3. Глобальні проблеми

Глобальні проблеми — проблеми, пов'язані з природно - антропогенними явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації та мають загальнопланетарний характер як за своїми масштабами та значенням, так і за способами розв'язання. Сучас­ні вчені виділяють від десяти до сорока проблем, які нині набули глобального характеру.

До головних глобальних проблем людства відносять:

економічні: забезпечення людства сировиною, енергією, про­довольством, раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору тощо, нерівно­мірний розвиток країн;

екологічні: проблеми взаємодії природи й суспільства, збере­ження навколишнього природного середовища;

політичні: відвернення світової термоядерної війни та забез­печення миру, подолання економічної відсталості частини ре­гіонів та країн світу, недопущення регіональних і міжнарод­них конфліктів, роззброєння та конверсія тощо;

соціально-демографічні: проблеми розвитку людини та забезпе­чення її майбутнього, демографічний вибух у країнах, що роз­виваються, та демографічні кризи в розвинених країнах, по­долання епідемій, тяжких захворювань (СНІДу, наркоманії), боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, терориз­мом, проблеми демократизації та охорони прав людини тощо.

Передумовою розв'язання глобальних проблем є перегляд і перебу­дова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських ціннос­тей, об'єднання зусиль та ресурсів людства на основі усвідомлення єднос­ті інтересів та спільної відповідальності перед майбутніми поколіннями.

4. Загрози глобалізації для національних економік

Розгортання процесу глобалізації відбувається супереч­ливо за характером впливу на національні економіки та на весь перебіг сучасного світового господарського розвитку. З одного боку, глобалізація значно розширює можливості окремих країн щодо використання та оптимальної комбінації різноманітних ресурсів, їхньої більш глибокої й усебічної участі в системі міжнародного поділу праці, але, із другого боку, глобальні процеси значно заго­стрюють конкурентну боротьбу, спричиняють маніпулювання вели­чезними фінансовими й інвестиційними ресурсами, що становить реальну загрозу для країн із низькими та середніми доходами.

Глобалізація та її основний прояв — зростання відкритості національної економіки — обумовлюють потенційні вигоди, однак обмежують можливості незалежної макроекономічної політики на національному рівні. Неупереджений аналіз свідчить, що в між­державних відносинах тривають перерозподіл ресурсів на користь країн так званого «золотого мільярду», які розвиваються на основі постіндустріальних принципів, і постійне нагромадження відста­лості на іншому полюсі — країни з традиційною індустріальною технологією та доіндустріальним розвитком.

Розвинені країни отримують найвідчутніші дивіденди від глобалізації. Шляхом торгівлі, інвестицій, доступу до зовнішніх джерел ресурсів глобалізація полегшує заміну малокваліфікованої робочої сили за рахунок тих чи інших країн.

Складовою процесів глобалізації є зростаюча мобільність ро­бочої сили, інфенсифікація міграційних процесів, наслідки яких є суперечливими. Для країн, що розвиваються, а також країн із пе­рехідною економікою серйозною проблемою стає «відплив мізків». Глобалізація та технічний прогрес сприяють підвищенню попиту на висококваліфіковану робочу силу з боку транснаціональних компа­ній. Так, за підрахунками західних учених, еміграція висококва­ліфікованого фахівця рівнозначна вкладенню в економіку вибраної ним країни мільйона доларів.

Найбільша загроза від глобалізації насувається на багато кра­їн, що розвиваються, оскільки саме вони відчувають гостру нестачу людського капіталу, господарської інфраструктури, економічних рішень, необхідних для реалізації наявних можливостей.