Сучасний стан кредитної системи України
Після спаду, що спостерігався в період світової фінансової кризи, кредитоспроможність українських банків починає покращуватися, проте залишаються проблеми, пов’язані з якістю активів, а також стагнацією кредитування
Станом на 1 квітня 2012 року в Україні налічується 195 діючих банків, з яких 177 мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій. Наразі у Верховній Раді України зареєстровано законопроект про збільшення статутного капіталу банків із 75 млн. грн. до 500 млн. і в разі його ухвали, за підрахунками експертів, в Україні може залишитися 40—50 фінустанов.
Сучасний стан діяльності двадцяти банків України станом на 01.03.2012 відображено в таблиці №1.
Таблиця №1 - Активи та зобов'язання за станом на 01.03.2012 р. (млн. грн.)
Кредити у розрізі валют і строків. Аналіз кредитів у розрізі строків і валют станом на кінець І кварталу 2011 року наведено на рис. 2.11.
Рис. 1. Структура виданих кредитів в розрізі строків і валют станом на 01.04.2011 р.
Як бачимо, в національній валюті переважає короткострокове та середньострокове кредитування (44,3% та 43,8% відповідно), на частку кредитів строком понад 5 років припадає всього 11,9%. В іноземній валюті переважають кредити понад 5 років (44,9%), тоді як на кредити до 5 років припадає 55,1%. Дана тенденція, на думку аналітиків НРА «Рюрік», пов'язана з нестабільністю національної валюти України (гривні) у відношенні до іноземних валют (долар СіІІА та євро), тому більшість позичальників бруть довгострокові кредити в більш стабільних валютах. Однак, беручи кредити в іноземній валюті, позичальники наражаються на валютні ризики.
Проблемна заборгованість. Протягом 2009-2010 рр. вітчизняна банківська система накопичила значний обсяг проблемної заборгованості, обсяги якої, за даними НБУ, становлять близько 12% від кредитного портфелю. Реальні ж обсяги «проблемки», за різними експертними оцінками, складають від 35% до 55% сукупного кредитного портфелю. Більша частина негативно класифікованих кредитів припала на великі та найбільші банки, які до 2008 р. значно наростили портфель роздрібного кредитування. Все це знайшло своє вираження у звітах МВФ та міжнародних рейтингових агенцій, які неодноразово протягом 2010 р. нарікали на низьку якість кредитних портфелів українських банків.
У зв’язку з цим НБУ у другому півріччі 2010 р. активно почав втручатись у процес покращення фінансових показників українських банків. Спочатку, у вересні, регулятор видав відповідну постанову (№424), а вже наприкінці року (8-го грудня) всім банкам було розіслано відповідний офіційний лист у зв’язку з тим, що робота зі списання проблемної заборгованості «здійснюється банками вкрай незадовільно». Однак, неоднозначне тлумачення положень новоприйнятого податкового кодексу стосовно оподаткування списань «проблемки» та рекомендаційний характер листа НБУ мали наслідком збереження низької активності банків щодо розчищення своїх балансів шляхом списань. Основними способами позбавлення від «проблемки» і надалі залишаються продаж застав та передача колекторським компаніям (обсяг ринку останніх в 2010 р. склав 9-10 млрд. грн.).
Проблеми з якістю активів. Проблеми з якістю активів уповільнюють темпи відновлення української банківської системи.
Не дивлячись на поступове покращення макроекономічних показників, банківський сектор України залишається слабким, а темпи його відновлення відстають від темпів відновлення національної економіки.
Покращення показників ліквідності і приплив роздрібних депозитів у результаті відновлення довіри клієнтів сприяють поступовому відновленню банків. Однак у банківській системі все ще значна частка проблемних кредитів, для врегулювання яких потрібен тривалий час, у той час як зростання кредитування поновлюється повільними темпами.
За оцінками рейтингового агенства українська банківська система є системою з високим рівнем ризику і відноситьсяї до групи 10 на підставі оцінки країнових ризиків банківської системи1. Така оцінка банківської системи відображає думку про те, що для України характерні висока економічна волатильність і структурні недоліки, які роблять її вразливою для можливих шокових потрясінь. Банківська система України як і раніше схильна до виключно високих кредитних ризиків внаслідок зберігаються проблем з якістю активів, що призводить до низької прибутковості банків.
Частково внаслідок бюрократичних законодавчих процедур і відсутності податкових стимулів банки досить повільно здійснюють списання прострочених кредитів, що призводить до відстрочки розчищення балансів, а це є необхідною умовою створення основ більш здорової і динамічної фінансової системи.
Інституційна структура банківської системи є слабкою, окрім того її регулюючі органи схильні до ризику політичного втручання. До числа недоліків відносять також відсутність розвинених фінансових інструментів — валютних деривативів, що сприяють лібералізації валютного ринку, відсутність доступу до джерел довгострокового фінансування і як і раніше волатильна база клієнтських депозитів внаслідок того, що поведінка вкладників найчастіше пов'язано з панічними настроями.
З точки зору ймовірності підтримки банківського сектору Україна відноситься до держав, «готових надати підтримку». За останні два роки регулюючі органи вжили екстрених заходів щодо запобігання колапсу банківської системи. Однак заходи з порятунку проблемних банків не були достатньо ефективними.
Зважаючи на вищевказані тенденції та недоліки банківської системи, можна припустити, що українським банкам буде потрібно два-три роки для відновлення їхніх показників, і зокрема для того, щоб якість активів повернулася на докризовий рівень. Частка проблемних кредитів (включаючи реструктуровані) у даний час складає близько 50%, і прогнозуєється тривалий і болісний період врегулювання пов'язаних із ними проблем.