти ропуху сіру та зелену, жабу трав'яну. Протягом року на сільськогосподарських угіддях є птахи. Взимку — це в основному граки, які утворюють великі зграї, а також ворони, сороки, горобці хатній і польовий, вівсянки, галки.

Навесні поступово з'являються перелітні птахи: шпак, жайворонок польовий, сова сіра, лелека білий, ластівка та багато інших.

Типовими звірами сільськогосподарських угідь є: кріт, їжак, ласка, лисиця, заєць-русак, ховрах рябий, миші польова, мала та хатня, хом'як, полівки руда та сіра. У ріках і ставках району водяться карасі, коропи, лини, окуні, щуки. Тварини Тернопільського району, засенесені до Червоної книги України: Тхір степовий, Кіт лісовий, Кутора мала, Вечірниця мала Метелик Аполлон.(див.дод.Г)

У Тернопільському ставі водиться багато коропів,сомів та щук а також молюски і раки. Зокрема, деякі водолази стверджують, що окремі соми досягали довжини до 2-х метрів.

Є також багато водоростей, переважає жовта водяна лілія, що цвіте наприкінці червня. На заході ставу біля району Пронятин і села Біла росте очерет та різні види верби.(див.дод.Г)

На Тернопільському ставі плавають і розмножуються дикі качки і чайки.[31].